У класика було квартирне питання, яке псувало людей, а в Україні сьогодні роз’єднуючим суспільство і владу є земельне питання.
Про це у “Фейсбуці” пише політолог Ігор Петренко, інформує UAINFO.org.
“Запровадження ринку землі є складним і багатогранним процесом. Тут немає простих відповідей. Це вже не перший захід на розв’язання земельноі проблеми. Перед новою владою останнім намагання унормувати це питання робив Гройсман, щоправда, спочатку він пообіцяв провести земельну реформу, а потім тишком з’їхав з теми. Напевно Порошенко завадив).
Поки Зеленський єдиний, хто довів справу до ухвалення відповідних законів, хоча все не так гладко, як би хотілось. Категорично проти обраного варіанту дій влади виступає опозиція на чолі з Тимошенко. Проте певні зрушення в політичних дискусіях вже є – і влада, і опозиція погоджуються, що ринок має бути, а головне питання переходить в площину того, хто матиме право купувати сільськогосподарську землю. Або це має бути лише держава, як пропонує Тимошенко, або ширше коло суб’єктів-резидентів, а з часом й іноземців, як це пропонується у вже ухвалених законах.
Не менш важливим питанням є захист інтересів фермерів (сімейного фермерства в першу чергу), які однозначно мають значну меншу фінансову спроможність для купівлі землі, ніж латифундисти, які й так контролюють сотні тисяч гектарів. Фермерам потрібна усебічна підтримка, яка навряд чи може з’явитись одномоментно. Для цього потрібен час й відповідна економічна політика.
У будь-якому разі Україна потребує цивілізованого ринку землі, червоною ниткою якого також має бути екологічне питання. Бо ерозія й забруднення землі це наша невтішна перспектива.
Також необхідно навести лад у земельному кадастрі, адже саме це в значній міні створює лазівки для рейдерів.
Небезпечним є перегляд норм користування, коли, наприклад, уможливлюється зняття родючого шару ґрунту, зникає поняття особливо цінних земель, охоронних зон тощо.
Своєрідним рятівним колом для української землі Тимошенко вважає референдум, який має встановити лише одного покупця – державу. Звичайно виникають питання щодо конкуренції на такому ринку та наявності достатніх коштів у державі для викупу землі у всіх охочих, проте питання іноземців та юросіб тут точно знімається.
Своєю чергою влада каже, що якраз відсутність земельної реформи призвела до концентрації великої кількості землі в руках агрохолдингів, а нинішні закони якраз спрямовані на розв’язання цієї проблеми. У будь-якому разі захист землі від знищення та розбазарювання є вкрай актуальним.
Загалом практика мораторіїв вичерпала себе і навести лад в цьому питання варто було давно, проте диявол, як відомо, криється в деталях. На мою думку, земельну реформу необхідно було проводити ще у 1990-х роках і наш агросектор точно був би іншим. Референдум як форма народовладдя може розставити всі крапки над «і» й в цьому засадничому питанні соціально-економічної політики”, – пише Петренко.