28 жовтня відбудеться черговий раунд тристоронніх газових переговорів між Європейською комісією, Україною та Росією. Про це повідомив віце-президент Єврокомісії Марош Шефчович.
Він також заявив: «Всі сторони погодилися, що нова угода необхідна». Але це не означає, що домовитися буде легко. Адже попри перше «танення» позицій під час минулого раунду перемовин, який відбувся 19 вересня, домовленості у паперовій формі у вигляді конкретного рішення так і не були оформленні. І, певно, головні баталії ще попереду.
Чергова тристороння зустріч буде ускладнена деякими факторами. В першу чергу йдеться про заяви «Газпрому» щодо готовності до запуску «Північного потоку – 2» вже за чотири-п’ять тижнів.
Підігріває напруження й заява голови правління Wintershall Dea Маріо Мерена – компанії-оператора російського газогону. Він в інтерв’ю російському телебаченню заявив про те, що у разі, якщо «Газпром» із «Нафтогазом» не домовляться про транзит газу з 2020 року, стрибок цін на блакитне паливо в Європі може бути істотним, особливо якщо зима буде суворою.
На користь України грає рішення Суду ЄС за позовом польського енергоконцерну PGNiG у справі про використання газопроводу Opal, однієї з двох гілок, які сполучають «Північний потік» із газотранспортною системою Німеччини.
«Через обмежену можливість використання газопроводу Opal «Газпрому» доведеться скоротити використання «Північного потоку», що означає, що він, імовірно, не зможе повністю відмовитися від транзиту газу через Україну і буде змушений продовжити тристоронні переговори з Єврокомісією і Україною», – зазначає Міністерство енергетики Польщі після опублікування вердикту суду.
І справді, сторони висловлюють наміри про укладання угоди. На початку жовтня навіть Путін заявив про те, що РФ готова підписати контракт про транзит газу через територію України на основі європейського законодавства, якщо Київ імплементує його до кінця року. Для цього наша країна повинна встигнути розділити на частини «Нафтогаз» та виокремити оператора газотранспортної системи в окрему юридичну особу.
Але, на жаль, вірити Путіну – себе не поважати. І хоч нині заяви сторін звучать як колискова, не виключено, що і черговий раунд поки закінчиться нічим, а росіяни й надалі намагатимуться проштовхнути в нову транзитну угоду пункти, які будуть не на користь України.
Аріна МАРТОВА