Володимир Зеленський вірить, що після 27 липня на Сході України встановиться реальний режим тиші
Про це для “Еспресо” пише Віталій Портников.
“Це для нас критично важливо”, – підкреслив український президент під час спільної поїздки на Донбас із президенкою Швейцарії Симонеттою Соммаругою.
Зеленський має цілковиту рацію: для України критично важливо, щоб обстріли контрольованої території з окупованих регіонів припинилися. Саме ці обстріли і створюють напруженість і на лінії розмежування, й у суспільстві.
Читайте також: Реальність війни, пандемії та економічного краху прийде до кожного, навіть до Зеленського – Портников
Припиняться обстріли – і велика частина українців “забуде” про Донбас, як “забула” про Крим – окупований півострів стає темою для новин тільки коли поновлюються дискусії про подачу води до нього. Але політичним важелем для тиску на Україну Крим не є. У разі припинення обстрілів таким важелем перестане бути й Донбас.
Саме тому обстріли не припиняться – у Кремлі сидять не ідіоти, які готові відмовитися від такого дієвого важеля без капітуляції української сторони. Саме тому ніяким угодам про припинення вогню не вдавалося протриматися більше кількох тижнів, а то й днів. І нові домовленості чекає та ж незавидна доля.
Навіщо тоді Росія їх погоджує? А тому, що залишається у виграші за будь-якого розвитку подій. Якщо українські вояки й далі відповідатимуть на обстріли, це дасть окупантові змогу звинуватити в порушенні угоди українську сторону, а Зеленського – у тому, що він не хоче припинення “громадянської війни на Донбасі”.
Читайте також: Казанський пояснив свій скепсис щодо нового перемир’я та заявив про звичний глухий кут у ТКГ
Це, звичайно ж, сигнал для проросійської частини прихильників Зеленського – щоб на місцевих виборах вони голосували за ОПЗЖ і взагалі розраховували тепер тільки на Медведчука.
А якщо українські військові не відповідатимуть на обстріли й перетворяться на гарматне м’ясо для загарбників, це тільки посилить протистояння влади та патріотичної частини суспільства, неминуче призведе до вибуху – ну не після першого, так після десятого чи двадцятого загиблого або після арешту того військовика, який вирішить відповісти на обстріл. Що теж на руку Москві, бо ж її головна мета – це дестабілізація української влади та крах держави.
Зеленський, який усе ще розраховує домовитися з Путіним, не просто потрапляє в нові й нові пастки Кремля, із яких йому вже не вдасться вибратися без утрат. У ці ж пастки некомпетентний президент тягне за собою і саму Україну, її громадян і її захисників.