ВСЕ НОВОСТИ

Новости от KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...

КАЛЕНДАРЬ НОВОСТЕЙ

«     Январь 2018    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
         
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
           

«Я згорю, але далі буде легше»

  524   0 24.12.2012, 18:03 | Статьи, Общество
«Я згорю, але далі буде легше» Сьогодні В’ячеславу Чорноволу виповнилося б 75. За роки, що його немає, багато чого змінилося.

Але й досі багато хто, кому не байдужа доля України, запитує себе, якою була б сучасна історія, якби В’ячеслав Максимович залишився в живих. Спогадами про останнього романтика української політики з «ВВ» поділився Дмитро Понамарчук, особистий прес-секретар Чорновола, який був із ним від 1991-го і до останніх секунд.

Антикомуніст на чолі органу комуністичної влади
Вперше В’ячеслава Максимовича я побачив 1 1989-му під час підпільного засідання Української Гельсінської спілки. Чорновіл тоді був одним із її активних діячів. Ближче ж ми познайомилися, коли в 1990 році його обрали головою Львівської обласної ради і одночасно народним депутатом України. Я тоді працював на радіомовленні на зарубіжні країни. Часто бував у Львові й мав можливість спілкуватися з В’ячеславом Максимовичем. До того ж я привозив до нього багато зарубіжних журналістів, бо Чорновіл був унікальною постаттю в СРСР, оскільки став першим антикомуністом, який очолив орган радянської влади. Справа в тім, що тоді більшість у Львівській облраді становили саме демократи, а комуністів із трьохсот депутатів було, може, якихось 20 осіб.Демократична більшість і обрала Чорновола головою. Я очолював прес-центр Народного Руху України. Був, так би мовити, піарником партії. Працювали тоді за ідею, а не зарплатню. А Чорноволу це вочевидь подобалося. Тому коли в середині липня 1991 року визначилися саме з його кандидатурою у президенти від Народного Руху, то він запропонував мені місце прес-секретаря. До того ж В’ячеслав Максимович за фахом теж був журналістом і високо цінував таку роботу. Відтоді і аж до кінця життя В’ячеслава Чорновола я був його прес-секретарем.

Універсальний українець
До всіх людей він ставився однаково. Запеклих ворогів у нього особисто не було. Він був понад цим. Понад особистими емоціями. Він цінував людину, яка передусім мала українську ментальність. Є люди, які не могли перебувати в одному колі з Чорноволом, бо він органічно не сприймав тих, хто весь час говорив про якісь комерційні справи, про вигоду, яку можна з чогось отримати. Не любив кар’єристів. Він українців душею відчував. Був універсальним і соборним українцем, якого однаково сприймали і на Донеччині, і в Криму, і на Наддніпрянщині, і на Буковині та Галичині. У багатьох складалося враження, що він галичанин, хоча сам він родом із Черкащини. А тоді, коли В’ячеслав Максимович народився, це взагалі була Київська область. Він із шевченківських країв. А доля його склалася так, що в молоді роки працював у Маріуполі, закінчив Київський університет. У 1998 році, коли кожному депутату потрібно було обирати область, за яку він відповідатиме, тобто буде таким собі політичним куратором від Народного Руху, Чорновіл обрав Крим — найскладнішу ділянку для роботи, де гостро стояло питання української ідеї. Крим на той час проросійські сили за будь-яку ціну прагнули проголосити своїм. Це була серйозна загроза цілісності України. Але В’ячеслав Максимович за своєю природою не шукав легких шляхів. Він відчував у собі сили виправити становище, і таки зміг…Він вмів думати аналітично і надзвичайно багатогранно, позбувшись особистих, суб’єктивних думок. Ні до нього, ні опісля я не бачив в Україні людей, які могли б так швидко оцінити ситуацію і розробити не лише тактику, але й поставити стратегічну мету. Пригадую, як Клаус Кінкель, який тоді був першим віце-канцлером і міністром закордонних справ Німеччини, казав, що серед усіх думок, які б він хотів знати про Україну, його насамперед цікавлять міркування Чорновола, а вже потім — усіх інших. Ще він вмів розпізнавати перспективних і недалекосяжних людей. Гадаю, це природній дар. Він був упевнений, що в кожного є велике майбутнє, якби не заважали деякі спокусливі речі — такі як побут, багатство, комерція, бізнес… Завжди повторював, що з політики можна ввійти в бізнес, але повернутися неможливо. Багато хто каже, що Чорновіл — останній романтик у політиці. Він вважав, що сильна політика — це чесна політика. Тобто її сила в чесності та порядності. І цього не замінять ні багатство, ні зв’язки, ні посади…

Казали, що Чорновіл відбере пенсії…
Не дивно, що Чорновіл посів друге місце на перших президентських виборах в Україні. Тоді вся комуністична номенклатура, що панувала в Україні, — а це величезна партія, яка свого часу налічувала понад 2,5 млн осіб, — боялася кардинальних змін стосовно себе… Пропаганда працювала так, що Чорновіл для багатьох став радикалом, уособленням шокової терапії в економіці. Ще говорили, що коли Чорновіл стане президентом, то відбере пенсії… І це спрацювало.
Безглузда брехня про нього так швидко поширювалася усією країною, що він не встигав гасити цю хвилю. Тому на зустрічах, а він мав їх по 5–6 у день, йому доводилося не розповідати про те, як можна розбудовувати країну за європейським зразком, а постійно виправдовуватися, переконувати, що він за інші економічні відносини, за приватну власність. Тоді ще не поставало питання про приватизацію землі, але він ратував, аби люди володіли наділами землі, могли взяти у власність присадибні ділянки, вести середній, малий бізнес, за рахунок чого покращувався б і економічний стан країни. Прогресивні погляди Чорновола доволі-таки лякали багатьох людей, які після розвалу Союзу в 1991-му не знали, що буде далі. В’ячеслав Максимович казав, що він був би президентом на один термін — щоб запустити всі ці реформи і рішуче їх провести: «Я згорю на запровадженні всього нового, але далі буде легше».

В’ячик М’ячик
Гадаю, він легко міг стати аскетом. Був байдужий до розкошів, маєтків, дач… А нині чимало політиків спокушаються на це. Як можна навчитися служити Україні? Кому доведеш зараз, що працювати на користь своєї країни — це найбільше щастя у житті? Чорноволу цього не потрібно було доводити. Він жив цим. Він п’ятнадцять років відсидів за це і не зламався. 24 грудня 1997 року ми відзначали його 60-річчя. Переповнена зала київського театру імені Івана Франка, і всі шепочуться: «Як? Невже Чорноволові 60 років? Та він виглядає максимум на 40». А В’ячеслав Максимович завжди казав: «Знаєте, оті 15 років, що я відсидів, не рахуйте. Це я був наче законсервований». Він ніколи не відмовляв студентам і молоді, а був дуже радий, коли зустрічі відбувалися з їхньої ініціативи. В середині 1990-х його популярність серед студентства сягала 90%. У 1996 році Чорновіл отримав державну премію імені Тараса Григоровича Шевченка за внесок у розвиток публіцистики. Вручення відбувалося у великій актовій залі червоного корпусу Київського університету. Студентів зібралося дуже багато. Всім місця не вистачило. Мені стало цікаво, чому молодь ставиться до нього з такою симпатією, адже це зовсім різні покоління, здавалося б, між ними прірва. Я вийшов у коридор послухати, про що між собою говорять студенти. І один парубок запитує в іншого: «Ти чув, що В’ячик М’ячик сказав?» Я перепитую: «А хто це?» Вони мені: «Чорновіл». Це вони його так ласкаво називали.

Після вручення ми сідаємо в машину, і В’ячеслав Максимович цікавиться: «Ну як я?» А я йому: «Ви знаєте, як вас студенти називають?» — «І як же?» — «Тільки не ображайтеся, це правда, бо я ще й перепитав, чи це вас стосується…» — «То як мене називають?» — «В’ячик М’ячик». — «А чого я м’ячик? Я що, стрибаю?» — «Це, очевидно, від Максимович». Він був дуже задоволений з такого прізвиська. У спілкуванні він був енергійним та жвавим. Якось, пригадую, одразу по поверненню з Криму вирішив зібрати прес-конференцію. І ось журналісти вже зібралися, а поїзд, у якому їде В’ячеслав Максимович, запізнюється. Він дзвонить: «Дмитре, ну що ж робити? Вибачтеся за мене… Слухайте, мені в Криму подарували дуже хорошу рибу…» — «То що? Я за пивом пішов?» — «Точно. Ви ідіть за пивом, а журналістам скажіть, що я везу рибу». Я заходжу до журналістів, оголошую, що поїзд запізнюється, але В’ячеслав Максимович сказав купити пива, бо він везе з Криму рибу. Деталі цієї прес-конференції потрапили до повідомлень Associated Press, Reuters, Deutsche Welle, усіх центральних телеканалів, преси. А він вважав це звичайною справою…

Ірина ГОЛОД
"Вечерние Вести"
Погода;, Новости;, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...

АРХИВ НОВОСТЕЙ

Январь 2018 (587)
Декабрь 2017 (989)
Ноябрь 2017 (908)
Октябрь 2017 (272)
Сентябрь 2017 (2872)
Август 2017 (4339)

ФОТОАРХИВ

«     Декабрь 2014    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
   
беспроводной интернет киев и область wimax интернет в киеве и областиРадио интернет в киеве и области заказать
preMax интернет в киеве и области заказать
Интернет на дачу#/a# в киеве и области