Схвалення американським Міністерством фінансів нових санкцій проти українських громадян та інформаційних ресурсів, що їх вважають причетними до втручання в американські вибори – це серйозний сигнал як чинному президентові Володимиру Зеленському, так і його партнерові й колишньому роботодавцеві Ігорю Коломойському
Про це для “Еспресо” пише Віталій Портников.
Головний зміст цього сигналу – поява в санкційному списку народного депутата від правлячої партії “Слуга народу”. І не просто від правлячої партії, а від тієї її частини, яку зазвичай пов’язують із Коломойським.
І річ, звичайно ж, не в особі Олександра Дубінського. Річ саме в людях, які стоять за колишнім журналістом. І в тому, що американська політична система ще до інавгурації нового очільника держави починає перебудовуватися в бік відмови від толерантного ставлення до дій, які завдають шкоди як національній безпеці самих Сполучених Штатів, так і дружніх США держав. І якщо Україна хоче залишатися такою дружньою державою, її влада повинна зрозуміти сенс американських сигналів.
Читайте також: Держава – це він. Як Трамп рятує своє президентство та що тут спільного із Зеленським
А сенс їх дуже простий, якщо перекласти їх із дипломатичної мови на зрозумілу об’єктам сигналізування. Коломойський повинен відмовитися від будь-якого втручання в політичне життя України й не перешкоджати транзитові влади на користь професійного, компетентного, не популістського керування країною.
Те ж саме потрібно від Зеленського: не чіплятися за владу, сприяти створенню компетентного уряду та проведенню нових виборів, які покликані очистити від популістів спочатку парламент країни, а потім, зрозуміло ж, і резиденцію президента.
Коломойський повинен повернутися до бізнесу й зайнятися захистом своєї репутації в розслідуваннях, а потім і в судових процесах. І результат цих процесів залежатиме від того, наскільки правильно Коломойський відреагує на сигнали цивілізованого світу.
Читайте також: Зеленському не вдасться знайти спільну мову з Байденом – Портников
А Зеленський повинен повернутися у своє телевізійне кабаре, продовжити невдало жартувати. І від того, наскільки слущно він відреагує на сигнали, залежить, чи жартуватиме Зеленський у концертному залі чи в судовій залі.
Чи розуміють це об’єкти сигналізування? Коломойський – розуміє, але йому однаково, він діє с логіці Трампа, після його самозадоволення – хоч потоп. Зеленський – не розуміє, але це і не є важливим, президент України все одно не має здатності приймати обдумані рішення.
А це означає, що сигнали не спрацюють, криза посилюватиметься, і транзит влади в Україні виявиться куди жорсткішим і насиченішим, ніж у разі розуміння фігурантами сенсу сигналів і парадигми свого правильного реагування на них.