Знаєте, яке основне політичне послання офісу Зеленського щодо законопроєкту зі знесення Ситника та блокування НАБУ?
Про це у своєму телеґрам-каналі пише Віталій Шабунін.
Мовляв, це погоджено із західними союзниками: МВФ, ЄС і США “здали” Ситника й НАБУ. Вони, правда, цей наратив почали поширювати вустами “найчесніших” політологів.
Це очевидна брехня, яку спростовує… формальний автор законопроєкту – міністр юстиції. Вчора, 17 лютого, в ефірі “Суспільного” він прямо сказав, що законопроєкт із МВФ не погоджено:
“Він не узгоджений із Міжнародним валютним фондом, дискусії ще тривають… Й ухвалюватимемо закон ми тільки після отримання погодження від МВФ“.
Забігаючи наперед, МВФ такого погодження ніколи й не дасть, бо законопроєкт прямо порушує попередні зобов’язання влади. Наприклад, оцю норму меморандуму, під якою (зокрема) підписалися і Зеленський, і Шмигаль:
“Ми підтримуватимемо інституційну й операційну незалежність НАБУ, в тому числі шляхом дотримання процедур призначення його голови та збереження обмежених і серйозних підстав для звільнення його голови відповідно до закону №2014/1698-VII”.
Читайте також: Шабунін: Сьогодні КМУ схвалив законопроєкт, яким звільняє чинного директора НАБУ
Згаданий закон містить вичерпний перелік підстав для звільнення директора НАБУ. Відставки з політичних мотивів серед них немає.
А те, що мотив політичний, учора прямо на ефірі заявив той самий міністр юстиції:
“100% політичний підтекст є… Будьмо зовсім-зовсім цинічними: те, що зараз є в законопроєкті – це запорука голосів у парламенті… Ситника настільки ненавидять у Верховній Раді, що будь-який законопроєкт добирає ще плюс сто голосів, щойно там у кінці прописано, що виконувачем обов’язків буде не Ситник, а будь-хто інший”.
На питання ведучої, а чому ж Ситника так ненавидять у парламенті, Малюська чесно відповів: “Бо він успішно виконує свою функцію. Чесний керівник правоохоронного органу, який показує гарний результат”.
Але й без цього МВФ законопроєкт не погодить, бо він порушує не лише останній меморандум, а й ключову антикорупційну вимогу МВФ у співпраці з Україною, починаючи із 2014 року.
Ця вимога – незалежність антикорупційної інфраструктури. Ключовим елементом такої незалежності є неприпустимість звільнення її керівників із політичних мотивів.
Іншими словами – ні президент, ні парламент не можуть звільняти керівників НАБУ/САП, бо їм не подобаються розслідування стосовно Татарова чи Степанова.
Але навіть якби експерти МВФ (із якогось дива) і захотіли погодити цей проєкт, вони не могли би цього зробити. МВФ – це стала, ефективна інституція, яка діє на основі правил і процедур.
Читайте також: Зеленський вирішив, що просто позбутися Ситника замало – Шабунін
Раджу сьогоднішній владі ну хоч базові речі про цю інституцію нарешті прочитати від заступника виконавчого директора МВФ від… України (Владислава Рашкована).
Готовий закластися, що 90% депутатів навіть не знають, що Україна входить у керівні органи МВФ. Як і не знають, що бюджет МВФ наповнюють не рептилоїди/ротшильди/сороси, а більшість держав світу (зокрема й Україна).
Шановні політики, почніть же нарешті читати щось розумніше від ефесбешних телеґрам-каналів. Це точно допоможе вам і, я сподіваюся, Україні.
І якщо офіс Зеленського думає, що вони унікальні у своєму бажанні позбутися незалежного керівника антикорупційного органу, мушу їх розчарувати. Це типова поведінка для, скажімо м’яко, не зовсім доброчесних “еліт” перехідних демократій.
МВФ бачив таке вже багато разів: переважно у країнах Африки й Південної Америки. Завжди-завжди в тих випадках Фонд діяв однаково й передбачувано – згідно із правилами та процедурами.
До речі, я певен, що країни Великої сімки та ЄС цей законопроєкт теж не пропустять. Із тої причини, що ще кілька тижнів тому Зеленький особисто запевняв їхніх послів, що він “ізмалечку” за ефективне НАБУ та чинного незалежного директора.
Дорослий, цивілізований світ значно складніший примітивних уявлень про нього багатьох людей із Офісу президента.