Після намагань обнулити попередні терміни президента Росії у змінах до Конституції РФ, почав обнулятися сам рейтинг Путіна. 25% за даними опитування Левада-центру – такого не було ще ніколи.
І власне – це проблема для нас, яка могла би бути перемогою.
Проблема, бо падіння довіри до влади в Росії за Путіна завжди вирішувалося шляхом військового вторгнення – спочатку в суб’єкти Федерації, а потім у країни на російському прикордонні. Невелика переможна війна завжди відвертала увагу від того, що Кремль не цікавлять проблеми росіян.
100% впевненості в тому, що Росія перейде / не перейде до військового наступу в Україні, немає. З одного боку, війна потрібна Кремлеві для збереження свого рейтингу. З іншого – склалась сприятлива для нього міжнародна й українська ситуація. Самоізоляції інших країн на власних проблемах, зростання можливостей проросійських сил в Україні. Все це дозволяє ігнорувати міжнародне право та проводити стратегію “мирної” політичної окупації України.
Читайте також: Портников: Із хлібом у Кремля не виходить, тож вони згадали про видовища. І це небезпечно для України
І звичайно, військова окупація – це економічні збитки, росіяни це чітко усвідомили після Криму й Донбасу. І чим більшою буде зона окупації, тим швидше економічна криза витіснятиме ейфорію від військових перемог.
Ще одне: військові дії в 2020-му – це не окупація Криму й Донбасу 2014 року – втрати будуть значно вищими. І людські, й економічні, і для світової легітимності.
Але робити хоч щось треба. Рейтинг сам себе не підніме.
Радше за все зараз відбудеться гра мілітаризованими м’язами Кремля – тобто нав’язування символічних загроз окупації – із метою дотиснути Україну до прийняття “мінську” в формі, яка влаштує Росію. Ці загрози будуть сприймати як цілком реальні протягом червня-липня. Чому так? Бо в серпні вже почнеться виборча кампанія в Україні. А ризики російського вторгнення знижують підтримку проросійських сил. Це також розуміють у Кремлі.
Читайте також: Загарбники скористалися безпілотником для атаки позицій ЗСУ й поранили одного вояка
Ми часто говоримо, що в нас є шанс повернути Крим, Донбас і нормальні відносини з Росією в разі смерті / усунення від влади Путіна. Але навряд чи навіть перехідний уряд Росії добровільно зіллє всі захоплені території. А в мене немає впевненості у психологічній готовності сучасної політичної еліти віддати наказ про військове звільнення Донбасу, а тим паче Криму в тому разі, коли в Росії почнуться заворушення чи відцентрові тенденції.
Як і не бачимо в нас ніякої цілісної стратегії дій на території ворога – я не кажу про військові дії. Я кажу про війну за цінності та порядок денний у російському інформаційному просторі. Бо без проведення такої війни, без зосередження уваги росіян на їхніх же проблемах, а не проблемах “переслідування російської мови на Марсі”, ми не зможемо зупиняти прагнення Кремля вдиратися на території інших країни. І тому будь-які негаразди всередині РФ, без нашого впливу на її громадську думку, міститимуть загрози російської інтервенції для України.
Звичайно, загрози можуть іти не лише Україні, а й іншим країнам на російському прикордонні чи на “дальніх підступах до обложеної фортеці”. Але це не зменшує ризики для України. Військовий тиск – він може відбуватись через гру м’язами в інших країнах та окупацію чужих територій. Тим паче в умовах, коли ми починаємо втрачати спільну мову з тими країнами, які б могли стати нашими найближчими союзниками у протидії російській агресії.