Поки серед нас триває розмова, суперечки й доволі широка (хоч і не хайпова) дискусія про роль елементів української етнічної культури у творенні сучасної української нації, поки ми час до часу кидаємося взаємними обра́зами і творимо о́брази друга й ворога стосовно нас, стосовно реальних та уявних українців, зокрема нинішніх захисників і людей минулих епох, етнічний порядок денний уже прийшов до України й усівся міцно у крісло влади. Російський етнічний порядок денний.
Читайте також: СССР не зник? В Україні знову судять Стуса
Який уже навіть під прикриттям якісних доріг чи дешевої комуналки не ховає байдужості до спадку тисячолітньої культури та її шансів на успіх на майбутнє. Бо це не байдужість. Справжня назва цієї позиції – ворожість.
Все вже робиться чітко та зрозуміло. За чималі гроші платників податків хочуть перекреслити роки зусиль у підтримці української та русифікувати наших дітей. Знову та “краще”. Бо – це працює. Але не сильно, адже окупувати наразі вдалося не всю омріяну територію.
Читайте також: В’ятрович анонсував найбільшу загрозу українським мові й освіті з часів Януковича
Росія та її слуги вміють планувати стратегічно та надовго.
Це те, що слід розуміти у ворогові, аби могти боротися з ним.
Їх стратегія вже відкрита.
Наші власні стратегії залежатимуть від того, чи розплющені в нас очі.