Український президент Володимир Зеленський вважає, що в разі відсутності діалогу з народом його білоруський колега Олександр Лукашенко отримає Майдан
Про це для “Еспресо” пише Віталій Портников.
У його російського колеги Володимира Путіна зовсім інша думка. Путін вважає, що Лукашенкові потрібно просто дати грошей і допомогти в імітації суспільного діалогу. А баламутів, які ставлять під сумнів його перемогу на фальсифікованих виборах, потрібно просто розігнати, продемонструвати жорсткість.
Після переговорів із Лукашенком у Путіна з’явилася впевненість, що диктатор зможе перемогти свій народ за допомогою власних силовиків. І Росія вирішила відмовитися від подальшого перебування резерву своїх силовиків на кордоні з Білоруссю. Хоча й це може виявитися блефом. Просто для того, щоб коли операція з анексії Білорусі почнеться, сказати, що нас тут немає. Українці це вже проходили.
Проходили ми й інше. У розпалі протестів на Майдані Віктор Янукович, зграя якого розікрала всю українську скарбницю, вирушив до Путіна за грошима. І теж їх отримав, як і Лукашенко. І мотиви в Путіна були аналогічними. Він зневажав Януковича точно так, як зневажає Лукашенка. Рецидивіст із Донбасу й радгоспний диктатор із Могильовщини – не рівня професійному чекістові, який скрутив у баранячий ріг саму Росію.
Читайте також: Бийся з Росією або помри – іншого шляху не має ні Україна, ні Білорусь
Але Путін не хоче допускати ситуації, у якій народ сам вирішуватиме свою долю, тим паче у сусідніх країнах. Це небезпечний прецедент для його криміналізованого режиму. Росіянам теж може так захотітися. І тоді від добробуту Путіна та його опричників залишиться один спогад. Тоді й сам Путін, і його соратники закінчать свої дні там, де вони й повинні скінчитися – у тюрмах і колоніях. А кому туди хочеться потрапити? Тільки не Путінові! Путіну хочеться до мавзолею.
Саме тому він і платить.
Авторитарний режим повинен бути збережений, щоб у мешканців колишнього Радянського Союзу не виникло навіть ілюзорного уявлення про можливості демократичного розвитку своїх країн. Але й не тільки для цього. А ще й тому, що тільки диктатори можуть без особливих наслідків для себе продати національний суверенітет. Всі ці десятиліття Лукашенко тільки цим і займався. Знищував білоруську національну символіку, мову, культуру, пам’ять свого багатостраждального народу.
Всі ці десятиліття Лукашенко був головним ворогом усього білоруського, справжнім окупантом своєї країни. І так, багато білорусів, якщо не більшість, були його окупаційним ескадроном. Але не просто так. А тому що диктатор повністю контролював усе політичне та громадське життя, медіа, освіту. І надавав білорусам тільки одну альтернативу – російський шовінізм. А це ще один головний ворог білорусів та українців.
Читайте також: Путін власноруч знищує всі можливості для поглинання Білорусі Росією – Портников
В Україні всі ці роки було інакше. Ані Кучмі, ані Януковичу не вдалося підім’яти під себе українське суспільство, відмовитися від культури та пам’яті. Не виходить це в популістів, які прийшли до влади в нашій країні торік. Так, серед українців теж чимало тих, хто хотів би служити в окупаційному ескадроні російського шовінізму. Але альтернатива завжди є. Суспільство бореться. І цим Україна докорінно відрізняється від Білорусі. І тому Януковичеві давали набагато більше грошей, ніж дають Лукашенку.
Білоруси незабаром матимуть змогу переконатися в тому, що повинні були зрозуміти й українці – але так до кінця й не зрозуміли. Не існує ніякого вибору між країною, яка дружить із Росією та отримує економічну вигоду від цієї дружби, і суверенною державою, яка перебуває в постійному конфлікті з шовіністичною путінською Росією, змушена від неї весь час відбиватися. Ні, вибір зовсім інший. Між поглинанням, входженням територій до складу Росії та опором можливій окупації.
Це те, чого не розуміє багато мешканців Мінська, Вітебська або Могильова – але скоро зрозуміють. І це те, чого ніяк не можуть зрозуміти багато наших співвітчизників із Одеси, Харкова, Миколаєва чи Краматорська. Ніякого примирення з путінською Росією не буде. Путін не хоче з вами дружити й не хоче вас утримувати. Він хоче, щоб Одеса, Харків, Мінськ або Могильов стали російськими містами. І тільки від вашої адекватності залежить, чи розділите ви долю Криму або Донбасу.