ВСЕ НОВОСТИ

Новости от KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...

КАЛЕНДАРЬ НОВОСТЕЙ

«     Октябрь 2017    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
       

Бойовим нагороджуються орденом…

  504   1 09.05.2013, 23:01 | Статьи, Общество
Бойовим нагороджуються орденом…

6 травня відзначався день великомученика Георгія Побідоносця. Це свято прийшло до нас із Греції у V столітті. Святого Георгія (або Юрія) вшановують двічі на рік — 6 травня і 26 листопада. Про перше свято в народі кажуть: «Юрій теплий весну починає», а про друге: «Юрій холодний літо кінчає».

Божий ключник

Саме ж ім’я Георгій (у Німеччині — Георг, у Англії — Джордж, у Франції — Жорж, в Іспанії — Хорхе, в Угорщині — Д’єрд) означає «хлібороб», тому цей святий є оборонцем хліборобства та скотарства. Наші пращури 6 травня влаштовували урочисту хресну ходу на поля, де молилися за врожай, кропили ниви свяченою водою, закопували у землю освячені крашанки та паски і примовляли: «Роди, Боже, жито-пшеницю і всяку пашницю!»

За християнською легендою Георгій (Юрій) — божий ключник, що «відмикає небо і випускає дощ, росу — божу красу». Про її цілющі властивості складені поетичні легенди. Роса, вважали, є чарівною, тому цього дня треба вдосвіта ходити по траві тільки босоніж, а дітей оббризкували нею — нехай вода відвертає недуги та сприяє здоров’ю і красі. У традиціях українського села ще й досі зберігається звичай обрядового вигону худоби на пасовиська у день святого Юрія, адже його вважали захисником свійських тварин.

Але одночасно головною місією святого стало покровительство воїнам, захисникам Вітчизни. За історичними переказами, Георгій був уродженцем Малої Азії (Каппедокії), виріс у сім’ї, що належала до місцевої знаті. Ставши римським воєначальником високого рангу, він увірував у Христа. За це в період гоніння на християн у 303 році прийняв мученицьку смерть. Катуванням його змушували зректися віри, але Георгій мужньо переніс страшні тортури. І тоді йому відрубали голову.

У Київській Русі шанування святого розпочалось ще з часів Володимира Великого. Георгієм при хрещенні назвали сина Ярослава Мудрого, який на честь свого небесного покровителя на Новгородській землі заснував місто Юр’єв та Юр’євський монастир, а також збудував у Києві храм Георгія Побідоносця. День його освячення 26 листопада 1051 року митрополитом Ілларіоном увійшов у православ’я як особливе церковне свято — Юр’їв день, або осінній Георгій.

«За службу і хоробрість»
Врахувавши покровительство святого воїнам, Катерина ІІ в Юр’їв день 26 листопада 1769 року заснувала «Императорский военный орден Святого великомученика и победоносца Георгия» для нагородження за видатні бойові заслуги і «в поощрение в военном искусстве». Орден вручали тільки офіцерам, при тому було наказано «сей орден никогда не снимать и пожалованным сим орденом именоваться кавалером ордена Святого Георгия». «За службу і хоробрість» — таким був девіз ордена.

Кавалером ордена міг стати офіцер, який «лично предводительствуя войском, одержит над неприятелем, в значительных силах состоящим, полную победу, последствием которой будет совершенное его уничтожение», або «лично предводительствуя войском, возьмет крепость». Цією нагородою також відмічали за захоплення прапора супротивника, взяття у полон ворожого головнокомандувача чи здійснення якогось іншого подвигу.

Орден мав чотири ступені. Георгій І ступеня був надзвичайно почесний і рідкісний. За весь час існування нагороди його одержали всього 23 особи, в тому числі Катерина ІІ та імператор Олександр ІІ. Олександр І у 1805 році «в доказательство, сколь он военный орден уважает, нашел приличным принять знак четвертого класса».

Першим повним кавалером ордена Святого Георгія став Михайло Кутузов. Нагороду І ступеня він отримав 12 грудня 1812 року за перемогу над Наполеоном. Окрім нього ще лише три полководці мали повний бант Георгіїв: генерал-фельдмаршали Михайло Барклай-де-Толлі, Іван Дибич та Іван Паскевич. А ось кавалер усіх російських і багатьох іноземних орденів Олександр Суворов не був удостоєний такої честі. Перешкодила «ієрархія» нагороди: той, хто отримав вищий ступінь ордена, вже не міг одержати нижчий.

Знамена та труби
За століття існування орденом Святого Георгія ІІ ступеня нагороджували 117 разів, ІІІ — 600, а ІV — 2073 рази. Вирішувати, хто гідний прикрасити камзол першими двома ступенями, мав право тільки цар. Обговорення же питання про нагородження третім і четвертим ступенями покладалось на спеціальні Сухопутну та Морську військові думи, членами яких були кавалери ордена. За видатні бойові заслуги офіцерам вручалась також і золота Георгіївська зброя (шпаги, шаблі, палаші) з написом «За хоробрість». Кавалери як ордена Святого Георгія, так і золотої Георгіївської зброї при виході у відставку (навіть коли вони не відслужили належного строку) мали право носити військовий мундир і довічно отримували пенсію.

13 лютого 1807 року за указом Олександра І до ордена Святого Георгія був доданий «Знак отличия военного ордена» — для нагородження ним за хоробрість солдатів, матросів та унтер-офіцерів. Знак мав вигляд срібного Георгіївського хреста, який носили з офіцерською стрічкою. Отримати солдатський Георгіївський хрест можна було за хоробрість у бою: захопити прапор або штандарт противника, взяти в полон ворожого офіцера, під час штурму першим ввійти у ворожу фортецю чи (при абордажі) ступити на борт ворожого корабля, під час бою врятувати життя свого командира.

До кавалера Георгіївського хреста не можна було застосовувати тілесні покарання. Він звільнявся від податків. Крім того, солдати-георгіївці отримували доплату, що складала третину грошового забезпечення.

Цікаво, що нині в Російській Федерації Георгіївський хрест, скасований у жовтні 1917-го, указом президента РФ від 8 серпня 2000 року знову затверджений для нагородження.

Були і колективні Георгіївські відзнаки: Георгіївські знамена та Георгіївські труби (духового оркестру). Ними за мужність і героїзм нагороджувались цілі військові частини. Так, вперше Георгіївський прапор одержав у 1799 році шостий Таврійський гренадерський полк, який в основному складався з українців. А срібними Георгіївськими трубами у 1810-му за масовий героїзм у війні з Туреччиною першим був нагороджений дванадцятий Стародубський гренадерський полк, який також комплектувався в більшості з українців.

Взагалі, достатньо багато українців стали кавалерами ордена. Тут треба згадати Вітчизняну війну 1812 року і битву під Бородіним. Там чудеса героїзму показали наші земляки у складі Сумського, Маріупольського, Ізюмського, Єлизаветградського та Охтирського гусарських полків, які не тільки самовіддано відбивали всі атаки ворога, але й безстрашно контратакували його під Семенівкою, між селами Маслово та Горки, а також на знаменитих Багратіонових флешах. У списках рядових і унтер-офіцерів тільки одного Охтирського полку, нагороджених за Бородіно Георгіївськими хрестами, знаходимо імена Івана Бойченка, Йосипа Василенка, Івана Знахаренка, Андрія Завертайла, Івана Шкоди, Івана Омельяненка та багатьох інших.

Подвиг Леонтія
А як не згадати подвиг (вже в період закордонного походу) нашого земляка Георгіївського кавалера Леонтія Корінного! У Битві народів під Лейпцигом під час жорстокого бою рота лейб-гвардії Фінляндського полку, в якому служив Леонтій, була притиснута загоном французів до високого кам’яного муру і майже вся загинула (картина П. Бабаева). Був поранений командир батальйону. Леонтій допоміг пораненому офіцеру подолати високий мур і врятуватися. Потім з групою солдатів прикривав відступ поранених.

Незабаром живим залишився один Леонтій, він героїчно відбивався багнетом і прикладом. Солдат одержав багато поранень, але продовжував битися! Захоплені дивовижною мужністю українця, французи (треба віддати їм належне) припинили бій, підібрали зраненого Леонтія, вилікували у своєму лазареті, а після одужання з пошаною переправили до російських військ.

За особистим розпорядженням царя Леонтію було надано дворянство, офіцерський чин, він став прапороносцем лейб-гвардії Фінляндського полку і був нагороджений Георгіївським хрестом і срібною медаллю з написом «За любов до Вітчизни», яку носили на шиї.

Леонтій Корінний — один з майже трьохтисячної когорти Георгіївських кавалерів, імена і прізвища яких увіч-нені на мармуровій дошці Георгіївської зали Великого Кремлівського палацу в Москві.

Урочистість зали створює враження присутності тут духу Георгія Побідоносця, з іменем якого пов’язані чисельні перемоги. З його іменем пов’язана і Перемога у Великій Вітчизняній війні, адже якраз у день святого — 6 травня 1945 року — адмірал Деніц, який змінив Гітлера після його самогубства, дав згоду на капітуляцію вермахту, і німці визнали себе переможеними.

Едуард ПРИШУТОВ
Погода;, Новости;, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...

АРХИВ НОВОСТЕЙ

Октябрь 2017 (193)
Сентябрь 2017 (2872)
Август 2017 (4339)
Июль 2017 (4499)
Июнь 2017 (4060)
Май 2017 (4206)

ФОТОАРХИВ

«     Декабрь 2014    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
   
беспроводной интернет киев и область wimax интернет в киеве и областиРадио интернет в киеве и области заказать
preMax интернет в киеве и области заказать
Интернет на дачу#/a# в киеве и области