У результаті позачергових парламентських виборів 2014 року Верховна Рада восьмого скликання оновилася на 56%. Втім, до ВР потрапили 64 нардепи, які голосували за «драконівські закони 16 січня». Окрім того, пройшли більше тридцяти фігурантів журналістських антикорупційних розслідувань. Це засмучувало, однак все ж в українців були надії на краще. Ми ж іще не знали, що то були тільки квіточки!
Вибори до ВР 2014 року відбулися через кілька місяців після Революції Гідності та початку воєнної російської агресії. Усі були на нервах та емоціях. І ми вірили, що новообрана Верховна Рада буде кращою, аніж попередня.
Майже п’ять років минули як одна мить, і робота Верховної Ради восьмого скликання добігає кінця. Чи стали ми жити краще? Відповідь на це питання очевидна.
На початку своєї роботи у ВР була створена коаліція депутатських фракцій «Європейська Україна», яка налічувала загалом 302 нардепи. Тоді було радісно, що демократичним проєвропейським силам вдалося об’єднатися. Хоча коаліціади у нас в Україні – це справжній серіал, інтригуючий і скандальний… Та цього разу зірки зійшлись… Партнери по більшості підписали угоду. Цей документ був вражаючий: у ньму навіть по датах розписали, як буде проходити реформування усіх сфер нашого життя. Загалом парламентарі вважали, що більшість змін можна зреалізувати або ж почати впроваджувати десь років за два. Зараз, звісно, це вже викликає сміх крізь сльози… Але тоді, у 2014-му, коаліційна угода виглядала досить непогано, а її зміст надихав.
«Ми проведемо реформи, націлені на забезпечення європейської якості життя для громадян України, сталого розвитку суспільства, подолання бідності, розбудову конкурентоспроможної економіки, встановлення сприятливих умов для ведення бізнесу, зменшення безробіття, створення нових робочих місць, здобуття енергонезалежності, розвиток громадянського суспільства та гарантування свободи слова, боротьбу з корупцією та відновлення правосуддя, розвиток освіти і науки, культури та духовності…
Ми будемо неухильно дотримуватися принципів відповідальності, відкритості до людей, неприпустимості корупції і протидії будь-яким її проявам. Ми забезпечимо рівність усіх посадових осіб держави перед законом, обмежимо всі види імунітетів від кримінального переслідування. Будучи відкритими та підзвітними перед суспільством, ми будемо керуватися у своїй діяльності виключно правом, скасуємо депутатську недоторканність та будемо нести повну відповідальність за свої дії перед українським народом», – було записано в документі.
Які вірні слова та наміри! Але ж по суті вони так і не були реалізовані…
Нагадаємо, коаліція «Європейська Україна» розвалилася на початку 2016 року, коли з неї одна за одною через провал відставки уряду вийшли три фракції – «Самопоміч», «Батьківщина» та РПЛ. Втім, відставка «уряду камікадзе» таки відбулася. Тоді ж БПП і «НФ» вирішили, що їм і удвох добре, й створили новий уряд – знову-таки на двох. І відтоді у них була уся повнота влади. Чому ж вони забули про коаліційну угоду? Чому забули про свої передвиборчі обіцянки? Маючи умовну більшість у складі та декількох сателітів у ВР, а також свій уряд, можна гори перевернути!.. Чи краще обіцянки давати від кампанії до кампанії?
Верховна Рада восьмого скликання жодним чином не краща, аніж її попередниця. Хоча вона й не приймала «законів 16 січня», та все ж наголосувала безліч скандальних документів. Тут вам і закон про ЖКГ, е-декларування для громадських активістів, пенсійна та медична реформи та багато-багато інших законодавчих див.
У цій Раді декілька разів реєстрували законопроекти, які передбачали той чи інший варіант впровадження цензури…
Ця Рада в угоду політичним інтересам та кон’юнктурі змінювала закони під окремих людей. Як-от призначення генпрокурором Юрія Луценка, що ми ніколи не забудемо. Як же це було зухвало та майстерно водночас!
Рада лише наприкінці своєї каденції дійшла до зміни виборчого законодавства. І то мотив цього розгляду аж ніяк не стосується реформи… Хоча в тій же коаліційній угоді було вказано, що зміна виборчого законодавства має розпочатися протягом першого кварталу 2015 року…
До речі, одною з перших свій законопроект про вибори народних депутатів, який передбачав впровадження системи відкритих партійних списків, внесла 2 грудня 2014 року Юлія Тимошенко (у співавторстві з депутатами «Батьківщини»). Але цей документ припадав пилюкою багато років та не виносився на розгляд парламенту.
Нагадаємо, що Юлія Тимошенко також була співавтором законопроектів про порядок імпічменту президента та про тимчасові слідчі комісії (зареєстровані також наприкінці 2014 року), але вони тоді виявилися непотрібними!
Та повернімося до підсумків… Саме ця ВР поховала реформу парламенту, як могла саботувала відміну недоторканності. Слід сказати, що направду тут вина лежить не тільки на парламентарях, а й на президентові Порошенку. Ще ця Рада як могла гальмувала прийняття безлічі надважливих рішень. А скільки було кадрових зволікань! От, наприклад, без міністра охорони здоров’я ми живемо понад три роки. Добре, що хоч живемо…
А ще ця Верховна Рада безжально «кнопкодавила». Президент Володимир Зеленський пообіцяв, що передасть на розгляд парламенту законопроект, який передбачає ледь не кримінальне покарання за неперсональне голосування. Проте ухвалити його зможе тільки ВР дев’ятого скликання. Принаймні хотілось би в це вірити.
Очевидно, що наступний склад парламенту знову значно оновиться. Та чи буде він якісно відрізнятися від нинішнього? Дуже хотілося б у це вірити, бо часу на експерименти вже немає.
Яна ДЖУНГАРОВА