ВСЕ НОВОСТИ

Новости от KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...

КАЛЕНДАРЬ НОВОСТЕЙ

«     Сентябрь 2018    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
       
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 

Як козацький полковник королівське військо обійшов

  647   0 23.04.2012, 12:02 | Статьи, Культура
Як козацький полковник королівське військо обійшов 360 років тому загинув легендарний Данило Нечай — один із найближчих соратників Богдана Хмельницького.

Сперечався із самим гетьманом
На жаль, достовірних джерел, які проливали б світло на походження, час і місце народження Данила Нечая, не збереглося. Дослідники вважають, що найімовірніше він з’явився на світ у місті Бар на початку ХVІІ століття в родині дрібного українського шляхтича. Відповідно до свого стану, Данило здобув гідну освіту й разом із братом Іваном вступив до лав козацького війська. У той час відбулося його зближення з чигиринським сотником Богданом Хмельницьким (брат Іван був одружений з донькою Богдана — Степанидою). Спільно з Хмельницьким Нечай брав участь у підготовці повстання проти польського гніту в 1646—1647 роках. А коли Богдана Хмельницького обрали гетьманом Війська Запорозького, Данило Нечай (до речі, він був бойовим побратимом Івана Богуна) вже встиг виявити в жорстоких боях з ворогом великі військові здібності, виняткову мужність, тверду і вперту вдачу. Був призначений брацлавським полковником, швидко завоювавши авторитет у гетьмана, старшин і козаків. Нечай був незалежною людиною, досить часто сперечався із самим Богданом.

Варто пригадати дії його полку в серпні 1649 року під Зборовим, де відбулася битва українського війська з польським, на чолі якого стояв король Ян Казимир. Напередодні на військовій раді Богдан Хмельницький у присутності союзника — кримського хана Іслам-Гірея ІІІ виклав свій план операції, за яким кіннота Данила Нечая повинна була перебувати в засідці й діяти з правого флангу. Вранці 15 серпня шляхетське військо, не підозрюючи про близьке місцезнаходження козаків, розпочало переправу через Стрипу. Ворожі колони розтяглися довгою лінією вздовж річки, яка після сильних дощів широко розлилася і позривала мости. Вибравши найзручнішу мить, Данило Нечай повів свій полк в атаку на королівське воїнство. Розгортаючись лавою, леґіон відрізав коронному війську дорогу до відступу. В цей же час, несподівано для поляків, з’явилися біля Стрипи козацька і татарська кінноти.

Раптовий удар з тилу і флангів спричинив серед шляхти безлад. Окремі загони спробували боронитися, але марно. Ворогові було завдано значних втрат (вбито понад чотири тисячі жовнірів). Частина шляхетського війська, збудувавши оборонний табір з обоз-них возів, зробила спробу контратаки. Але тут відважний Нечай, вирвавшись вперед, знову повів полк у наступ. Захоплені прикладом свого полковника, козаки під шаленим обстрілом ворожої артилерії і піхоти атакували з надзвичайним завзяттям. Не витримавши, шляхта повернулася назад до табору. Як свідчать сучасники, «...полковник Нечай королівське військо обійшов, і король з усім своїм військом опинився в облозі».

Становище Яна Казимира було катастрофічне. Тільки зрада кримського хана врятувала Річ Посполиту від остаточного краху та змусила Богдана Хмельницького укласти з королем не вигідний для козаків Зборівський договір.

Скарати на смерть за «такий великий злочин»
Будучи урядовцем території, порубіжної з Польщею, Данило Нечай енергійно вживав заходів для зміцнення обороноздатності прикордонної смуги. Так, після підписання Зборівської угоди, коли на Волині та Поділлі стали розташовуватися королівські війська, він здійснив перегрупування своїх частин, переводячи їх ближче до кордону по лінії Ямпіль–Шаргород–Мурафа–Браїлов. Як відомо, умови договору викликали гостре невдоволення серед селян та козаків. У відповідь на знущання шляхти, яка поверталася до маєтків на території України, селяни об’єднувалися в партизанські загони й чинили розправу над господарями. І саме Нечай, захищаючи інтереси православного люду, швидко став найвпливовішою постаттю радикального угруповання старшин, які виступали за продовження боротьби з панством.

Люди гуртувалися навколо цієї хороброї і енергійної людини. Великі повстання спалахнули біля Царгорода, Вінниці та Браїлова. За короткий час під керівництвом Нечая на території брацлавського полку була сформована ціла повстанська армія. Зібравши під своїм проводом близько сорока тисяч селян і козаків, озброївши їх та навчивши військової справи, Нечай створив грізну силу, що наганяла страху на військо Речі Посполитої.

Шляхта засипала Варшаву скаргами про свавільні вчинки брацлавського полковника, і, зрештою, Ян Казимир надіслав Хмельницькому наказ скарати Данила Нечая на смерть «за такий великий злочин». Звичайно, Богдан міг тільки посміятися над таким «наказом». Сам же він, щоб не зірвати Зборівського миру і не дати приводу ворогам вдертися на територію України, не міг відкрито підтримувати повстанців. У цьому він покладався на своїх полковників. Зокрема, на Данила Нечая.

Не очікували нападу
Розірвавши Зборівський договір, Ян Казимир у середині січня 1651 року дав наказ військам до весни розгромити козаків. Багатотисячна армія під проводом коронного гетьмана Миколи Потоцького зосереджувалась біля Кам’янця-Подільського. Друга її частина на чолі з гетьманом Мартином Калиновським збиралася біля Бару, щоб спрямувати головний удар на Брацлавщину, де військовими гарнізонами командував Данило Нечай.19 лютого полковник разом із трьома тисячами козаків прибув до містечка Красне (зараз село Тиврівського району Вінницької області). Тут він вирішив зосередити головні сили, щоб потім просунутися на Бар і перешкодити концентрації ворожого війська.Якраз настала Масляна. Козаки, за давнім звичаєм, розпочали гуляння. Щоб убезпечити себе від несподіваного нападу, Нечай виставив у ближній Ворошилівці передову заставу на чолі з сотником Шпаченком.

На жаль, Калиновському стало відомо про перебування Нечая у Красному. Він вирішує несподіваним ударом знищити козаків. У ніч з 19 на 20 лютого поляки перетнули кордон. Оточивши зненацька Ворошилівку, передовий чотиритисячний загін драгунів під час короткої, але запеклої сутички вирубав сотню Шпаченка і все населення містечка, щоб ніхто не встиг попередити Нечая про напад. Основні ж королівські сили без зайвого галасу рушили на Красне, куди прибули серед ночі. Козаки біля брами не очікували навали, бо вважали, що то повертається сотня Шпаченка, тож драгуни майже без перешкод увірвались на сонні вулиці — після гуляння козаки спали безпробудним сном. Сам Нечай був упевнений, що ворог далеко і що Шпаченко в разі небезпеки повідомить його.

Почалася кривава січа. Нечай в одній сорочці з шаблею в руці скочив на свого коня, вихором помчав вулицею, де точилася різанина. Він власноруч вибив з рук ворожого хорунжого прапор, рубав ворога, блискавично обертаючись на всі боки. Учасник тих подій — польський жовнір Станіслав Освєнцім так писав у своєму щоденнику: «Нечай, полковник брацлавський, один із найголовніших серед повстанців бунтівник, якому самі козаки надавали перше місце після Хмельницького, скочив на коня і робив сам те, що належало робити доброму юнакові, і козаків спонукав пірначем до оборони».Надвечір вся вулиця міста була вкрита трупами шляхтичів. Вороги почали відступати за міську браму. Але в цей час прибув новий великий загін королівського війська. Під тиском чисельно переважаючих сил козаки змушені були відійти до замку.

Нечай зрозумів, що їм не відбитися від такої навали ворога. Сам він у цьому пекельному бою був тяжко поранений в плече і голову. Сили його залишали. Він схилився до кам’яної стіни, щоб не впасти, і, перемагаючи гострий біль, ледь помітним порухом руки покликав бійця. Очі Нечая світилися гарячковим блиском, голос був хоч і хрипкий, але твердий. І в цю передсмертну хвилину він не думав про себе, а наказав козакам вирватися із замку через східну браму й попередити гетьмана. Потім осів на землю. Козаки обережно взяли його й віднесли всередину фотреці, де він і помер.

Розпочався останній акт трагедії. Командування над козаками перебрав сотник Кривенко, який ще три дні керував обороною. Тільки 23 лютого драгуни зуміли увірватися до замку. Розлючені, вони знайшли тіло Нечая і порубали його на дрібні частини, а рештки кинули у воду. Саме місто було спалене, а його мешканці, включно з жінками та дітьми, вирізані.Врятуватися пощастило лише кільком козакам, які, за одними розпові-дями, вивезли голову Данила Нечая до Чигирина, за іншими — поховали у полі неподалік села Черемошне, шапками насипавши могилу, що височіла тоді в оточенні шести курганів. Ще за однією версією, тіло полковника було перевезене до Києва, де й поховане в одному з монастирів. Незламність духу і волі Нечая оспівані народом у піснях. В одній із них є такі слова:
Не радій же моїй смерті,
Розпроклятий враже,
Слава наша козацькая
Не вмре, не поляже!

Едуард ПРИШУТОВ
"Вечерние Вести"
Погода;, Новости;, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...

АРХИВ НОВОСТЕЙ

Сентябрь 2018 (684)
Август 2018 (952)
Июль 2018 (1015)
Июнь 2018 (1010)
Май 2018 (1065)
Апрель 2018 (1024)

ФОТОАРХИВ

«     Декабрь 2014    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
   
беспроводной интернет киев и область wimax интернет в киеве и областиРадио интернет в киеве и области заказать
preMax интернет в киеве и области заказать
Интернет на дачу#/a# в киеве и области