Російські війська поквано розгортаються на території Нагірного Карабаху. Тепер саме ці війська будуть гарантами безпеки карабахських вірмен. Про це в ніч із 9 на 10 листопада домовилися президенти Росії та Азербайджану Володимир Путін й Ільхам Алієв і вірменський прем’єр Нікол Пашинян.
Про це для “Еспресо” пише Віталій Портников.
Отже, Путін – знову “миротворець”. До чого призвели миротворчі місії Кремля в інших регіонах колишнього Радянського Союзу, згадати не так уже й складно. У Придністров’ї російські “миротворці” вже майже три десятиліття не дають можливості відновити територіальну цілісність Молдови. В Абхазії та “Південній Осетії” російські “миротворці” влаштували війну із Грузією, після чого Росія визнала “незалежність” грузинських автономій.
Тепер ось “миротворці” з’являться й у Карабасі. Офіційно – на п’ять років із автоматичним продовженням на чергові п’ять років, якщо жодна зі сторін не заявить за шість місяців до закінчення терміну про свій намір припинити їхнє перебування. Фактично – на час, який буде вигідним для Росії. Тому що тепер Азербайджанові потрібно буде воювати вже не з Вірменією. А з Росією. І від Росії залежатиме можлива транспортна комунікація Вірменії з Карабахом й Азербайджану з Нахічеванню.
Та й потім – скільки було рішень про виведення російських “миротворців” із Придністров’я. І що, хтось пішов? Російські війська йдуть тільки тоді, коли їхня країна зазнає краху – як у випадку з Афганістаном і країнами Центральної Європи. Але ані хвилиною раніше.
І нам потрібно уважно придивитися до того, що зараз відбувається на Кавказі – тому що цей же варіант Кремль намагатиметься нав’язати й Україні. “Прямі переговори” зі своїми маріонетками й російські “миротворці” на Донбасі. Або – нова війна й російські “миротворці”. Важливо, щоб російську роль “покровителя” Донбасу було закріплено та щоб Росія міцно тримала Україну за горло – так, як вона зараз триматиме Вірменію й Азербайджан.
І не кажіть, що цього не буде ніколи. У Кремлі вміють чекати та створювати потрібні ситуації. Ще кілька місяців тому ані в Баку, ані в Єревані й не думали, що сьогодні в Карабасі будуть росіяни.