Китай у своїй боротьбі за панування світом обрав стратегію дзвінкої монети. Лагідне шурхотіння юанів на деякий час приспало пильність ключових геополітичних гравців, одночасно Пекін активно займався нарощуванням військової моці. Не дивно, що США вперше за багато років визнали Піднебесну стратегічним суперником й намагаються протистояти повзучій експансії. Тепер і в Україні, де китайські компанії Skyrizon і Xinwei Group хочуть купити понад 50% акцій стратегічного підприємства «Мотор Січ» – одного із провідних світових виробників двигунів для літаків та гелікоптерів. Враховуючи те, що для Києва і Пекін, і Вашингтон є стратегічними партнерами, ми опинилися в доволі невизначеній ситуації.
По кому подзвін китайського гонгу
Китайці не зараз почали цікавитися підприємством «Мотор Січ», яке з 1994-го стало акціонерним товариством із приватним капіталом і яким з 1998 року керує екс-регіонал В’ячеслав Богуслаєв – той самий, якого у парламентських перегонах обійшов весільний фотограф зі «Слуги народу». Ще декілька років тому Богуслаєв уклав із холдингом Beijing Skyrizon Aviation Industry Investment Co Ltd меморандум про співробітництво. Згідно домовленостей, у місті Чунцін на південному заході Піднебесної буде побудовано завод із виробництва авіаційних двигунів за китайські гроші, куди має перебратися частина українських фахівців разом із технологіями.
До речі, у травні 2017-го віце-прем’єр Степан Кубів у себе на сторінці в «Фейсбуці» радо підтверджував цю інформацію, хизуючись, що ця китайська компанія планує інвестувати 250 млн доларів у модернізацію українських виробничих та проектних потужностей ПАТ «Мотор Січ».
Вже у квітні 2018-го Служба безпеки України повідомила про розслідування кримінального провадження за фактом підготовки до вчинення дій, спрямованих на ослаблення держави через руйнування стратегічного підприємства «Мотор Січ», й рішенням Шевченківського суду було накладено арешт на пакет акцій підприємства у 56%.
За даними СБУ, іноземцями було здійснено опосередковану концентрацію контрольного пакета акцій підприємства, оформленого на шість офшорних компаній та фізичну особу.
«Співробітниками спецслужби у взаємодії з Держфінмоніторингом України встановлено, що продаж контрольного пакету акцій стратегічного об’єкта ПАТ «Мотор Січ» здійснювався на адресу фізичних осіб та компаній нерезидентів в обсягах менш ніж по 10%, у зв’язку з чим існують підозри про намагання зацікавлених осіб приховати власників істотної частки акцій та їх реальних бенефіціарних покупців. На даний час представники компанії-нерезидента мають намір протиправно сконцентрувати придбаний пакет акцій, що забезпечує перевищення 50% голосів у вищому органі управління товариства та отримати повний контроль над його діяльністю у сфері військових оборонних замовлень, що підтверджується матеріалами справи», – вказано у повідомленні Служби безпеки.
В свою чергу в «Мотор Січі» заявили, що займаються законною діяльністю й надають всю необхідну інформацію. Сам Богуслаєв стверджує, що продав свої 15% акцій та залучив інвестиції. А в інтерв’ю російському РБК відкрито заявив, що китайцям було продано більше 50% акцій і що він вважає це чистою комерцією.
Напевне, саме комерційною жилкою власника можна пояснити той факт, що з початку війни, коли рішенням РНБО було заборонено постачання військової продукції та комплектуючих до неї до РФ, постійно з’являлися резонансні розслідування щодо діяльності компанії. В них журналісти доводили, що продукція «Мотор Січі» регулярно потрапляла до агресора. Наразі, за даними антикорупційного проекту «Марлін», який посилається на таємні аналітичні висновки юристів концерну «Укроборонпрому», 80% вертольотів, вироблених у РФ, оснащено українськими двигунами. У тому числі – гордість російського авіапрому, ударний вертоліт «Нічний мисливець» Мі-28Н.
Останнє розслідування Bihus.info, яке було опубліковано влітку нинішнього року, демонструє, що компанія Богуслаєва у минулому році різко припинила пряме постачання деталей двигунів до РФ з «Мотор Січі». Напряму до Росії відправлялися лише двигуни для газонокосарок, сепаратори для молока та обладнання для електростанцій. Однак, як з’ясували розслідувачі, є велика вірогідність, що «Мотор Січ» і надалі постачає деталі для двигунів, які використовують російські військові, – тільки тепер через спорідненого боснійського посередника. Але це, як кажуть, ліричний відступ.
Минулого року набув чинності указ РНБО про невідкладні заходи щодо захисту національних інтересів в авіадвигунобудуванні. Задля розблокування арештованих акцій «Мотор Січі» обговорювалася можливість передачі 25% «Укроборонпрому». І з липня 2019-го Антимонопольний комітет України розглядає справу щодо спроби набуття китайськими компаніями та державним «Укроборонпромом» спільного контролю над ПАТ «Мотор Січ». Тобто наразі від АМКУ залежить доля «Мотор Січі», нацбезпеки та навіть міжнародних відносин України. Не дарма ж минулого тижня радник президента США із питань нацбезпеки Джон Болтон під час візиту до України не оминув питання ризиків укладання можливої угоди та її наслідків для нашої країни. Враховуючи моментальну реакцію МЗС КНР, стає зрозумілим, що генеральна битва за «Мотор Січ» ще попереду.
Cui prodest?
Чому Китаю настільки цікаве українське підприємство? Відповідь очевидна. Піднебесна вступила в запеклу боротьбу за світове лідерство. Маючи найбільшу за чисельністю армію в світі, КНР приділяє велику увагу розвитку власного ВПК, у тому числі й у сфері авіабудування. Але наразі у китайців є проблеми з виробництвом двигунів, у тому числі для крилатих ракет, для чого, власне, й стане в нагоді «Мотор Січ». Просто купити двигун та скопіювати його в даному разі не вийде – потрібен розвиток, неможливий без наявності школи та технологій, які є в українців. Купівля «Мотор Січі» може дати Пекіну доступ і до конструкторської та експлуатаційної документації на цілу плеяду двигунів для літаків та гвинтокрилів ДП «Івченко-Прогрес», яку згідно укладеної у 2005 році угоди було передано безоплатно на 60 років компанії Богуслаєва. І хоч Китай завжди грає свою гру, не виключено, що українські напрацювання потраплять до лап РФ. Адже Пекін дуже тісно співпрацює з Москвою, в тому числі в оборонній сфері.
Позиція Штатів також зрозуміла. Вашингтон є стратегічним партнером України в боротьбі з російською агресією. Він допомагає нам не тільки політичною підтримкою, а й сучасними технологіями. Обсяги військової підтримки з боку Штатів щороку лише збільшуються. Тому співробітництво у військовій сфері з країною, яку США вважають найбільшою загрозою, для американців є принаймні незрозумілим. Якщо ми вмонтуємося у військову стратегію Піднебесної, про вступ до НАТО можна буде забути. Саме тому наразі Штати наполегливо сподіваються на те, що продаж «Мотор Січі» буде заблокований. В ідеалі підприємство має повернутися до державної власності. Адже мова йде не просто про окрему компанію, а про підприємство оборонного значення – фактично про нацбезпеку нашої країни. Але задля його подальшого успішного функціонування потрібно загрузити «Мотор Січ» замовленнями, в чому нам можуть допомогти як Штати, так і інші члени НАТО.
З іншого боку, припиняти співробітництво із КНР також для України болісно й недоцільно, особливо коли мова йде про експорт продукції АПК чи іншої сировини, яку неможливо використати в оборонній сфері. Тому владі доведеться розтягнутися в неабиякому шпагаті, щоб зберегти гарні стосунки з Заходом і Сходом.
Антоніна МІРОШНИЧЕНКО