Новости от KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...

КАЛЕНДАРЬ НОВОСТЕЙ

«     Декабрь 2017    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
       

Гамарджоба, Україно!

  167   0 26.07.2016, 15:00 | Статьи, Мир
Гамарджоба, Україно!

Привітання «Доброго дня!» стало для мене своєрідною перепусткою у світ щирості, відкритості та гостинності грузинського народу. «Гамарджоба! А, вы из Украины!» - такою найчастіше була відповідь місцевих жителів - завжди з інтонацією розуміння та дружньою посмішкою на вустах.

 

Склалося враження, що грузини зустрічають незнайомого українця як родича, з яким не бачилися дуже давно, проте з яким їх багато що пов'язує, є що згадати, з чого порадіти і посумувати.

 

«У меня в Бердичиве живет брат. И я хорошо знаю Киев, потому что каждый год привожу к вам мандарины», - розповідає Резо, водій одного з маршрутних таксі в Батумі. У цю маршрутку я сіла помилково: вона їхала до місцевого ринку Парехі, а мені потрібно було потрапити на міську набережну.

 

«Ничего страшного, немного сверну и подвезу тебя куда нужно», - вирішує Резо.

 

Після анексії РФ Абхазії та Південної Осетії грузини - мабуть, як жоден інший народ - відчувають усі відтінки нашого болю через події у Криму та на Донбасі. З їхнього боку є глибоке розуміння тієї боротьби, яку ведуть українці, співчуття та прагнення допомогти хоча б у простих речах. І цю допомогу хочеться приймати, бо її надає не «старший брат», який тебе одночасно «навчає життя» та прагне за рахунок цього самоствердитися, а близька по духу людина, яка хоче бути з тобою на рівних.

 

«У вас война, продолжают погибать люди. Путина нужно убивать, - каже мені продавець фруктів на місцевому ринку. - Держи, за все один лари».

 

Він дає мені повний пакет персиків, кілограмів три. На ціннику вартість персиків - 1,5 ларі за кілограм. Дякую та приймаю такий щедрий жест, бо відчуваю, що моєму співбесіднику це приємно.

 

«Вы украинка? - перепитує у мене офіціант в одному із затишних ресторанчиків у старому місті. - Для вас кофе за счет заведения».

 

Хоча, звісно, справа зовсім не в дешевих персиках чи безкоштовній каві. Мені здається, такі жести, як і багато інших, свідчать, що українцям раді в Грузії. І підстав думати інакше за тижневе перебування у цій країні в мене не знайшлося.

 

У місті Батумі багато туристів з України. Наприклад, із киянами я познайомилася у шестимісній кабінці під час поїздки батумською канатною дорогою «Арго», яка, до речі, є однією з найдовших у Європі ( її довжина - 2 600  метрів). Українцями також виявилися мої сусіди по туристичному паровозику в батумському ботанічному саду - молода пара з дитиною, якій трохи більше року, об'їздила чи не всю Грузію.

 

Українську мову в туристичних місцях Грузії можна почути доволі часто. Спадало на думку, що в цій країні українською розмовляють навіть ті наші співвітчизники, які вдома послуговуються російською.

 

Відповідають вам грузинською, якою місцеві жителі найчастіше спілкуються між собою, англійською чи російською. Хоча останньою переважно володіють люди старшого віку, нею користуються у сферах туризму та обслуговування. Школярі й студенти російську мову погано розуміють. Так, її вже не вивчають у грузинських школах. Самі грузини визнають, що вона виходить із щоденного вжитку: народ відмовляється від використання мови країни, яка завдала йому стільки лиха. Громадяни Грузії  розуміють, що їхнє майбутнє - за рідною мовою, яка звучить колоритно та сучасно.

 

Росіян, до речі, в Грузії теж не бракує.

 

«Эта маршрутка идет до ботанического сада?» - з очевидним московським акцентом запитує молодик у водія.

 

«Написано же, что идет», - відповідає той.

 

Дочекавшись, коли москвич зійшов на своїй зупинці, водій зітхає: «Приехали русские... Ладно, это - наш заработок».

 

Одна з екскурсій розпочалася з таких слів гіда, грузина Юрія: «Никаких разговоров про политику! Иначе высажу прямо на дороге».

 

Ще б пак, в одній групі зібралося троє росіян, по двоє білорусів, казахів та грузинів і я, українка. Разом нам потрібно було провести весь день, адже шлях був неблизький: кінцева точка призначення - Мартвильський каньйон, розташований за 150 кілометрів від Батумі.

 

«Все будет хорошо, украинцев мы не дадим в обиду», - каже мені грузин Роман.

 

«В девяностых годах в некоторых поселках Грузии вообще не было света, а в некоторых его включали на два часа, - розповідає під час екскурсії Юрій. Коли минули місто Кутаїсі, гід додає: - На этом участе дороге бандиты в девяностых за несколько лет убили около 200 дальнобойщиков. Изменения в стране начались с того, что начали строить гидроэлектростанции, решили проблемы со светом и посадили преступников».

 

Весь час, до речі, ми їхали рівненькою, добротно прокладеною дорогою - українських ям та вибоїн у Грузії мені відчути не довелося.

 

Відвідуємо печеру Прометея, яка розташована біля підніжжя розгалужень головного Кавказького хребта. Вражають вапнякові фігури, які природа ліпила впродовж тисячоліть (один сантиметр таких утворень «росте» протягом 50 років). Далі - Мартвильський каньон: серед сорокаметрових скель тут пробила собі шлях ріка Абаші з холодною лазуровою водою, утворюючи мальовничі водоспади та звивини.

 

Поруч - Мартвильський монастир, збудований у VII столітті. Далі перетинаємо місцевість Мегрелія - край гір та річок, фруктів і горіхів, батьківщина сациві та сулугуні. Відвідуємо руїни міста Археополіс - столиці давнього Колхидського царства. Зворотною дорогою заїжджаємо до курортного міста Урекі, відомого пляжами з чорним кварцовим піском.

 

Надвечір, на під'їзді до Батумі, зупиняємося біля придорожнього кафе. Випивши грузинської чачі, росіянин Серьога, як він себе представив, таки порушує правила нашої мандрівки, починаючи, у традиційному для наших горе-сусідів дусі, розмову про події в Сирії та на Донбасі.

 

«Якщо ви вважаєте, що на Донбасі немає російських військ, немає російської підтримки, то скажіть, якими силами сепаратисти воюють з українською армією?» - перебиваю я його.

 

«Серега, ты таки останешься на дороге», - закриває цю тему гід.

 

Перед завершенням подорожі до мене звертається москвичка Ірина: «Мы с мужем были в Киеве весной в 2006 году, еще студентами, жили у знакомых на улице Прорезной. Прекрасный город, цветущие каштаны. Влюбились в Андреевский спуск. А Андреевскую церковь уже реставрировали? Очень хотели показать Киев сыну. Но сейчас для россиян ужесточен въезд в Украину».

 

У Грузії стільки чудових місць, які хочеться відвідати, що запланований мною пляжний відпочинок перетворився на екскурсійний туризм. Так, неможливо залишити поза увагою гірський регіон Аджарії. Піднімаючись до водоспаду Махунцеті та мосту цариці Тамари, вас супроводжуватимуть вигини мальовничої річки Аджарісцкалі, виноградники на схилах, колоритні грузинські села з двоповерховими будинками, широкими сходами та просторими терасами. Майже на кордоні з Туреччиною височить фортеця Гоніо, збудована в I-II століттях римлянами. Неймовірно прекрасна Сванетія - край стародавніх оборонних споруд та величних вершин головного Кавказького хребта. Вражає пейзажами Батумський ботанічний сад. Спустившись його схилами, ви опиняєтеся на майже безлюдному узбережжі - пляжі «Зелений мис».

 

Мабуть, кожен бере від відпочинку та відвідин нових місць те, що хоче, на що найбільше реагує його душа. Для мене ж ця горда гірська країна стала місцем, куди вже хочеться повернутися. І насамперед сказати: «Дякую, Грузіє, що віриш в Україну!»   

 

Валентина РИНГЕЛЬ 

gazetavv.com

Погода;, Новости;, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...

АРХИВ НОВОСТЕЙ

Декабрь 2017 (340)
Ноябрь 2017 (908)
Октябрь 2017 (272)
Сентябрь 2017 (2872)
Август 2017 (4339)
Июль 2017 (4499)

ФОТОАРХИВ

«     Декабрь 2014    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
   
беспроводной интернет киев и область wimax интернет в киеве и областиРадио интернет в киеве и области заказать
preMax интернет в киеве и области заказать
Интернет на дачу#/a# в киеве и области