ВСЕ НОВОСТИ

Новости от KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...

КАЛЕНДАРЬ НОВОСТЕЙ

«     Март 2019    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
     

Коли закінчиться війна? Нова стратегія миру та безпеки

  120   0 04.03.2019, 12:19 | Новости, ООС
Коли закінчиться війна? Нова стратегія миру та безпеки

П'ятий рік країна засинає і прокидається з цим питанням. Увесь цей час кожна сім'я, рідні якої на фронті, увесь український народ чекає від влади не порожніх заяв про безальтернативність Мінських домовленостей, а зрозумілої стратегії і реальних результатів.

Політична еліта країни - як стара, так і та, що претендує на звання нової, - у більшості виявилась нездатною запропонувати суспільству нічого, крім планів прихованої капітуляції перед агресором або планів заморожування конфлікту на десятиліття з перекладанням проблем на плечі майбутніх поколінь.

Ніхто за нас не звільнить нашу землю. Запропонувати стратегію відновлення миру і повернення наших територій - завдання українських політиків, але треба розуміти, що така стратегія може бути реалізована лише за підтримки всього українського народу.

Тягар багаторічної війни на своїх плечах несуть не чиновники і керівники держави, а український народ -добровольці і волонтери, які захистили країну в 2014-му, воїни, які щодня ризикують життям на фронті, їхні родини, кожен громадянин нашої країни, який сплачує зі своїх коштів військовий податок на підтримку армії.

Усі вони мають право на правду про війну та мир і гідне ставлення до себе. Без правди не буде довіри і підтримки, без підтримки всього народу країні не вистояти.

Що пропонує команда Юлії Тимошенко?

Ми усвідомлюємо складність ситуації і нікому не обіцяємо мир за два тижні заради фальшивої перемоги у першому турі.

Сучасна війна вимагає не штикових атак і танкових битв. Для досягнення результату необхідно повною мірою задіяти весь арсенал дипломатичних, військових, економічних, юридичних, інформаційних та інших можливостей країни і наших союзників.

Завдання української армії на сучасному етапі - стримувати агресора і нарощувати сили.

Завдання української дипломатії - на чолі з новим президентом - іти в наступ і домагатися ефективних та результативних колективних міжнародних заходів з примусу агресора до миру і повернення Криму та Донбасу.

Як повинна діяти українська дипломатія?

Міністерство закордонних справ має стати Генеральним штабом української дипломатії, який організовує наступ на цьому фронті. А українські посольства за кордоном мусять стати центрами, що не тільки представляють країну, а й жорстко відстоюють її інтереси у всьому світі.

Ефективними помічниками в цій роботі готові стати мільйони наших громадян, які працюють у різних країнах світу, а також українська діаспора, підтримка якої є незмінною завжди та конче важливою для нас.

Що потрібно для посилення міжнародної допомоги Україні?

Нам усім дуже важливо переконливо продемонструвати щирість, єдність і послідовність у боротьбі за свою країну. Лише тоді ми зможемо розраховувати на підтримку наших європейських і американських партнерів, достатню для примусу агресора до миру і повернення всіх окупованих територій.

Необхідно назавжди припинити зрадницьку торгівлю через лінію фронту, корупцію на військових поставках, перетворити санкційний механізм на жорсткий інструмент тиску на державу-агресора, її військово-політичне керівництво і олігархічну верхівку.

Що таке Будапештський меморандум, чим він може допомогти Україні і чому не працює зараз?

5 грудня 1994 року в Будапешті, в обмін на гарантії безпеки і територіальної цілісності, за запитом усього цивілізованого світу Україна відмовилась від третього у світі за потужністю ядерного арсеналу. Ми свої зобов'язання перед людством виконали! Ми подали приклад іншим країнам. Тепер слово, а головне, дія - за країнами - гарантами нашої безпеки і територіальної цілісності.

У сучасному світі поважають і виконують лише ті гарантії, на яких твердо наполягає зацікавлена сторона. На жаль, українська влада на чолі з президентом Порошенком виявилася нездатною жорстко домагатися виконання гарантій і, більше того, своїми заявами і бездіяльністю п'ять років послідовно перекреслювала таку можливість. У нашій Стратегії досягнення миру головна роль відводиться Будапештському формату переговорів. Це коли за стіл переговорів сядуть президент Сполучених Штатів, прем'єр-міністр Великої Британії, президент України та президент Росії.

Лише в цьому форматі Україні, яка виконала всі свої зобов'язання, належить беззастережне право формувати порядок денний, і ми будемо на цьому наполягати.

Навіть за відмови Росії від участі в таких переговорах інші гаранти мають можливість і зобов'язані діяти. За необхідності ми пропонуватимемо розширення цього формату переговорів до рівня «Будапешт плюс» із залученням інших країн і впливових світових та європейських лідерів.

Це непростий шлях, але в нас немає сумнівів, що переговори в Будапештському форматі будуть успішними та принесуть Україні повноцінний мир.

Чого ми чекаємо від країн-гарантів?

Нам потрібен реальний мир, а не його ілюзія, розтягнута на довгі роки.

Ми розуміємо, що Будапештський меморандум не містить зобов'язань країн-гарантів воювати за нашу землю, але в нас є моральне право вимагати колективного застосування достатніх за своєю ефективністю невійськових заходів примусу Російської Федерації до миру і звільнення всіх без винятку окупованих територій. У цьому полягає наше перше завдання на переговорах з країнами-гарантами.

Ми не піддамося тиску агресора і не звернемо зі шляху до Європи і НАТО, але наші західні партнери повинні розуміти, що Україна ніколи не піде на жодні політичні або територіальні поступки, і тому нам потрібна допомога для звільнення і Донбасу, і Криму.

Друге важливе завдання стосується нашої безпеки на майбутнє. Ядерна зброя, яку ми мали, була загрозою країнам НАТО. У результаті того, що Україна відмовилася від ядерної зброї, усі країни Північноатлантичного альянсу за майже чверть століття заощадили на оборонних витратах сотні мільярдів доларів. Це дає нам повне право наполягати на істотному посиленні військово-технічної допомоги, яка гостро необхідна для створення ефективної системи протиповітряної оборони, відродження військово-морських сил і зміцнення можливостей на сучасному рівні протистояти наземному вторгненню.

Що таке Мінські домовленості і чому вони за чотири роки не принесли миру?

У критичний для України період на мінських переговорах зусиллями наших західних партнерів була стабілізована ситуація на фронті. На жаль, далі, замість реального мирного процесу, розпочалися нав'язливі чотирирічні розмови про необхідність реалізації «безальтернативного» кремлівського плану, спрямованого на руйнацію нашої країни зсередини.

«Безальтернативність» Мінська стала головним досягненням Путіна у війні проти України. Вона ж дозволила Петру Порошенку п'ять років робити бізнес на торгівлі з окупованими територіями і корупційних поставках матеріально-технічних ресурсів для армії.

Ціна цієї багаторічної «безальтернативності» Мінська і злочинної бездіяльності влади - тисячі загиблих, десятки тисяч поранених і скалічених, мільйони біженців.

При цьому в Мінську всі сторони досягли мовчазної згоди про відмову від Криму, на яку український народ не погоджувався і ніколи не погодиться.

Позиція нашої команди в цьому питанні базується на національних інтересах України. Ми чітко усвідомлюємо, що «Мінська формула» реінтеграції Донбасу, яку постійно проштовхують Путін і Порошенко, створює реальні передумови для переростання міжнародного збройного конфлікту у внутрішній конфлікт, і цього не допустимо!

Наша команда розробила український план реінтеграції Криму та Донбасу і готова запропонувати його як повноцінну альтернативу «Мінській формулі» для міжнародної експертизи в нормандському, мінському чи будь-якому іншому міжнародному форматі.

У чому полягає наша програма реінтеграції Криму і Донбасу

Для того, щоб оцінити складність завдання з реінтеграції, досить згадати, що українські діти в Криму і на Донбасі, яким на початок окупації було по 13-14, сьогодні вже дорослі, призовного і виборчого віку. Протягом п'яти років їхню свідомість отруюють окупанти і зрадники. Але ця молодь - наші громадяни. Без розуміння всіх цих складнощів, без виважених, толерантних кроків дійти згоди буде вкрай складно.

Деокупація і реінтеграція тимчасово окупованих територій України - не послідовні етапи, а паралельні взаємопов'язані процеси, якими необхідно займатися вже сьогодні.

Головна проблема полягає в тому, що основні правила спільного повоєнного життя не написані, не обговорені і не закріплені законами.

Основне завдання нашого плану - зруйнувати стіну страху, нерозуміння і ненависті, яку Кремль наполегливо зводить між вільною і окупованою територіями нашої країни. Цей план дає чітку відповідь на численні запитання щодо того, як, ким і в які терміни на територіях, що звільняються, відновлюватимуться українська влада і порушені права українських громадян.

У цій роботі ми дотримуємося фундаментального принципу, який полягає в тому, що остаточна формула ефективного післявоєнного врегулювання не може бути нав'язана ззовні або продиктована чиновниками і політиками. Вона може бути знайдена лише в процесі відкритої суспільної дискусії.

Наше головне завдання - вивести мільйони невинних людей, які мешкають на окупованих територіях та які вимушені були бігти з рідної землі, зі стану стресу, забезпечити безпеку і повноцінне життя, дати роботу, повернути впевненість у майбутньому. Ми також зобов'язані справедливо покарати винних.

Як вирішити проблему вимушених переселенців

Наше головне завдання у питанні вимушених переселенців - створити умови для їхнього повернення додому. І ми знаємо, що для цього треба зробити.

Гідною метою наших спільних з європейськими партнерами зусиль може стати реалізація потужних проектів «Єврорегіон Крим» і «Єврорегіон Донбас», заснованих на сучасній економічній моделі і новій якості життя на цих територіях. Саме для цього нами ініційовано створення Міжнародного фонду відновлення Донбасу.

Нашою опорою і головним кадровим резервом для відновлення української влади на Донбасі та в Криму є вимушені переселенці та українці, що вистояли в окупації.

Держава вже сьогодні повинна припинити дискримінацію переселенців і забезпечити їм реальну допомогу в здобутті доступного житла і роботи.

Підтримка і захист прав вимушених переселенців як однієї з найбільш уразливих груп населення є інвестицією в досягнення стійкого миру.

Нам треба завжди пам'ятати, що люди, які вимушені були рятуватися з окупованих територій, побігли не до країни-агресора, а до себе додому, в Україну. Це наші патріоти, це наші українці, і ми зобов'язані подбати про них і захистити їх та їхні родини!

Як компенсувати збитки громадян, підприємців і держави, завдані збройною агресією Росії

Наша команда, що чотири роки працює у складі правозахисного руху «Сила права», довела, що на юридичному фронті можна і треба йти у наступ. Рішеннями судів встановлено кілька тисяч фактів заподіяння шкоди українським громадянам, які постраждали внаслідок російської збройної агресії та окупації.

Спираючись на встановлені юридичні факти, воїни, які отримали поранення і каліцтва, родини загиблих і вимушені переселенці з нашою допомогою отримують рішення судів про стягнення матеріальної компенсації з Російської Федерації за заподіяну шкоду. Розроблено механізми примусового виконання цих судових рішень. За позовом члена нашої команди Ірини Верігіної суд наклав арешт на російські активи загальною вартістю 3,5 мільярда доларів США.

У всіх регіонах країни відкриті юридичні приймальні, де постраждалі від російської збройної агресії отримують безкоштовну правову підтримку.

Мета всіх цих зусиль - зафіксувати докази збройної агресії, порушень прав людини і військових злочинів Російської Федерації на нашій землі. І в підсумку - змусити агресора компенсувати шкоду, заподіяну нашим громадянам. Кожен такий позов зменшує здатність Кремля продовжувати війну.

Якщо всі постраждалі громадяни за нашою допомогою подадуть позови проти держави-агресора, то загальна сума претензій перевищить 100 мільярдів євро.

На жаль, владою досі не проведена ретельна інвентаризація шкоди, завданої державі, громадським організаціям, професійним і творчим спілкам. До пред'явлення позовів у їхніх інтересах справа практично не дійшла.

Влада за всі роки війни навіть не спромоглася розробити дорожню карту юридичних дій для отримання тисячами малих і середніх підприємств та їхніми власниками компенсації шкоди, заподіяної Російською Федерацією.

Щодо мільйонів українських громадян, які втратили рідних, здоров'я, житло і майно, а також те, що для кожного з нас уособлює малу Батьківщину, їхніми бідами держава взагалі не переймається.

Ми й надалі докладатимемо всіх зусиль для притягнення Російської Федерації як держави-агресора до юридичної відповідальності і доб'ємося нашої мети - компенсації шкоди, заподіяної українським громадянам, українському бізнесу і українській державі. Це стане спеціальною державною програмою, яку наша команда вже розробила, протестувала і готова реалізувати в повному обсязі.

Як будемо зміцнювати українську армію

Сучасна боєздатна армія і повноцінне членство в НАТО - гарантія безпеки країни і кожної української родини.

Ми чітко усвідомлюємо, що дипломатичним шляхом можна досягти лише тих цілей, для досягнення яких є достатньо військових можливостей. Саме тому однією із засад нашої Стратегії миру і безпеки є зміцнення української армії.

У сучасному жорстокому та цинічному світі, де тільки розпочинається кровопролитна боротьба за ресурси, нам завжди буде потрібна сильна армія - як чинник стабільності та аргумент, який нагадує, що з інтересами України треба рахуватися.

План, над яким працює наша команда, складається з 10 кроків.

Крок перший:
ухвалення адекватного військового бюджету

Нам потрібна морально і матеріально мотивована, добре підготовлена, екіпірована, оснащена і озброєна професійна армія, побудована за стандартами НАТО.

Для цього слід збільшити щорічне фінансування Збройних сил України в півтора раза - з 2 до 3% ВВП.

Крок другий:
подолання корупції в армії і навколо неї

Корупційні апетити чинного президента України та його оточення безмежні: це і постачання палива за завищеними цінами, і спроби продати армії велику партію імпортних самохідних гармат за ціною, вдвічі вищою за ринкову, і постачання неякісної техніки для армії із заводів Порошенка втридорога та багато іншого. Результатом цієї вакханалії є гострий дефіцит ефективної і надійної військової техніки та озброєнь на фронті.

Щоб захищати країну, військовослужбовці змушені ремонтувати техніку власним коштом.

Законів для подолання корупції у нас достатньо - бракує лише політичної волі. У нас політична воля є! Усі, хто незаконно взяв хоч копійку з фінансів армії, отримають найбільші терміни покарання.

Крок третій:
подолання безвідповідальності в державі та армії

За роки російської агресії в результаті безвідповідальності Верховного Головнокомандувача, керівників Міністерства оборони та Генерального штабу Україна втратила на підірваних стратегічних арсеналах у Балаклії, Калинівці та Ічні, а також на армійських складах утричі більше боєприпасів, аніж витрачено на фронті, - понад 200 тисяч тонн. Це призвело до того, що забезпеченість боєприпасами з деяких позицій дійшла критичної межі.

Загальна сума збитків лише від вибухів на арсеналі в Ічні дорівнює розміру останнього траншу МВФ. У результаті п'яти масштабних надзвичайних подій на арсеналах і складах боєприпасів жоден керівник Міноборони і Генштабу не був покараний.

Крок четвертий:
організація ефективного громадського контролю над армією та іншими силовими структурами

Нашу армію одягають, взувають і озброюють не чиновники, а українські платники податків, і тому кожен громадянин має право вимагати, щоб усе до копійки йшло на зміцнення оборони, а не в кишені та офшори. Задля цього буде створено спеціальну структуру громадського контролю за кожною копійкою військових витрат!

Військовий податок, який усі ми сплачуємо, - це додатковий внесок кожного з нас у зміцнення української армії. І він має надходити до окремого бюджетного фонду, за використання коштів якого влада зобов'язана регулярно звітувати перед громадянами.

Крок п'ятий:
реформування законодавчих основ побудови Збройних сил України і системи військового управління

Основа сильної армії - це люди, повага до солдата і довіра до командира. Таку армію нам ще належить створити.

Військовослужбовець-контрактник - це не солдат удачі, готовий за гроші ризикувати своїм життям.

У сильній армії в кожного солдата, який захищає країну, визначальним має бути почуття впевненості.

Впевненості не лише в правоті своїх дій, а й у їхній законності.

Впевненості в тому, що в тилу його родина захищена державою.

Впевненості в надійності зброї, яку йому дала країна, в командирах, штабах і тилах.

Впевненості в тому, що його - живого, пораненого чи загиблого - не залишать на полі бою чи не забудуть у полоні.

Кожен воїн і його родина мають бути впевнені, що у разі поранення або загибелі для держави і армії солдат або родина загиблого будуть об'єктом особливої турботи, а не тягарем. Таку реформу наша команда негайно реалізує після президентських виборів.

Крок шостий:
новий контракт на службу в Збройних силах і система соціальних гарантій для військових та їхніх родин

У минулому році з армії пішли близько 30 тисяч підготовлених професійних воїнів, які були на фронті.

Проблема - в рівні грошового забезпечення, у відсутності ефективного соціального захисту і в нешанобливому ставленні до солдата.

Близько третини бойових офіцерів мають намір покинути лави Збройних сил, бо не бачать перспективи на військовій службі.

За такої плинності кадрів доводиться готувати втричі більше екіпажів танків, снайперів, операторів протитанкових комплексів, фахівців усіх військових спеціальностей. На це витрачаються величезні кошти, яких бракує на підвищення грошового забезпечення, переозброєння і створення гідних умов служби.

Наше завдання полягає в тому, щоб на будь-якому етапі кар'єри військового і в будь-який період історії країни військова служба була престижною, привабливою і почесною.

У сучасній контрактній армії у військовослужбовця має бути лише два завдання - вчитися воювати і, якщо це буде необхідно, воювати за свою країну. Третього не дано. Витрачати час, відведений на підготовку захисника країни, на облаштування побуту, на підмітання плацу чи на побілку бордюрів - злочинна розкіш.

При цьому ми маємо пам'ятати, що воїн - не робот, у нього є особисте життя, і служба в армії не повинна його руйнувати. У новий контракт закладаються всі необхідні механізми, що захищають особисті права військовослужбовців.

Ми готові запровадити регулярну індексацію грошового забезпечення, яка передбачає зарплату рядового контрактної служби на рівні, що в півтора раза перевищує середню заробітну плату в країні. Уся система оплати ратної праці має адекватно співвідноситися з рівнем відповідальності і кваліфікацією військовослужбовця, а також ступенем ризику.

Важливою частиною нового контракту для Збройних сил є мотиваційний пакет, що включає базові гарантії щодо забезпечення житлом, медичного обслуговування, отримання освіти, пенсійного страхування та інших питань, а також додаткові пільги для учасників бойових дій та членів їхніх родин.

Воїнам, що отримали поранення і каліцтва на фронті, держава зобов'язана гарантувати умови для адаптації до мирного життя.

Кожен захисник України має бути впевнений, що в скрутну хвилину держава забезпечить підтримку його родині та дітям.

Наша позиція полягає в тому, що учасники бойових дій, загиблі, зниклі безвісти і поранені воїни для Міністерства оборони назавжди мають залишатися в строю.

Крок сьомий:
втілення механізму контролю над виконанням гарантій держави перед військовослужбовцями та їхніми родинами

У жовтні цього року наша команда подала до Верховної Ради проект закону № 9141, який вносить зміни до чинного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей». Цей законопроект передбачає: якщо військовослужбовець, підписавши контракт, узяв на себе зобов'язання перед державою, то і зобов'язання держави перед ним і його родиною стають фактичною частиною контракту і на весь його термін не можуть зменшуватися.

Зараз створений нами Воєнний кабінет готує новий базовий закон про гарантії для військовослужбовців і членів їхніх родин.

Крок восьмий:
від контрактної до професійної армії

Комплекс заходів, що розробляється нашою командою, покликаний стимулювати молодь до підписання першого контракту на службу в армії, а воїнів-контрактників - до підвищення своєї кваліфікації і продовження служби. Кожен наступний контракт має включати додаткові стимули.

Усе це дозволить, розумно оновлюючи, стабілізувати кадровий склад українського війська, підняти рівень професійної підготовки і боєготовності.

Кожен воїн-контрактник, який брав участь у бойових діях, мусить мати право і можливість для отримання необхідної освіти і побудови кар'єри в армії.

Країні потрібні високоосвічені ініціативні офіцери, підготовлені для служби в сучасній армії, здатні приймати рішення, що поважають солдата й усвідомлюють відповідальність за кожне людське життя. Саме вони мають стати частиною нової еліти українського суспільства. Пріоритет для кар'єрного зростання в армії мають отримати учасники бойових дій. Українських воєначальників необхідно вирощувати із солдатів і офіцерів, які проявили себе на війні.

Крок дев'ятий:
служба в резерві та організація територіальної оборони країни

Основою обороноздатності країни має стати професійна армія і ефективна система служби в резерві.

Усе це необхідно доповнити розвиненою структурою територіальної оборони, покликаною стримувати агресора в разі масштабного вторгнення.

Крок десятий:
переозброєння армії

Сильної армії без надійної військової техніки й ефективного озброєння не буває. Нам належить побудувати сучасну систему протиповітряної оборони, відродити Військово-Морські сили, значно зміцнити можливості Сухопутних і Десантно-штурмових військ, а також Сил спеціальних операцій.

 

Як будемо відроджувати оборонно-промисловий комплекс держави?

Наша країна має величезний науковий, технологічний і виробничий потенціал, зосереджений у державному та приватному секторах оборонно-промислового комплексу. Це одна з важливих конкурентних переваг України. Ми не маємо права її втратити.

Сьогодні країна спроможна виробляти сучасне озброєння і військову техніку, але розвиток оборонних підприємств усіх форм власності стримується типовими проблемами.

Для їх усунення необхідно виконати шість першочергових завдань.

Перше завдання - демонополізувати зовнішньоекономічну діяльність у сфері військової техніки і озброєнь.
Друге завдання - забезпечити доступ до дешевих кредитних ресурсів.
Третє завдання - побудувати систему ринкового партнерства у сфері ОПК.
Четверте завдання - зберегти традиції і забезпечити розвиток наукової та інженерної школи, зосередженої в Академії наук і ОПК, на підприємствах ракетно-космічної галузі, авіа- , судно- і танкобудування.
П'яте завдання - реформувати ОПК і почати ефективну боротьбу за зовнішні ринки.
Сьогодні країна має унікальний шанс для активного просування продукції підприємств вітчизняного оборонно-промислового комплексу на світовому ринку. Для успішного вирішення цього завдання необхідно забезпечити інтенсивне переозброєння своєї армії новими зразками сучасної військової техніки та озброєння. Це стане найкращою рекламою наших виробників.

Шосте завдання - зберегти ракетно-космічну галузь.
Підприємства галузі включилися у створення ракетного щита країни, але ми не маємо права назавжди втратити свою космічну програму.

Наявні напрацювання в цій сфері поки ще дають надію на реалізацію національних проектів, що можуть стати новими символами країни.

Вступ України до НАТО

НАТО витрачає на забезпечення військового захисту своїх країн-членів один трильйон доларів на рік. Російська Федерація, яка веде війну проти України, витрачає на свою армію 66 млрд доларів на рік, а Україна - лише 3 млрд доларів! З такими видатками на армію і з таким станом армії, як сьогодні, Україна може стати легкою здобиччю для будь-якого військового вторгнення в будь-який момент нашого життя.

Ми зобов'язані заради наших дітей себе надійно захистити!

Стратегічно важливим рішенням із захисту наших кордонів назавжди може бути лише вступ України до Північноатлантичної системи колективної безпеки та оборони.

У п'ятій статті статуту НАТО закріплено, що якщо військова агресія застосовується проти будь-якої країни - члена НАТО, усі інші країни стають на військовий захист всіма своїми збройними силами. А хто нас захищає сьогодні, крім нас самих?

Якби Україна в 1994 році, коли добровільно відмовлялася від ядерної зброї, отримала як гарантію повноцінне членство в НАТО, у нас би сьогодні не було десятків тисяч убитих і поранених, військовополонених, окупованих територій та мільйонів знедолених людей. Нам треба виправити цю помилку та добитися повноцінного членства в НАТО.

Все, що говорять проти такого рішення, - брудна політична пропаганда, спрямована проти України. Ми проведемо референдум щодо вступу України в НАТО та за позитивного рішення подамо відповідну заявку і будемо на ній наполягати.

Україна - мирна країна, і ми, українці, - мирні люди, але життя навчило нас захищати свою землю і свої цінності.

І ми будемо їх захищати!

У нас для цього є Стратегія, Команда і Воля.

Ми потребуємо вашої довіри та підтримки!

Воєнний кабінет Юлії Тимошенко для "Вечірніх Вістей"

 

 

 

АРХИВ НОВОСТЕЙ

Март 2019 (875)
Февраль 2019 (946)
Январь 2019 (1032)
Декабрь 2018 (1014)
Ноябрь 2018 (1031)
Октябрь 2018 (1050)

ФОТОАРХИВ

«     Декабрь 2014    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
   
беспроводной интернет киев и область wimax интернет в киеве и областиРадио интернет в киеве и области заказать
preMax интернет в киеве и области заказать
Интернет на дачу#/a# в киеве и области