Держстат радо повідомляє, що українська економіка зростає 15 кварталів поспіль. Реальний валовий внутрішній продукт (ВВП) України в третьому кварталі виріс у порівнянні з попереднім на 0,7%, а в річному вимірі – на 4,2%. Але відкорковувати шампанське рано. Краще повернутися обличчям у бік Карибів й помахати в тому напрямку. Адже наразі в Пуерто-Ріко, не покладаючи рук, трудиться пані Яресько, яка у 2015-му так домовилася про реструктуризацію боргу України, що його доведеться видихати ще 20 років.
Перш за все варто зазначити, що зростання економіки відбувається не через зростання промисловості, яка є базою всіх розвинених країн. Ні, це не наш шлях. У звіті Світового банку чорним по білому пишуть, що впевнене зростання української економіки в першій половині 2019 року було обумовлене високим і раннім урожаєм сільськогосподарських культур і такими секторами, як оптова та роздрібна торгівля, фінанси і транспорт. Допомогли також перекази трудових мігрантів і відновлення споживчого кредитування.
Додана вартість у сільському господарстві за цей період зросла на 6%, споживання домогосподарств – на 11,2% (через зростання соцстандартів та підгодовування електорату напередодні виборів. – Прим. авт.). Як результат, внутрішня торгівля і транспорт значно зросли, особливо в другому кварталі, на 4,5% і 4,2% відповідно. Темпи зростання доданої вартості в будівництві і фінансовому секторі в першій половині 2019 року склали 23% і 11% відповідно.
За словами економічного експерта Віктора Скаршевського, таке зростання на тлі падіння промисловості є неякісним і нестійким, адже залежить від зовнішніх чинників, базується на продажу сільськогосподарської сировини, не створює нових робочих місць і відбувається на тлі поглиблення деіндустріалізації.
«Попри нестійкість і неякісність, деіндустріалізоване зростання економіки призведе до цілком реальних і відчутних додаткових виплат за зовнішнім боргом.
Якщо тенденція збережеться і за результатами 2019 року реальний ВВП збільшиться на 4,2%, то додаткові виплати з бюджету (тобто гроші платників податків) за зовнішнім боргом становитимуть близько 350 млн доларів. Адже завдяки реструктуризації імені Яресько виплати за зовнішнім боргом прив’язані до зростання ВВП. До 2040 року», – написав він на своїй сторінці у «Фейсбуці».
Нагадаємо, у 2015 році тодішня пані міністр Наталя Яресько домовилася з нашими зовнішніми кредиторами щодо реструктуризації зовнішнього боргу України.
«Реструктуризація насправді виявилася наймасштабнішим фінансовим блефом останніх десятиліть: ніхто нам і не думав списувати 20% боргу, просто п’яту частину заборгованості замінили варрантами або «інструментами відновлення вартості» (VRI) на суму понад 3,239 млрд доларів, які ще називають «ВВП-залежними облігаціями», – констатував на своїй сторінці у «Фейсбуці» експерт інституту GROWFORD Олексій Кущ.
Схема така: якщо ВВП України збільшиться в діапазоні 3-4% на рік, то заплатити доведеться 15% від суми приросту ВВП, якщо ж динаміка зростання української економіки прискориться до рівня вище 4%, то виплати становитимуть 40% зростання ВВП.
«Лише на перші п’ять років сума виплат кредиторам обмежена планкою в 1% ВВП. Нарахування починається з 2019 року за умови досягнення нашим ВВП валютного еквівалента в 125 млрд доларів (критерій вже виконано). А безпосередньо виплати стартують у 2021-му за підсумками 2019-го і закінчуються у 2040 році за підсумками 2038-го», – додав він.
Економіст Данило Монін зазначає, що зростання вартості VRI-облігацій Яресько з травня вже склало більше 50%. А з урахуванням планового зростання економіки на 3,8-3,9% ВВП за підсумками 2019 року нам необхідно буде в 2021-му виплатити близько 220-230 млн доларів. Якщо ж у 2020 році економіка України вийде на зростання 5%, тоді виплати за цими облігаціями складуть більше 1 млрд доларів у 2022-му.
«Не маю сумнівів, що ці облігації вже в грудні перевищать 100% вартості як реакція на прогнозне зростання економіки на 4,2% у третьому кварталі. Тому подальше байдикування з VRI-облігаціями породжує проблеми національної безпеки, адже виплати доведеться робити з держбюджету, що вочевидь розбалансує державні фінанси», – написав він.
Сказати, що про таку загрозу не замислювалася нова влада, було б нечесно. Наприклад, голова парламентського комітету з питань фінансів та податкової політики Данило Гетманцев називає VRI-облігації «міною уповільненої дії» й пропонує викупити їх. Аналогічної думки дотримується й радник президента Олег Устенко.
Але Данило Монін впевнений, що наразі Україна запізнилася з викупом облігацій, адже це необхідно було робити в цьому році. Наступний рік також під питанням – у держкошторисі-2020 на це грошей не закладено – нам і так доведеться за зовнішніми кредитами сплачувати рекордні суми.
«А для такої операції необхідно ще додатково залучити 3-4 млрд євробондів», – уточнив економіст.
На його думку, окрім викупу VRI-облігацій можна оголосити по них дефолт або ж домовитися з кредиторами про зміну формули виплат. Також можна домовитися про заміну облігацій на процентні.
«Наприклад, за тією ж ставкою 7,75% (які зараз Україна обслуговує в рамках реструктуризації). Але, найімовірніше, Україні тоді доведеться виплатити частину відсотків, які вже набігли за цими облігаціями. У будь-якому разі потрібно щось робити», – пояснив експерт.
У Мінфіні кажуть, що постійно моніторять ситуацію на предмет відповідних фіскальних ризиків, але поки не бачать підстав враховувати виплати за цими інструментами.
Зрозуміло, що за потреби, наприклад задля демонстрації реформ у дії, в Україні можуть намалювати захмарні темпи зростання ВВП, яким би позаздрили Китай чи Південна Корея. І хоч ці показники будуть дутими, кривими чи кульгавими, наші міжнародні кредитори з нетерпінням потирають руки й завмерли в очікуванні. Адже врешті-решт здеруть ці грошики за облігаціями із нас з вами.
Аріна МАРТОВА