На російсько-українській війні загинув Сергій «Борцуха», боєць снайперської групи «Тенгрі» Головного управління розвідки Міністерства оборони України та командир підрозділу морської піхоти. Військовий загинув унаслідок російського авіаудару, про його смерть повідомив Юрій Бутусов, повідомляють “Вечірні Вісті“.
Точну дату, місце загибелі та обставини удару публічно не розкривали. Відомо, що на момент загибелі Сергій уже командував підрозділом морської піхоти. У повідомленнях про нього також використовують позивний «Борець», хоча широкій аудиторії він став відомим саме як «Борцуха».
Його ім’я пов’язане з одним із найбільш упізнаваних кадрів перших днів повномасштабного вторгнення. На фотографії Сергій їде мостом на велосипеді в напрямку Ірпеня, маючи із собою гранатомет РПГ-7 та три постріли до нього. У цей час російські бронетанкові колони намагалися прорватися через Гостомель, Бучу та Ірпінь у напрямку Києва.
На фото немає постановочної сцени чи спеціально створеного символізму. Це був реальний епізод перших днів великої війни. Саме тому кадр згодом набув значно ширшого значення.
Навигация по статье
Сергій «Борцуха» загинув унаслідок авіаудару
Про загибель військового стало відомо на початку вересня 2026 року. Юрій Бутусов повідомив, що «Борцуха» загинув внаслідок авіаудару РФ за кілька днів до оприлюднення інформації.
На той момент Сергій командував підрозділом морської піхоти. Раніше він пройшов бойовий шлях як снайпер та учасник спеціальної групи «Тенгрі», яка діяла в перші дні повномасштабної війни.
Бутусов характеризував загиблого як одного з найсильніших українських воїнів свого покоління. За його словами, визначити точний бойовий рахунок Сергія та підрозділу, яким він командував, складно, оскільки йдеться про значну кількість знищених російських військових.
«“Борцуха” був одним із кращих на цій війні», — написав Юрій Бутусов, згадуючи загиблого військового.
У повідомленні він також описав Сергія як енергійного та постійно готового до бою командира, який мотивував підлегли особистим прикладом.
Фото з велосипедом і РПГ стало одним із символів оборони Ірпеня
Особливе місце в історії оборони Ірпеня у 2022 році посідає фотографія, на якій «Борцуха» їде велосипедом із гранатометом. Вона була зроблена у перші дні російського повномасштабного вторгнення, коли ситуація на північний захід від Києва залишалася критичною.
Російські війська намагалися просунутися з боку Гостомеля, Бучі та Ірпеня. На дорогах рухалися бронетанкові колони, цивільні залишали небезпечні райони, а українські підрозділи терміново формували оборону на підступах до столиці.
Саме в цей період Сергія зафіксували на мосту дорогою до Ірпеня. Він пересувався велосипедом, маючи гранатомет та три постріли до РПГ-7.
Фотографію зробив доброволець групи «Тенгрі» Володимир Миронюк із позивним «Джон». Згодом цей кадр почали активно поширювати як один із візуальних образів перших днів битви за Київщину.
Основні деталі фотографії та подій того часу:
- Сергій був бійцем снайперської групи «Тенгрі» ГУР МО;
- кадр зробили у перші дні повномасштабного вторгнення;
- військовий їхав у напрямку Ірпеня велосипедом;
- із собою він мав РПГ-7 та три постріли до гранатомета;
- російські війська в цей час наступали через Гостомель, Бучу та Ірпінь;
- автором фотографії був Володимир Миронюк «Джон».
Бутусов називав цей знімок одним із найсильніших кадрів війни та наголошував, що за відомою фотографією стояла реальна бойова робота військового.
Від снайперської групи «Тенгрі» до морської піхоти
На початку великої війни Сергій входив до снайперської групи «Тенгрі» ГУР МО. Підрозділ об’єднав військових із серйозним досвідом бойових дій, зокрема тих, хто раніше воював на Донбасі.
Їхнім завданням у перші тижні вторгнення було протистояння російським силам, які намагалися прорвати українську оборону на Київщині. Битви за Гостомель, Бучу та Ірпінь стали частиною ширшої операції із захисту столиці.
Для цієї фази війни були характерні надзвичайно швидка зміна обстановки та нестача часу на підготовку. Невеликі групи українських військових часто діяли автономно, шукали російські підрозділи, влаштовували засідки та намагалися затримати рух колон до Києва.
«Борцуха» залишився в публічній пам’яті завдяки одному фото, але його військова історія цим епізодом не обмежувалася. Після боїв за Київщину він продовжив службу. Згодом Сергій уже відповідав не лише за власну бойову роботу, а й за підрозділ.
Юрій Бутусов згадував бійців «Тенгрі» як досвідчених військових, які свідомо шукали можливості вступити в бій з противником. Саме такі невеликі та мобільні групи стали одним з елементів української оборони під Києвом навесні 2022 року.
Сергій став командиром підрозділу морської піхоти
Подальший бойовий шлях «Борцухи» привів його до морської піхоти України. На момент загибелі він уже був командиром підрозділу, хоча детальна інформація про його службу та конкретні операції з міркувань безпеки публічно не розкривалася.
Перехід від роботи снайпера до командування означав інший рівень відповідальності. Командир відповідає не лише за виконання власного завдання, а й за підготовку людей, планування операцій, взаємодію між військовими та ухвалення рішень безпосередньо під час бойової роботи.
За словами Бутусова, бойові результати самого Сергія та його підрозділу обчислювалися багатьма сотнями знищених російських військових. Точних цифр він не назвав.
| Період | Відомі факти про службу |
|---|---|
| До великого вторгнення | Мав бойовий досвід |
| Початок 2022 року | Боєць групи снайперів «Тенгрі» ГУР МО |
| Оборона Київщини | Брав участь у протидії російському наступу |
| Подальша служба | Продовжив воювати після завершення битви за Київ |
| Останній період служби | Командував підрозділом морської піхоти |
| Вересень 2026 року | Стало відомо про загибель внаслідок російського авіаудару |
Саме командирська частина його біографії залишається менш відомою широкій аудиторії, ніж фотографія 2022 року. Побратими та знайомі з його бойовим шляхом натомість наголошували передусім на тривалій службі та здатності вести інших за собою.
Хто зробив відому фотографію «Борцухи»
Автором кадру з велосипедом був Володимир Миронюк «Джон», доброволець і військовий фотограф групи «Тенгрі». Він задокументував Сергія в момент, коли той рухався до Ірпеня з гранатометом.
Історія самого автора фотографії також пов’язана з війною. Миронюк продовжував працювати на передових позиціях та загинув у вересні 2023 року біля Курдюмівки на Донеччині.
Так один кадр поєднав історії двох людей, які воювали проти російського вторгнення. Один перебував перед об’єктивом із РПГ, інший зберіг цей момент на фотографії.
Для військової документалістики цінність таких кадрів полягає в тому, що вони фіксують не реконструйовані події, а конкретний момент війни з його реальними учасниками та обставинами.
З роками фотографія «Борцухи» стала впізнаваною далеко за межами кола його побратимів. Після повідомлення про загибель військового цей кадр знову почали поширювати як згадку про перші дні оборони столиці.
Чим запам’ятався Сергій «Борцуха»
Для широкої аудиторії Сергій залишився насамперед військовим із фотографії, де велосипед та гранатомет виглядають разючим контрастом на тлі наступу російських бронетанкових колон. Для його побратимів ця історія була лише одним епізодом значно довшого бойового шляху.
Він пройшов перші бої повномасштабного вторгнення у складі «Тенгрі», брав участь в обороні Київщини, продовжив службу після відступу російських військ з-під столиці та став командиром у морській піхоті.
Відомий кадр зафіксував лише кілька секунд його життя. Після них були роки війни, нові завдання та командування військовими. Інформація про загибель у вересні 2026 року поставила крапку в цьому бойовому шляху.
Точні обставини російського авіаудару, внаслідок якого загинув Сергій, не оприлюднені. У відкритих повідомленнях акцент роблять на його службі, участі в обороні Київщини та роботі командира морської піхоти.
Сергій «Борцуха» став одним із військових, чиї особисті історії назавжди пов’язані з першими днями битви за Київ. Фотографія з велосипедом і РПГ зробила його впізнаваним, але головною частиною його історії залишилися роки служби та бойовий шлях від снайпера «Тенгрі» до командира підрозділу морської піхоти.
Раніше ми повідомляли, що у ніч на 19 липня російська атака знищила склад Книголав, одного з українських видавництв, яке працює для масового читача, дітей, підлітків і дорослої аудиторії