Велика приватизація стартувала чотири роки тому, але її з року в рік відкладали через те, що найбільші об’єкти, які були в переліку для приватизації, хотіли між собою розподілити наші бізнес-групи за мінімальними цінами. Але ніяк не могли домовитися за сфери впливу і хто що забирає.
Про це у коментарі “ВВ” повідомив голова Комітету економістів України Андрій Новак.
Зараз за умов проведення чесної й прозорої приватизації із відкритими конкурсами на аукціонах та допуском великих іноземних гравців це може бути корисним для України. Адже це посприяє демонополізації українського ринку, зміненню принципів його роботи та підвищенню конкуренції вже у світових масштабах.
Безумовно, зараз Україна для всього світу – держава із підвищеними ризиками через війну на сході, тому активи мають мінімальну вартість. Тут можна піти шляхом компромісів: у перелік об’єктів, що підлягають приватизації, внести збиткові об’єкти, які викачують додаткові кошти на утримання з держбюджету, а прибуткові не чіпати.
До речі, якщо через приватизацію ставиться на меті завести в країну великих світових гравців, це може посприяти й підвищенню її захищеності. Слабкий захист України з боку партнерів у рамках Будапештського меморандуму й будь-яких інших міжнародних договорів є непрямим наслідком того, що в нас дуже мало прямих іноземних інвестицій. Якби в нас було вкладено стільки інвестицій, як хоча б у сусідній Польщі, ніхто б не дозволив Росії творити те, що вона робить в Україні.
Все буде залежати від того, хто стане новим власником, в тому числі й держбанків. Якщо їх куплять наші фінансово-промислові групи, є великі ризики виведення капіталу, спустошення фінустанов із подальшою їх ліквідацією. Якщо ж їх придбають великі європейські чи світові банківські структури з високою репутацією, тоді це піде на користь, адже розвине банківський сектор України.
Головним запобіжником приватизації за безцінь для «своїх» є сама держава, яка виписує умови й встановлює будь-які правила гри. Раніше приватизація в нас робилась під когось. Тобто її умови виписувалися так, що найпривабливіші об’єкти привласнювалися владною на той момент бізнес-групою, інші ж просто не мали допуску до конкурсу. Зараз можна виписати прямо протилежні правила, встановивши умови, що в аукціоні можуть брати участь виключно великі світові банківські установи з належною репутацією та відповідним місцем у рейтингу Світового банку.