ВСЕ НОВОСТИ

Новости от KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...

КАЛЕНДАРЬ НОВОСТЕЙ

«     Апрель 2018    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
     
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
   

Кирпонос проти «Барбаросси»

  828   0 21.06.2012, 17:21 | Статьи, Общество
Кирпонос проти «Барбаросси» Справжні герої Великої Вітчизняної війни знаходять своє визнання

71 рік тому нацистська Німеччина напала на Радянський Союз. Звичайний червневий день раптово закінчився кривавим пеклом. Почалася війна, яку пізніше назвуть Великою Вітчизняною. Вона тривала 1418 днів і забрала десятки мільйонів життів...Нині ми знаємо імена багатьох героїв, орденоносців, воєначальників, солдатів, які відзначилися у битвах за батьківщину. Та про тих, хто приймав перші бої цієї війни, хто віддав свої життя, аби інші могли згодом підняти переможний прапор над Рейхстагом, військова історіографія розповідає не надто багато. Часто стисло, скупо, оглядово. Серед тих, кому не співали дифірамбів, але чий внесок у переможний хід війни є насправді неоціненним, — генерал Михайло Кирпонос. Саме завдяки йому військам Південно-Західного фронту (в який з початком війни перейменували Київський особливий військовий округ) вдалося на перших стадіях зірвати військову кампанію вермахту — план блискавичної війни «Барбаросса». Згідно з ним, швидке захоплення Радянського Союзу мало завершитися до кінця липня — початку серпня 1941 року. Задля цього фашистські війська готувалися здійснити удар одночасно на трьох стратегічних напрямках. Зокрема, на Україну було націлене угруповання «Південь» із 57 дивізій.
Кирпонос проти «Барбаросси»
Організовувати оборонні та бойові дії було зовсім не легко, враховуючи, що гітлерівці на лініях головних ударів мали п’яти-шестиразову перевагу перед радянськими військами, та й директива з Москви про приведення військ у повну бойову готовність надійшла, коли вже палала війна. На момент початку військових дій переважна кількість з’єднань перебувала у русі — вони не були виведені в райони зосередження вздовж західного кордону, відбувалося переформування деяких із них, оснащення новою зброєю, передусім танками Т–34 і сучасними літаками, тощо. Саме 49-річному генералу Кирпоносу доводилося діяти в цих надзвичайно складних умовах....Михайло Петрович завжди був невтомний, діяльний, вникав у всі деталі керування військами. Передчуваючи наближення війни, він не засиджувався у штабі, постійно бував серед солдатів, на заводах, де готувалося озброєння і військове спорядження. Свою завзятість Кирпонос виявив ще в громадянську війну, коли командував другим Богунським полком, який успішно боровся проти білогвардійців за Житомир, Бердичів, визволяв Київ. Реввійськрада республіки нагородила його особистою зброєю — маузером. А під час радянсько-фінської війни за успішне здійснення прориву так званої лінії Маннергейма, коли його 70-та стрілецька дивізія вночі пройшла по льоду Виборзькою протокою і захопила важливі для комунікації противника прибережні укріплення, Кирпонос був удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

Його оминули й сталінські «чистки» 1930-х — початку 1940-х років, внаслідок яких за 17 місяців (з травня 1937-го) з армії було усунуто майже 44 тисячі командирів, тим самим обезглавлено не лише військові округи та їхні штаби, корпуси і дивізії, а й 70% полків і 80% батальйонів. На початок 1941 року лише 7% представників командного складу мали вищу освіту. Кирпонос залишився одним із небагатьох офіцерів, які мали відповідну військову кваліфікацію та досвід ведення бойових дій. Майже за рік Кирпонос від командира полку доріс до командувача Ленінградського військового округу, а в лютому 1941-го став командувачем Київського особливого військового округу (на початку війни перейменованого в ПЗФ).Уже з перших днів після нападу ворогу вдалося прорватися далеко за межі кордону і наблизитися до столиці України, де його чекав небачений досі опір радянських військ. Тут тривала одна з найдовших у Великій Вітчизняній війні операцій — оборона Києва, в ході якої було розгромлено десять ворожих дивізій, знищено понад сто тисяч солдатів і офіцерів противника. Величезні втрати понесли і радянські війська Південно-Західного фронту. Досі існує неоднозначність у трактуванні Київської оборонної операції: одні вважають її перемогою Червоної армії, інші — поразкою. Єдине було зрозуміло напевно: результат боїв на цьому стратегічному напрямку мав суттєвий вплив на подальший хід усієї війни.

Деякі історики пишуть, що війська фронту своєчасно не були виведені на тилові оборонні рубежі з вини Кирпоноса, але інші вбачають у цьому провину лише Сталіна. Він, попри наполягання Кирпоноса та Жукова на виведенні військ, демонстрував невиправдану впертість. На ім’я тодішнього секретаря ЦК КП(б)У Хрущова від нього надійшла телеграма: «Отримав достовірні відомості, що всі ви, від командувача Південно-Західного фронту до членів військової ради, налаштовані панічно і маєте намір здійснити відведення військ на лівий берег Дніпра. Попереджаю вас: якщо ви зробите хоч один крок у бік відведення військ на лівий берег Дніпра, не захищатимете до останнього укріпрайон на правому березі, на вас усіх чекає жорстоке покарання як боягузів і дезертирів…» Кирпонос робив усе можливе, щоб відстояти Київ, був вимогливий до себе і підлеглих. Його майстерність відбивати фашистські наступи, ефективне використання механізованих корпусів проти прориву противника, організація контрудару, а також стійкість і мужність солдатів дали змогу Червоній армії виграти дорогоцінний час.

І лише 18 вересня, коли радянські війська були повністю оточені ворогом, ставка дозволила залишити укріп-район. Після 71-денної оборони місто впало. Не зайве нагадати, за який короткий час здалися на милість переможців Франція, Польща та інші європейські країни. А Київ боровся два з половиною місяці. Ціною величезних втрат. Зі спогадів начальника оперативного відділу штабу фронту Баграмяна: «Ніч на 18 вересня була, мабуть, найважчою у житті Кирпоноса. Адже він розумів безвихідь становища і думав лише про те, як уберегти війська, що опинилися в оточенні. Його, вольового, рішучого воєначальника, турбувало, чи дійшов до командармів, комкорів його наказ про відведення військ. Але і в ці важкі хвилини він був діяльний, зосереджений».Бої тривали три дні. 20 вересня в урочищі Шумейкове, що на Полтавщині, Кирпонос був убитий у нерівному бою. Разом з ним загинули багато офіцерів штабу фронту і 5-ї армії, член військової ради фронту Бурмістенко, начштабу Тупіков, який змінив на цій посаді Пуркаєва. Свідками загибелі командувача були його ад’ютант майор Гненний і порученець члена військової ради майор Жадовський. Останній мав поранення обох ніг і не зміг поховати загиблого, тож зняв з нього і знищив генеральську шинель, зрізав з кітеля комір з петлицями і знаками відзнаки, відстебнув Золоту Зірку Героя, забрав документи і ненадіслані листи. Пізніше у пояснювальній записці він описав, де і як поховав генерала, які поранення були на його тілі. Завдяки цим свідченням згодом вдалося ідентифікувати останки Кирпоноса та розвінчати чутки про його самогубство через поразку в бою.
Кирпонос проти «Барбаросси»
Останки Михайла Петровича перепоховували тричі. Нині ж його прах спочиває у Києві, в парку Вічної Слави. Щороку в день загибелі командира сюди приходять чимало людей вшанувати його пам’ять.Не байдужі до внеску Кирпоноса в хід Другої світової й працівники музею Великої Вітчизняної війни. Цьогоріч до 120-ї річниці від дня народження генерала тут діє окрема експозиція. Зібрано військові посвідчення Михайла Петровича, архівні документи, грамоти, листи з фронту до дружини та дітей, особисті речі, кітель, фотографії (воєнні та зроблені за місяць до початку війни на травневому параді 1941-го), записник, де вицвілими чорнилами занотовані правила поховання тіл убитих воїнів, аби родина потім могла їх відшукати та належно вшанувати. Згодом його самого було поховано на полі бою за цими ж нормами… Також на музейній вітрині — довідки про триразову ексгумацію та перепоховання тіла… і вірш доньки генерала про батька, точніше, про її почуття під час однієї з чергових похоронних процесій.

«Фахівці музею не один рік поспіль досліджують період початку війни, її передумови, битви, особистостей… Збираючи та вивчаючи документи, спілкуючись із родиною Кирпоноса, з тими, кому пощастило з ним перетинатися, ми дійшли висновку, що він був справді значимою особистістю у нашій історії. І хоча в історіографії роль генерала тривалий час належно не висвітлювалася, справжні герої знаходять своє визнання. Адже час усе розставляє на свої місця», — зауважує завідувачка відділу музею Ірина Васильєва.

Ольга МОСЬОНДЗ
"Вечерние Вести"
Погода;, Новости;, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...

АРХИВ НОВОСТЕЙ

Апрель 2018 (863)
Март 2018 (1047)
Февраль 2018 (813)
Январь 2018 (943)
Декабрь 2017 (989)
Ноябрь 2017 (908)

ФОТОАРХИВ

«     Декабрь 2014    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
   
беспроводной интернет киев и область wimax интернет в киеве и областиРадио интернет в киеве и области заказать
preMax интернет в киеве и области заказать
Интернет на дачу#/a# в киеве и области