“Відбулися позачергові вибори народних депутатів у двох мажоритарних округах – на Франківщині і на Донеччині. У донбаському окрузі №50 за попередніми даними впевнено перемагає міський голова Добропілля – Андрій Аксьонов. У 2014 році Аксьонов організовував “референдум ДНР” у селищі Новодонецьке (околиця Добропілля), де тоді був селищним головою. На ютубі досі можна знайти епічне відео з Новодонецького, де прихильники ДНР з сусідніх містечок дякують Аксьонову за те, що він організував “референдум”, та скаржаться на своїх міських голів, які не стали займатися сепаратизмом і “не дали їм проголосувати”, – про це на своїй сторінці у Фейсбуці пише журналіст Денис Казанський, інформує UAINFO.org.
“Ніхто не змушував Аксьонова проводити “референдум ДНР”. Бойовиків у Добропіллі та Новодонецькому не було – місто майже одразу взяли під контроль місцеві прихильники України, а потім підтягнулися добробати та військові. Після початку війни Аксьонов втік до окупованого Криму та отримав там російський паспорт (що підтверджується інформацією базі даних Федеральної податкової служби РФ).
У 2015 році Аксьонов спокійно повернувся у Добропілля і взяв участь у виборах мера міста. На всі запитання щодо організації незаконного референдуму відповідав: “Ви ж кажете, що то був насправді не референдум. То які до мене питання? То було просто соцопитування“.
У 2018 Аксьонова затримали правоохоронці по справі, яка не стосувалася сепаратизму. Його звинуватили у корупції – підробленні документів, розтраті майна. Після цього Аксьонов втік з країни і був оголошений у розшук. Пізніше повернувся, а свою відсутність пояснив лікуванням.
Суд продовжується до сих пір. І за цей час Аксьонов встиг вдруге стати мером Добропілля, а тепер – обрався до Верховної Ради.
Здавалося, людина давно має бути у в’язниці, але це ж не якийсь там Стерненко. Хто ж буде саджати державного зрадника та корупціонера? Отже, замість того, щоб піти за грати, він тепер буде приймати для нас закони у Верховній Раді.
Втім, гадаю, з цього приводу ніхто не буде особливо перейматися. Це ж не розмальовані двері”, – завершує Казанський.
