ВСЕ НОВОСТИ

Новости от KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...

КАЛЕНДАРЬ НОВОСТЕЙ

«     Декабрь 2017    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
       
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31

Олексій Рябчин: «Чинна влада грає за правилами, прописаними в Мінську, в Москві, але не в Києві»

  241   0 03.10.2016, 14:00 | Статьи, Общество
Олексій  Рябчин: «Чинна влада грає за правилами, прописаними в Мінську, в Москві, але не в Києві»

Понад два роки величезна частина Донбасу перебуває під окупацією. Які кроки ми маємо зробити для реінтеграції регіону? Як боротися за серця та розум людей, які мешкають на окупованій території? У яких умовах опинилися внутрішньо переміщені особи? Про це розповів у інтерв'ю «ВВ» депутат від фракції «Батьківщина» Олексій Рябчин.


- Від початку АТО з окупованих територій були переміщені 16 вишів та 10 наукових установ. Чи отримали вони належну підтримку від влади?

- Я все ще є викладачем Донецького національного університету, який першим залишив окуповану територію та перебрався до Вінниці. Я навчався у виші з 2000 року, потім захистив дисертацію, викладав, тож не міг кинути людей у біді - допомагав університетові переїхати й розвиватися. Для студентського і викладацького колективів вузу категорія свободи є найважливішою у житті, тому вони й вдалися до такого кроку.

 

Впродовж першого року реальної підтримки з боку виконавчої влади практично не було. Мені це болить, і за сприяння Міносвіти ми організували круглий стіл, куди запросили ректорів, професорів переміщених вишів, представників студентського самоврядування, і люди вперше змогли поговорити про свої проблеми. З одного боку, вони - конкуренти, бо борються за випускника, та їх багато що об'єднує. Студенти, аспіранти, випускники виступили з ініціативою створити Координаційний центр переміщених вишів, у чому я їм допоміг. Це був перший, але важливий крок для вирішення проблем.

 

- То які саме проблеми вдалося вирішити?

- До прикладу, є така постанова Кабміну №65 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету», котра забороняє судам, прокуратурі, податковій інспекції за кошти платників податків купувати обладнання, комп'ютери, робити ремонт. Правильна постанова, але нонсенс, що під неї підпадали переміщені виші, все обладнання яких залишилося на окупованій території, хоч і перебувало на балансі. Університети, маючи на рахунках зароблені кошти, не могли їх використати, щоб купити хоча б парти. Ми рік домагалися, щоб уряд Яценюка скасував цю норму постанови. Це була перша перемога, після якої ректори і студенти зрозуміли, що коли вони згуртуються, то зможуть багато чого досягти. Також була організована Рада ректорів переміщених вищих навчальних закладів, яка стала дорадчим органом при Міністерстві освіти та науки, і ми отримали можливість вирішувати проблеми на законодавчому рівні.  

 

- Про які закони йдеться?

- Одне з найбільших наших досягнень - ухвалення Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права на здобуття освіти осіб, місцем проживання яких є територія проведення антитерористичної операції». Він дає можливість абітурієнтам із окупованих територій без ЗНО вступати до переміщених вишів та вишів, які стаціонарно знаходяться у підконтрольних Україні частинах Донецької і Луганської областей. Адже багатьом абітурієнтам не вдається скласти тести з об'єктивних причин: наприклад, вони живуть в окупованому селі і не мають доступу до освіти або ж через обстріли просто не можуть переїхати через блокпост.

 

Але дуже важливо, що Україна в них у серці, і вони хочуть навчатися саме тут. Чимало дітей з окупованої території опановують українську мову завдяки Інтернету, бо саме в Україні бачать свої життєві перспективи. І цього року завдяки цьому закону до вишів вступили близько тисячі випускників з Донбасу. Досі у моєму серці звучать слова людей: «Можливо, нам ще довго чекати звільнення, але тепер у наших дітей є майбутнє. І це - чи не єдине, що для нас зробила держава».

 

Також пройшов перше читання «Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності переміщених вищих навчальних закладів». Документ передбачає до моменту завершення АТО законодавче закріплення статусу переміщених вищих навчальних закладів, продовження дії ліцензій, які вузи мали постійно оновлювати. Відтак усувається зайва бюрократія, виші мають змогу розвиватися і підвищувати якість освіти, наукових досліджень, боротися за абітурієнта.

 

- За яких умов переміщені виші та наукові установи зможуть повернутися назад?

- Важливо розуміти: реінтеграція має бути на наших умовах. І це серйозна проблема, що чинна влада грає за правилами, які прописані в Мінську, в Москві, але не в Києві. Ми не можемо починати політичний діалог щодо повернення, поки не матимемо гарантій безпеки. Приміщеннями університетів на Донбасі зараз заволоділи спонсоровані Росією виші-фантоми, які не мають офіційного статусу, а замість дипломів видають папірці. Після повернення додому ми маємо диктувати свої умови. Потрібно буде створити комісію, до складу якої увійдуть ректори переміщених вишів, представники Служби безпеки, студентського самоврядування. Вона повинна розглянути ситуацію стосовно кожного окремого викладача: якщо під час окупації він не провадив політичної діяльності - може працювати й надалі. Якщо обіймав керівну посаду, але не цікавився політикою - подивимося, якщо був політичним діячем  - звільнити. Такий досвід мала постнацистська Німеччина та країни, що пережили окупацію.

 

Читайте також: Два года Минска словно День сурка

 

Але ми повинні розуміти: без повернення якісної шкільної та університетської освіти, без сильного громадянського суспільства, журналістики не вдасться реінтегрувати Донбас. Важливо, що виші, які нині функціонують у вільній частині Донецької і Луганської областей, у Вінниці й Кривому Розі провадять просвітницьку патріотичну діяльність. Їх робота - найкращий щит проти російської пропаганди, якій наша держава ще не дуже ефективно протистоїть. Уже минуло майже два роки від моменту окупації, а ми досі не відбудували телевишку на горі Карачун у Слов'янську, яка могла б покривати українським радіо- і телемовленням територію Донецької області. Наразі там присутні лише російські телеканали.

 

- Які кроки мусить зробити держава, щоб з'явилися значні шанси на реінтеграцію регіону?

- По-перше, треба перестати звинувачувати в усіх бідах людей, які й без того натерпілися, рятуючись від окупації. Наприклад, нещодавно голова МВС заявив, що в Україні зросла злочинність виключно через значну кількість переселенців із Криму та Донбасу. Чиновникам легше скинути на інших провину за свої провали в здійсненні реформ.

 

По-друге, треба дати людям можливість нормально жити. Зараз ті, хто виїхав, не можуть отримати навіть свою пенсію, хоча все життя платили податки. За ними нагляд суворіший, ніж за тими, хто звільнився з місць покарання.

 

- Внаслідок проведеної верифікації призупинені виплати майже для половини пенсіонерів-переселенців. Спілкуючись із людьми, від багатьох доводиться чути, що вони взагалі ніколи не поверталися на окуповану територію, тож ніяк не можуть отримувати пенсію і тут, і там.

- Методи верифікації, яка проводиться владою, - злочинні! Не можна рівняти всіх переселенців під одну мірку. Це така сама помилка, як намагання уряду боротися з корупціонерами через встановлення ринкових тарифів на послуги ЖКГ. Але навіщо карати 42 мільйона українців? У вас є і НАБУ, і прокуратура, тож розберіться, хто злочинець. Не знущайтеся з інвалідів, пенсіонерів, з бідних людей, які опинилися у страшенній скруті. Це - питання політичної волі. А якщо міністри та інші чиновники не можуть цього зробити, то нехай ідуть геть! Знайдуться ті, хто зможе.

 

Для влади важливо виконати вимоги МВФ, збалансувати бюджет не за рахунок олігархів чи корупціонерів, а за рахунок простих людей, які й так зубожіли. Вони врахували, що у переселенців не знайдеться зайвих грошей, щоб приїхати до Києва для участі у акції протесту. Окрім того, завжди можна сказати, що «провокації» організовує рука Москви або донецькі бандити. Але прості українці простягають руку простим українцям. Ця риса нашої нації мене дуже втішає. Є чимало випадків, коли мешканець Одещини приймає донеччанина, тернополянин прихищає втікача з Луганщини. Переселенці інтегруються у громади, подекуди навіть їх очолюють.

 

- У нас взагалі склалася парадоксальна ситуація, коли переселенці, які мають житло на непідконтрольній території, не звільнені від сплати податку на нерухомість, навіть якщо вона знищена. Адже останній факт підтвердити майже неможливо. І це - далеко не єдине безглуздя у державній політиці щодо переселенців...

- Можна також згадати, що Верховна Рада ухвалила Закон, який гарантує дітям учасників бойових дій, дітям переселенців певні пільги, зокрема, щодо оплати проживання в гуртожитках. Але Мінфін уже другий рік поспіль не виплачує ці кошти, адже вони не закладені в бюджет. І ми маємо ситуацію, коли виш, знаючи, що такий закон існує, упродовж року не стягував гроші за проживання зі студентів-переселенців або дітей бійців АТО, але змушений був наприкінці навчального року вимагати повної оплати послуг. Парадоксальна ситуація: закон є, та він не виконується.

 

Наведу ще такий приклад. Один із моїх родичів, який виїхав разом зі мною у 2014 році з окупованої території і ніколи не повертався назад, зараз оформляє пенсію. Для цього йому потрібна довідка, яку чиновники вимагають взяти на окупованій території. Хоча яку там можна взяти довідку? З печаткою «ДНР»? Щоб потім звинуватили у співпраці з терористами? І людина не може оформити пенсію, судиться, платить податки й судові збори.

 

До речі, ми спільно з лідером «Батьківщини» Юлею Тимошенко і очільником Комітету ВРУ з прав людини Володимиром Немирею, за підтримки голови громадської правозахисної організації Всеукраїнський рух «Сила права» Андрія Сенченка зареєстрували законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо полегшення доступу до правосуддя внутрішньо переміщених осіб та інших категорій осіб, права, свободи чи інтереси яких були порушені внаслідок збройного конфлікту, тимчасової окупації, надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру». Він скасовує стягнення судового збору з людей із Донбасу та Криму при зверненні до суду із заявами про встановлення фактів, які мають юридичне значення.

 

Загалом для мене індикатором спроможності влади в боротьбі за серця та розум людей є міст на трасі, що з'єднує Слов'янськ із Харковом. Два роки тому, коли російські найманці залишали Слов'янськ, вони зруйнували секцію цього мосту. І за весь цей час українська влада не спромоглася його відбудувати. Туди навіть привезли міністрів закордонних справ Німеччини і Франції Штайнмайєра та Еро й сказали: подивіться на наслідки «руського миру». Але цим самим зганьбили себе, продемонструвавши, що не змогли відновити пошкоджену інфраструктуру Донбасу. І коли люди бачать зруйновані будинки у своїх містах, вибиті шибки, у них виникає запитання: можливо, влада просто не хоче витрачати кошти на відбудову регіону, бо вже домовилася, що сюди невдовзі зайде Путін? Можливо, нас просто злили - і все? Бездіяльність влади не дає змоги боротися за серця і розум людей, перемагати країну-агресора.


Бесіду вела Валентина РИНГЕЛЬ

 

"Вечерние Вести"

Погода;, Новости;, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...

АРХИВ НОВОСТЕЙ

Декабрь 2017 (463)
Ноябрь 2017 (908)
Октябрь 2017 (272)
Сентябрь 2017 (2872)
Август 2017 (4339)
Июль 2017 (4499)

ФОТОАРХИВ

«     Декабрь 2014    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
   
беспроводной интернет киев и область wimax интернет в киеве и областиРадио интернет в киеве и области заказать
preMax интернет в киеве и области заказать
Интернет на дачу#/a# в киеве и области