Вже у вересні українська влада поновить переговори з МВФ щодо нової програми співробітництва та пом’якшення умов надання кредиту.
Анонсуючи процес перемовин, представник президента України в Кабінеті міністрів Андрій Герус повідомив, що план України – продовжити співпрацю з Фондом. Але які умови будуть прописані в Меморандумі, поки що невідомо, бо одна справа – розмовляти з позиції прохача, який фактично перебуває у безвихідній ситуації, зовсім інша – коли ти продовжуєш співпрацю, але ведеш бесіду на рівних.
Співпраця з МВФ має безліч прикладів, коли країни, які звернулися за допомогою, з року в рік не можуть виплутатися з кризи, від чого в першу чергу страждає населення. Аргентина за понад 20 років співробітництва з Фондом, який висував жорсткі умови, пережила кілька дефолтів, гіперінфляцію та політичні кризи. Там також підвищили пенсійний вік і навіть намагалися урізати пенсії, що призвело до масових демонстрацій.
Сумний досвід співробітництва є в латиноамериканських, африканських та європейських країнах (Югославії ще до розвалу, Греції, яка пережила боргову кризу і наразі заявляє про наміри достроково розрахуватися із МВФ через вкрай дорогі відсотки обслуговування боргу).
Мета дочасно розплатитися з Фондом є в Португалії. До речі, у 2018-му ці країни разом із Україною були у ТОП-3 боржників перед МВФ. Але на відміну від Афін та Києва Лісабон не економив на зарплатах та пенсіях, тим самим стимулюючи внутрішній попит й підвищуючи ВВП. Зниження боргового навантаження також дається взнаки, тому є надія, що Португалія скоро забуде про кризовий період.
Позитивних прикладів співробітництва з Фондом набагато менше. В першу чергу мова йде про Туреччину та Південну Корею, які достроково погасили кредити Фонду й досягли значного економічного розвитку. Щоправда, секрет успіху цих країн у тому, що вони не виконували сліпо вимоги кредиторів, а йшли, як-то кажуть, своїм шляхом. Наприклад, Південній Кореї з її бідними землями пропонувалося робити ставку на агросектор, але Сеул обрав шлях індустріалізації та інновації. А ось Туреччина минулого року вперше за десятиріччя увійшла в зону рецесії, проте наразі Анкара каже, що прогнозує невелике економічне зростання.
Наш найближчий сусід Польща є наочною демонстрацією успіху. Ця країна також співпрацювала з МВФ, і вже у 2017 році відмовилася від кредитної лінії в 9,2 млрд дол., мотивуючи своє рішення тим, що стан економіки в країні є дуже хорошим і без траншів. І справді, з року в рік економіка Польщі демонструє непогане зростання. У 2018-му в рейтингу найбільших економік світу посіла 22-е місце, а серед держав ЄС – сьоме. Навіть зараз у своїх прогнозах МВФ пророкує всім країнам уповільнення темпів зростання економіки, натомість Польща втримає свої позиції.
МВФ – не благодійний фонд, а організація, яка допомагає країнам з проблемами в платіжному балансі, які виникають у разі сильної залежності від долара або інших резервних валют і коли витрати держави в цій валюті перевищують доходи. МВФ – кредитор останньої інстанції, який, розуміючи своє призначення, диктує свої умови й вимагає їхнього виконання.
Часто кажуть, що в обіймах МВФ виживають тільки сильні гравці – не просто виконавці рекомендацій, часто-густо уніфікованих та неприйнятних для конкретного регіону. Користь із співробітництва з Фондом можуть отримати ті, хто має план змін, як, наприклад, план Лешека Бальцеровича в Польщі та план Бокроша в Угорщині, яка свого часу також повністю погасила борг перед МВФ. Тому нам потрібно відмовитися від режиму проїдання, переключитися на справжні економічні реформи та ставати на рейки мінімізації зовнішніх запозичень, як це зробили інші країни. Якщо ми будемо демонструвати таку динаміку, Фонд вже не нав’язуватиме свої умови, а спілкуватиметься як з рівними, як зараз спілкується з тією ж Польщею, яка, до речі, свого часу зробила ставку на злотоцентризм. Тому Україні є над чим розмірковувати і в неї є приклади, які реально можуть надихати.
Катерина МІЦКЕВИЧ