«Не розумієте, що відбувається навколо штурму "Жовтневого"? Давайте я вам поясню знову. Спочатку коротко:
- коли ні у кого немає символіки і прапорів, то їх нема і у провокаторів. Що дозволяє їм легко затусуватись в натовп, а потім ви ніяк не докажете, що вони - чужі», - пише на своїй сторінці у Фейсбуці блогер В'ячеслав Ільченко.
«Тепер довго. Я не знаю, хто вигадав тезу, що влада найбільше боїться людей без символіки, але просували її дуже грамотними маркетинговими кампаніями. Зіграли на іще совковому комплексі приналежності до спільноти, залякали втратою індивідуальності, а потім полірнули тезою про те, що якщо ти під партійним прапором, а не під українським - то ти проти єдиної України. Бо ж ми всі маємо бути укупочці у важкі часи, і не можна ділити народ на партії.
Відчуваєте взаємопротирічні параграфи? З одного боку - грають на бажанні зберегти індивідуальність, а з іншого - проголошують, що всі мають бути разом.
А тепер просто себе уявіть у високому кабінеті на Банковій. Внизу суне сірий натовп, без знаків розрізнення, без прапорів, із поодинокими державними прапорами. Ви боїтеся? Аж ніяк. Ви думаєте приблизно так:
- ось йдуть боягузи. Кожен із них має свої переконання, але боїться їх висловити - а тим паче показати публічно, у вигляді хоча б значка. Я дам відмашку ЗМІ, які я повністю контролюю, і вони вже ввечері оголосять цих людей моїми вірними прихильниками, і прибічниками моїх 144 рехворм. Адже у них тільки державні прапори, а влада - це я. А якщо будуть бунтувати, я накажу своїм хлопцям - і вони пошлють провокаторів штурмувати від імені протестуючих якусь будівлю. І тоді хай відмиваються, що не ворожі агенти.
В поділі політично активних громадян на партії немає нічого поганого. Навпаки, якщо люди побачать багато різних прапорів - це буде для них додатковим доказом, що в протесті беруть участь різні політичні сили, і туди можуть приєднуватись люди різних поглядів. А по їх ідеології ви легко зрозумієте, за Україну вони, чи проти неї. А по здатності політичних сил знаходити спільну платформу ви зрозумієте, чи здатні вони у важкі часи працювати на єдність і виживання країни.
Якщо ж політичний лідер боїться допустити "чужу" символіку і прапори, він перш за все боїться, що народ прийшов підтримати не його. Але сам в результаті може опинитись біля розбитого корита - хтось більш спритний першим оголосить всіх "без символіки" своїми прихильниками. А ЗМІ це радісно підхоплять. Так, сопсна, уже й відбулося - я бачив статті про "нового лідера Міхомайдану - Єгора Соболева".
Ось чому Саакашвілі припиняє акції. По-перше, він зрозумів, чому Юлія Тимошенко до них не вдається - неможливо гарантувати безпеку людей. По-друге, він зрозумів, що "безполітичний протест" буде легко і просто у нього перехоплений і приватизований. По-третє, він, здається, вперше усвідомив, що бореться не із "баригами", а із потужною і ешелонованою олігархічною системою, яка широко користується всіма напрацюваннями братнього російського режиму.
І боротись із такою ешелонованою системою можна тільки опираючись на потужну організацію, і на детальну розробку акцій. Принаймні, мати свою оперативну службу безпеки, і свою розвідку. Маючи елементарний розвідувальний загін, можна було послати гінця в Жовтневий, і побачити там засідку.
А ви як думали? Часи танцювальних Майданів минули.
До речі, мало кому відомо, але в 2004 році Юлія Тимошенко мала свою розвідку, і добре знала, хто із ким домовляється за спиною у майданівців. Тому в 2005-му році перемогла "Сила Народу" - а не "однотуровий ставленик попередника".
Робіть висновки, - констатує блогер.
