Не без інтересу спостерігаю за агонізуючим Дубінським, який намагається зробити свою особисту проблему проблемою всіх. Він виглядає як зрадливий чоловік, зрада якого очевидна та відома, але при цьому він робить покерфейс, вигадуючи конспірологічні нісенітниці та ворогів.
Про це у своєму пише блогер Сергій Іванов, інформує UAINFO.org.
Дубінський хоче, щоб за нього заступилися Президент і партія, тому що це важливо в першу чергу персонально для нього. В другу чергу це важливо для його бізнес-партнерів і певною мірою для його господаря ІВК, хоча, думаю, останній давно диверсифікував ризики відносно своїх посіпак, тому у випадку остаточної втрати політичної ваги Дубінський навряд чи може розраховувати на його інтерес та заступництво. За винятком цих двох категорій вписка за Дубінського не вигідна нікому, ба більше – вона може дуже сильно нашкодити.
Це персоніфікована санкція, і цілком логічно, що реакція на неї не може бути інституційною. Щоправда, Дубінський каже, що він державний діяч і, попри всю комічність словосполучення “державний діяч Дубінський”, формально він таким є згідно закону, але тут важливо пам’ятати, що його дії, які стали причиною застосування санкцій, лежали далеко за межами державництва.
Невідомо, на що він узагалі розраховував, коли, нічого ні з ким не узгоджуючи, влаштовував шоу в компанії ідентифікованого російського агента. І що має, на його думку, зробити держава – зіпсувати стосунки з США через нього? Саша, серйозно?
Наразі я не знаю, яке рішення ухвалить фракція щодо Дубінського, оскільки своїми діями він всіх підставив, але з виключенням можуть виникнути проблеми суто юридичного характеру. Нехай вирішують.
Втім, я думаю, що кейс Дубінського – це нехай і неприємна для країни, але корисна ситуація з точки зору досвіду. Тепер багато гарячих голів, яких хтось спробує задіяти для втручання у політичний процес інших країн, трохи охолонуть. Плюс, визнання Деркача російським агентом на рівні уряду США має потягнути за собою розслідування та поповнення ним обмінного фонду.