Новости от KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...

КАЛЕНДАРЬ НОВОСТЕЙ

«     Сентябрь 2018    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
         

Точка зору: Проросійський Крим Україні не потрібен. А він інакшим не буде ніколи

  590   0 07.03.2014, 15:49 | Новости, Политика
Точка зору: Проросійський Крим Україні не потрібен. А він інакшим не буде ніколи

Це мусіло колись статися. Події в Криму – це справедлива розплата України за свою відсутність упродовж 22 років.

22 роки Україна була тимчасовим явищем, і Юго-Восток терпів її тільки тому, що завжди мав у Києві свою владу. Україна для них чужа, і Крим щирий у своїй українофобії.

Про це пише телеведучий політичного ток-шоу «Прямим текстом», публіцист Остап Дроздов на iPress.ua.

"Україна під дулом чужого автомата упритул підійшла до кардинального вибору, який мала би добровільно зробити вже давно: або ми скидаємо зі свого човна проросійський баласт – або ми приречені на громадянську війну. Боротьба за Крим не передбачає жодного трофею навіть у разі повної перемоги. Тому що Крим безповоротно програно. З цим треба змиритися і не робити з цього трагедії. Крим ніколи не був і ніколи не буде українським. Крапка. Крим – це земля кримських татар і росіян. Українці навіть зараз там у шаленій меншості, та й то вони повністю асимільовані серед реципієнтів ОРТ. Усі українські норми (такі як одна державна мова, вшанування визвольної боротьби, вступ в ЄС тощо) не можуть бути зреалізовані в Криму. І ніколи цього не буде.

Отже, заклики воювати за Крим я розцінюю як заклики втручатися в чужі справи. Призначати начальника кримської міліції зверху – це така сама наруга, як і призначати зверху Ірину Сех губернатором Львівщини. Завдання України – гарантувати повну автономію Криму. Більше того, мусить відбутися кримський референдум. Не Київ, не Львів і не Москва повинні вирішувати долю Криму – це повинні робити самі кримчани. Тому якщо більшість населення півострова висловиться за вихід зі складу України – ми всі повинні визнати результати такого плебісциту і сприйняти його результати з повагою. Війна за перебування Криму у складі України – це війна проти самого населення Криму, яке цього не хоче. Тому я не можу вважати перемогою для України насильницьке утримування у своєму складі півострова, який цього не хоче. Хтось скаже, що на війні бавитися в демократію не можна. Хай так. Але цю війну почав не Путін – цю війну почали великі українські патріоти, заражені болячкою в соборність та унітарність. Насильно мил не будешь. А ми змушуємо Крим до любові з "фашистами, екстремістами і терористами". І це ґвалтування ми загортаємо в синьо-жовтий прапор. То чого ми дивуємося кількості триколорів серед цивільного населення Криму?

Хочуть від’єднуватися – прошу дуже. Але тоді електроенергію, газ та інші ресурси Україна постачатиме Криму за світовими цінами, а перетин кордону повинен бути візовим. Хочете оздоровлюватися у бандерівському Трускавці – збирайте довідки для візи. Проросійський Крим Україні не потрібен. А він інакшим не буде ніколи.

У Криму є півтора мільйонів виборців. Вони завжди голосують однаково – або за комуністів, або за відкритих українофобів. Ідем далі. Якщо порахувати всі області, де зараз відбулися численні акції на підтримку Росії – отримаємо 10 млн виборців. Це – третина усіх виборців у країні. Моделюю ситуацію: на кожних виборах відніміть, будь ласка, голоси Юго-Востока – і ви отримаєте абсолютно протилежні результати. Я піду дальше і скажу: якби не Юго-Восток – то Україна вже давно була би повноправним членом ЄС та НАТО, насолоджувалася б безвізовим режимом і здійснювала повномасштабні реформи. Вибачте за гостре слово, але будьмо об’єктивні: Юго-Восток – це і є той баласт, який усі ці роки тримав український корабель на міцному якорі і не давав рухатися вперед. Воювати зараз за Юго-Восток – це воювати за перманентне стояння на місці. У своїй більшості Юго-Восток завжди буде проросійським, і забудьте про щось інше. Більше того – Революція спровокувала потужний спалах реваншизму, і його не вдасться пригасити навіть призначенням Коломойського чи Тарути на посаду губернаторів. Звісно, на знак ідіотичної солідарності ми можемо розмовляти російською хоч цілий рік – проте для них ми все одно будемо рускоговорящімі бандеровцамі.

Інакшими словами: доки Юго-Восток у складі України й активно голосує на виборах – доти вся Україна приречена на болото. Небесна сотня для них – це навіть не статистична похибка, а просто невинна репетиція, одобрена святковим врученням російського паспорта.

Ми не можемо здати Крим – це намагання дурити самих себе. Ми його вже давно здали. І це не сталося вчора. Я вважаю безглуздою будь-чию ймовірну смерть заради Юго-Востока у складі України. Геополітики нехай розпинаються про життєву необхідність морського узбережжя і так далі – я все це чудово розумію. Але жодна смерть українського патріота не вартує доступу до моря, на якому наживатимуться відомо хто. А помирати заради населення, яке не хоче бути в Україні – це повне безглуздя. Тому мій заклик до Майдану, можливо, когось шокує, але він буде таким: Юго-Восток, да свіданія.

Свою війну ми вже пройшли, і Юго-Восток (у переважній більшості) до останнього дня стояв осторонь. Насильне утримування Криму у складі України гарантує успішну контр-революцію (яка, власне кажучи, триває). Навіщо організм, який щойно отримав історичний шанс на переломне очищення, – повинен боротися за інфікований орган? Щоби через півроку отримати нового президента, обраного на Сході? Щоби годувати беркутню з двома паспортами та тисячами своїх фанатів? Щоби тішитися українським Кримом, який весь у триколорах?

Мені постійно кажуть: там (не за морем і не за океаном, а ТАМ, на Східній Україні) дуже багато наших патріотів, і ми не можемо кинути їх напризволяще. Погоджуюсь. Якщо це правда і якщо ТАМ їх багато – то тим більше, чого ми так хвилюємося? Значить, нема чого переживати, якщо ТАМ багато наших патріотів. Якщо вони є і якщо їх багато – то вони мусять ризикнути своїм життям так само, як ризикнули своїм життям наші хлопці, коли повстали проти режиму, озброєного до зубів. Дорогі наші східняки, вийдіть і ризикніть!!! Чи, може, ви знову чекаєте, щоб хлопці з Галичини визволяли вас із-під кремлівського чобота?

А тим часом… Право на самовизначення – це базове право у міжнародному праві. Нагадую, Україна є членом-засновником ООН. Зауважте, поняттям “територіальна цілісність” завжди оперують тоталітарні, антидемократичні держави. Цим поняттям вони прикривають хворобливу боязнь дивитися правді у вічі. От як ми собі уявляємо врегулювання кримської проблеми? Завтра прийдуть війська НАТО, проженуть росіян – і кримський народ одягне вишиванки на знак солідарності з Галичиною? Чи, може, Путін добровільно дасть задній хід – і з завтрашнього дня кримчани перестануть голосувати за комуністів, Колєсніченка, Миримського та інших “достойників”?

Попри свою зазомбованість, люди там уміють читати – зокрема, передвиборчу програму “Свободи”, яка обіцяє ліквідувати автономію і перетворити Крим у звичайну область. А чого б не піти далі – і не послати Ірину Фаріон із лекціями «Мова як віднова» по кримським дєрєвням? А виступ Тягнибока на Яворині прокрутити по всіх республіканських каналах. Додаймо сюди Сашка Білого з автоматом у руках. І весь Правий сектор, який буде озброюватися, щоб перешкодити Криму здійснити свою вікопомну мрію з’єднатися з Росією.

Овідій писав: “Нехай воюють інші”.
Погода;, Новости;, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...

АРХИВ НОВОСТЕЙ

Сентябрь 2018 (806)
Август 2018 (952)
Июль 2018 (1015)
Июнь 2018 (1010)
Май 2018 (1065)
Апрель 2018 (1024)

ФОТОАРХИВ

«     Декабрь 2014    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
   
беспроводной интернет киев и область wimax интернет в киеве и областиРадио интернет в киеве и области заказать
preMax интернет в киеве и области заказать
Интернет на дачу#/a# в киеве и области