У парламенті відбулися слухання на тему: «Регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення: пошук української моделі»

"Розмірковуючи про відкриття ринку землі потрібно відповісти на головне питання - хто ж сьогодні може її купити?, - пише на своїй сторінці у "Фейсбуці" народний депутат від "Батьківщини" Вадим Івченко. - Хіба це може бути селянин, який працює в домогосподарстві і не має статусу сільгосптоваровиробника, продає перекупникам за копійки молоко, м'ясо в живій вазі, овочі та фрукти з городу. Або фермер, якого сьогодні позбавили спеціального режиму оподаткування і у 40 разів підняли єдиний податок.

По даним Міністерства аграрної політики тільки 2% таких фермерів беруть участь в програмі відшкодування відсоткових ставок сільгосптоваровировиробникам. В них сьогодні просто вимиваються обігові кошти. Статистика говорить, що 86% сг виробників, а це 44,5 тис., обробляють площу до 500 га. Ось така в нас еволюція при незакінченій аграрній реформі!

Головний аргумент, який наводять пропагандисти відкриття ринку - дати право продати та купити землю.

А ви впевнені що цим вони хочуть покращити життя саме селянам?

Різні дослідження кажуть, що тільки 15% пайовиків згодні сьогодні продати свої наділи. І я вважаю, що вони повинні мати на це право. Але продати землю не олігарху або агрохолдингу, а державі або територіальній громаді, яка надалі буде цю землю здавати в оренду максимально залучаючи місцевого товаровиробника або фермера-переробника.

Хоча варто замислитись: якщо в людини не буде землі в селі, то що її там триматиме. Нас захлине тотальна урбанізація. І це в аграрній країні!

Перше питання, яке ми повинні собі задати перш ніж робити такі вирішальні кроки для країни - чи все ми зробили в законодавчому плані, аби:

- до кінця вирішити питання спадщини, невитребуваних паїв, земель КСП та фермерських господарств;

- чи проведена інвентаризація земель с/г призначення державної та комунальної власності
- чи передана у власність земля поза межами населених пунктів;

- чи сформована програма і взагалі політика по охороні земель, і як ефективно проводити нагляд за використанням земель;

- чи створені відповідні правила гри земельно-орендних відносин де власник землі дійсно почуває себе власником?

Депутати мають засукавши рукава розпочати активно працювати над вирішенням всіх цих питань, а не шукати шляхи для продажу сільськогосподарської землі в обхід мораторію.

Наші найближчі сусіди - країни Європи дуже помірковано ставляться до продажу землі і до майбутніх власників ставляться досить жорсткі кваліфікаційні вимоги:

- у Франції у період від 1993 до 2005 року угоди на продаж землі укладалися в середньому по 280 000 га щорічно. Це становить приблизно 1% загального обсягу сільгоспземель. За словами члена Французької сільськогосподарської академії Жан-Жака Ерве "У Франції департаменти використовують модель земельного кадастру, коли будь-який власник паю не зможе продати свою частину окремо - тільки колективно все поле. Тобто великий землевласник, якому належить 75% землі, не може прийняти рішення, якщо половина дрібних фермерів проголосувала проти. Цією нормою збалансовують інтереси великих і дрібних";

- в Італії на ринку здійснюються угоди по близько 1-2% площі сільськогосподарських земель;

- в Ірландії ця частка - близько 3%, в Іспанії, Швеції та Сполученому Королівстві - лише 0,6%;

- у Польщі близько 0,9% земель продається на публічних торгах, і схожа частка продається через приватний продаж.

Насправді, я бачу тільки одну причину для того, аби негайно запровадити ринок землі - дати можливість казково збагатитись декільком сім'ям за рахунок простих людей і отримати у володіння єдиний ресурс, який залишився в українського народу.

А розмови про те, що нині працює тіньовий ринок... Тіньовий ринок повинен регулюватись виключно Кримінальним кодексом і змінами до Земельного законодавства, аби унеможливити тіньовий обіг та рейдерство, і проблем не буде!
У Старому Завіті є висловлювання: Покоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть! Так давайте не станемо тим поколінням, яке відбере землю у своїх дітей та онуків та передасть її в руки олігархам!

Ще раз наголошую: завдання депутатів - створити відповідне законодавче забезпечення земельної реформи та захист прав власників, а також трансформацію аграрного устрою на користь сімейним фермерам, завдання уряду - створити розвинені фінансові інституції та забезпечити дешеві кредитні ресурси виключно державними банками зі 100% капіталом, які матимуть право отримувати в заставу земельні ділянки для забезпечення аграріїв обіговими коштами, суспільству - нарешті усвідомити, що потрібно обмежувати великих латифундистів у володінні величезними масивами сільськогосподарських земель. Ну не можуть бути сотні тисяч га у одних руках!

І взагалі, вважаю що долю українських земель має право вирішувати виключно український народ на Всеукраїнському референдумі!"