Французька ультраправа політикиня Марін Ле Пен знову заявила про намір змінити участь Франції в НАТО, якщо її політична сила отримає можливість впливати на курс держави після президентських виборів, повідомляють “Вечірні Вісті“ з посиланням на Reuters.
За її словами, Париж має залишатися членом Альянсу, але повинен вийти зі структури інтегрованого військового командування. Така позиція викликала різку реакцію у французькому уряді, адже питання оборони, підтримки України та європейської безпеки зараз залишається одним із найчутливіших для всього континенту. Reuters повідомило, що Ле Пен пояснила свою ідею прагненням зменшити залежність Європи від рішень США, зокрема на тлі політики Дональда Трампа.
Марін Ле Пен наголосила, що вихід із військового командування, на її думку, не означатиме повного розриву з НАТО. Вона вважає, що Франція може зберегти взаємодію із союзниками, але діяти більш самостійно у військово-політичних питаннях. Саме цей аргумент давно присутній у її риториці, де часто поєднуються теми національного суверенітету, критики Брюсселя та недовіри до американського впливу. Водночас критики Ле Пен вказують, що такий курс може послабити єдність Альянсу в момент, коли Європа стикається з тривалими безпековими загрозами.
“Ми маємо вийти з інтегрованого командування НАТО. Ми повинні залишитися в НАТО, але вихід із командування не завадить взаємодії з союзними силами”, — заявила Марін Ле Пен.
Навигация по статье
Що саме запропонувала Марін Ле Пен
Йдеться не про повний вихід Франції з НАТО, а саме про вихід із інтегрованого військового командування Альянсу. Це постійна структура управління, яка координує військову взаємодію країн-членів НАТО та дозволяє арміям союзників швидко діяти як єдина система. Для держави, яка має ядерний статус, потужну армію та власні геополітичні амбіції, участь у такій структурі є не лише технічним, а й політичним питанням.
Ле Пен подає свою позицію як повернення Франції до більшої стратегічної автономії. Вона апелює до історичного досвіду країни, адже Франція вже виходила з військового командування НАТО у 1966 році за президентства Шарля де Голля. Повноцінне повернення до інтегрованої військової структури відбулося лише у 2009 році, коли президентом був Ніколя Саркозі.
Однак нинішня ситуація суттєво відрізняється від часів де Голля. Європа живе в умовах повномасштабної війни Росії проти України, а країни НАТО одночасно обговорюють збільшення оборонних витрат і довгострокові гарантії безпеки. Саме тому заява Ле Пен прозвучала не як звичайна передвиборча теза, а як сигнал про можливий перегляд французької оборонної політики.
Як відреагував уряд Франції
Міністр закордонних справ Франції Жан-Ноель Барро розкритикував заяву Ле Пен, назвавши її безвідповідальною. За його словами, такі ідеї можуть підривати єдність союзників у період, коли країнам Європи навпаки потрібно зміцнювати спільну оборону. Він наголосив, що Франція має залишатися активним учасником Альянсу та одночасно посилювати європейську складову безпеки. Reuters також зазначило, що Барро виступив за “європеїзацію НАТО”, тобто за більшу роль європейських держав усередині Альянсу.
Президент Франції Еммануель Макрон раніше неодноразово говорив про необхідність стратегічної автономії Європи, але його підхід відрізняється від позиції Ле Пен. Макрон виступає за сильнішу Європу всередині системи союзів, тоді як Ле Пен робить акцент на дистанціюванні від частини військових механізмів НАТО. Це принципова різниця, бо одна модель передбачає посилення ролі Франції в Альянсі, а інша — частковий відступ від його спільного командного контуру.
“Такі заклики виглядають необґрунтованими та повністю безвідповідальними”, — заявив Жан-Ноель Барро, коментуючи позицію Ле Пен.
Хто така Марін Ле Пен: коротка біографія
Марін Ле Пен народилася 5 серпня 1968 року в Нейї-сюр-Сен поблизу Парижа. Її повне ім’я — Маріон Анн Перрін Ле Пен. Вона є донькою Жана-Марі Ле Пена, засновника французького “Національного фронту”, який десятиліттями залишався однією з найсуперечливіших постатей у французькій політиці. Саме родинне походження з самого початку визначило політичний контекст її кар’єри.
За освітою Ле Пен — юристка. Вона вивчала право, працювала адвокаткою, а згодом повністю перейшла в політику. Її політичне становлення відбувалося всередині партії батька, однак згодом вона спробувала змінити її імідж і зробити більш прийнятною для ширшого кола виборців.
У 2011 році Марін Ле Пен очолила “Національний фронт”. Після цього вона почала процес так званої “дедемонізації” партії — спробу відмежувати її від найбільш радикального образу, антисемітських скандалів і політичної спадщини Жана-Марі Ле Пена. У 2018 році партія змінила назву на Національне об’єднання, що мало символізувати оновлення та прагнення вийти за межі традиційного ультраправого електорату.
Основні етапи політичної кар’єри Ле Пен можна подати так:
- робота адвокаткою після здобуття юридичної освіти;
- вступ до політичної структури “Національного фронту”;
- обрання депутаткою Європарламенту;
- прихід до керівництва партії у 2011 році;
- участь у президентських виборах у Франції;
- спроба змінити імідж ультраправого руху;
- формування жорсткої позиції щодо міграції, ЄС і НАТО.
Марін Ле Пен намагається виглядати не спадкоємицею старої ультраправої школи, а політикинею “нового національного курсу”. Вона пом’якшила тон у частині публічної риторики, але зберегла жорсткі позиції щодо міграції, суверенітету та Євросоюзу. Саме тому її образ досі залишається суперечливим і для Франції, і для союзників Парижа.
Політична позиція Ле Пен і її ставлення до ЄС
Марін Ле Пен багато років будує свою політичну стратегію на критиці Європейського Союзу, глобалізації та міграційної політики. Вона виступає за посилення контролю над кордонами, обмеження імміграції, пріоритет французьких громадян у соціальній політиці та більшу незалежність Парижа від Брюсселя. Ці тези зробили її популярною серед частини виборців, які вважають, що традиційні партії не змогли відповісти на соціальні та економічні проблеми.
Водночас Ле Пен поступово змінила частину старих гасел. Якщо раніше її політичний табір активно говорив про можливий вихід Франції з ЄС або єврозони, то пізніше акцент змістився на “реформування Європи зсередини”. Це дозволило їй розширити електоральну базу та зменшити страх частини виборців перед радикальними економічними наслідками.
Політологи часто називають її курс правопопулістським. Він поєднує соціальні обіцянки, захист національного ринку, критику еліт і жорстку безпекову риторику. Для прихильників вона є політикинею, яка “говорить те, що інші бояться сказати”. Для опонентів — представницею сили, яка може ізолювати Францію та послабити її міжнародні союзи.
Зв’язок Ле Пен з Росією: чому це питання постійно згадують
Тема зв’язків Марін Ле Пен із Росією багато років залишається однією з найгостріших у французькій політиці. Її партію неодноразово критикували за проросійські або надто м’які щодо Москви заяви, особливо до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Європейська преса також нагадувала про фінансові зв’язки “Національного фронту” з російськими структурами, зокрема про кредит, який партія отримувала від російського банку. У 2025 році “Європейська правда” писала, що політичний табір Ле Пен довго залишався скептичним щодо НАТО та санкцій проти Росії, хоча після повномасштабної війни риторика була частково скоригована.
Ле Пен раніше виступала за перегляд відносин із Москвою та критикувала санкційну політику. Вона також демонструвала прихильність до ідеї “багатополярного світу”, що часто збігалося з риторикою Кремля. Після 2022 року її партія почала обережніше формулювати позицію щодо Росії, але опоненти продовжують вказувати на попередні заяви та політичні контакти.
Саме тому нинішня заява про НАТО автоматично сприймається не лише як внутрішньофранцузька дискусія. Для багатьох критиків вона вписується в давніший контекст: скепсис щодо Альянсу, критика США, заклики до автономії Європи та бажання переглянути підходи до Москви.
“Проблема не лише в одній заяві про НАТО. Питання в тому, яку систему безпеки бачить Ле Пен і чи не виграє від такої моделі Росія”, — зазначив європейський експерт із міжнародної політики.
Чому заява Ле Пен важлива для України
Для України будь-які дискусії всередині НАТО мають пряме значення. Франція є однією з провідних військових і політичних сил Європи, а її позиція впливає на загальний тон європейської підтримки Києва. Якщо Париж почне дистанціюватися від частини військових механізмів Альянсу, це може створити додаткові політичні ризики для європейської єдності.
Водночас сама заява Ле Пен поки не означає реальної зміни курсу Франції. Вона не перебуває на посаді президента, а її можливість брати участь у майбутніх виборах також ускладнена юридичними обставинами. У 2025 році французький суд визнав Ле Пен винною у справі про розтрату коштів Європарламенту та заборонив їй балотуватися на державні посади протягом п’яти років, хоча політикиня оскаржує це рішення. Britannica зазначає, що Ле Пен була кандидаткою у президенти Франції у 2017 та 2022 роках, а її партія залишається однією з найвпливовіших сил французької правої політики.
Для Києва важливо не лише те, хто переможе на виборах у Франції, а й те, як змінюватиметься суспільна дискусія в країнах ЄС. Якщо ультраправі сили посилюватимуть тиск на теми НАТО, санкцій і допомоги Україні, це може впливати на майбутні рішення європейських урядів.
Як позиції різних політиків відрізняються
| Політик або сила | Позиція щодо НАТО | Що це може означати |
|---|---|---|
| Марін Ле Пен | Вихід Франції з інтегрованого військового командування | Більша військова автономія, але ризик ослаблення союзної координації |
| Еммануель Макрон | Посилення європейської ролі в НАТО | Збереження Альянсу з більшою відповідальністю Європи |
| Жан-Ноель Барро | Критика ідеї Ле Пен | Захист єдності НАТО та зобов’язань Франції |
| Національне об’єднання | Скепсис щодо частини наднаціональних структур | Акцент на суверенітеті та внутрішніх інтересах Франції |
Ця різниця показує, що у Франції точиться не просто суперечка про НАТО. Насправді йдеться про ширше питання: якою має бути роль країни в Європі, як далеко Париж готовий йти у військовій координації із союзниками та чи може Франція одночасно зберігати автономію і не послаблювати спільну оборону.
Що може бути далі
Заява Марін Ле Пен навряд чи швидко змінить політику Франції, але вона вже стала частиною ширшої політичної боротьби. Ультраправа лідерка знову намагається показати себе альтернативою чинному курсу Макрона, особливо в питаннях безпеки, суверенітету та відносин із США. Її прихильники можуть сприйняти це як прояв незалежності, тоді як опоненти — як загрозу стабільності Альянсу.
Для Франції ця дискусія буде особливо гострою через поєднання кількох факторів: війни в Україні, невизначеності щодо американської політики, зростання популярності правих сил і юридичних проблем самої Ле Пен. Її політична біографія, зв’язки партії з Росією та попередня риторика щодо НАТО роблять кожну таку заяву значно резонанснішою.
У найближчі місяці тема ролі Франції в НАТО може залишатися однією з центральних у політичних дебатах. І хоча Ле Пен говорить про збереження членства в Альянсі, сама ідея виходу з військового командування вже викликала занепокоєння серед союзників. Для України ця історія важлива ще й тому, що вона показує: питання європейської безпеки дедалі частіше стає частиною внутрішньої передвиборчої боротьби в країнах ЄС.
Раніше НАБУ і САП повідомили про підозру колишньому керівнику Офісу президента України Андрію Єрмаку у справі, пов’язаній із будівництвом елітних резиденцій під Києвом.