За благими намірами парламенту боротися із «підпарканними» автозаправками та неякісним паливом із 1 липня ринок нафтопродуктів має працювати по-новому. Але, як виявилося, до змін не готові ані учасники ринку, ані виконавча влада. Та й священна боротьба із нелегалами вдарить по тих, хто не має відношення до паливного бізнесу.
Проголосовані парламентом наприкінці 2018 року зміни до Податкового кодексу в частині реформ паливного ринку передбачають, що з 1 липня виробництво, зберігання, оптова й роздрібна торгівля мають бути ліцензованими. Із цієї дати мав би відбутися запуск системи електронного адміністрування реалізації пального (СЕАРП), що дало б змогу контролювати сплату акцизного податку з усіх обсягів пального від імпортера чи виробника до кінцевого споживача на всіх етапах поставок. Також мала б стартувати система контролю за фактичним його обігом та залишками на акцизних складах. А ще новації передбачали посилення відповідальності за нелегальні операції із пальним: виробництво пального без ліцензії карається штрафом у розмірі 1 млн грн, оптова торгівля або зберігання нафтопродуктів – 500 тис. грн, а роздрібна торгівля – 250 тис. грн.
Але чим ближче було до часу «Ч», тим більше учасники ринку казали про те, що не встигають оформити ліцензію. Першою, до речі, за відтермінування змін до Податкового кодексу в частині реформи паливного ринку висловилася Європейська бізнес-асоціація, запропонувавши дати старт новим правилам із 2021 року. Інакше з 1 липня без відповідного папірця на подвір’ї фермера не може стояти навіть діжка із соляркою, що вже казати про резервуари та состави з пальним. Та й українська бюрократична машина взагалі налаштована так, що швидко потрібний папірець дістати не виходить. Бо щоб отримати ліцензію, потрібно подати документ про право власності або право на користування земельною ділянкою, на якій розташовано резервуар із пальним; акт введення в експлуатацію та акт готовності резервуарів для пального; дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки і початок експлуатації устаткування підвищеної небезпеки. Великі гравці, які мають акцизні склади, мають встановити витратоміри-лічильники та рівнеміри й зареєструвати прилади в Державній фіскальній службі.
Учасники ринку включно із фермерами загрузли у паперовій роботі. Бо на відміну від великих гравців їм для отримання дозволу ще потрібен висновок експертизи від Держпраці про стан охорони праці та безпеки промислового виробництва та підтвердження на виконання небезпечних робіт. Така експертиза окрім купи нервів обійдеться аграрію у 8-25 тисяч гривень. Зазначимо: ніде у світі з аграріїв, які використовують пальне для польових робіт, не вимагають додаткових ліцензій. Але українські законотворці, які на словах підтримують АПК, тим не переймаються.
Наприкінці червня парламент, розуміючи, що з паливною реформою щось не так, відтермінував запровадження штрафних санкцій з 1 липня 2019 до 1 січня 2020 року. Запуск системи електронного адміністрування реалізації пального та системи контролю за фактичним його обігом і залишками на акцизних складах також відклали. Тому фактично із всієї реформи маємо лише не дуже вдалий старт блоку ліцензування. І в найближчій перспективі така недореформа не призведе до зменшення кількості нелегальних заправок та не викорінить «бодягу», але ще добряче покопирсається в кишенях людей, які працюють на землі, та додасть їм сивини після спілкування із чиновниками різних держустанов.
Аріна МАРТОВА