ВСЕ НОВОСТИ

Новости от KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...

КАЛЕНДАРЬ НОВОСТЕЙ

«     Декабрь 2017    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
       
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31

Лікарні без майбутнього

  296   0 30.08.2016, 11:25 | Статьи, Общество
Лікарні без майбутнього

Українці залишаються заручниками процесів, які називають «реформами» у медичній сфері. Під прикриттям необхідності скорочувати кількість лікарняних ліжок чиновники приймають рішення закривати сільські лікарні. Викликавши «швидку», до нас незабаром приїжджатиме не лікар, а парамедик, і є великі сумніви, що у екстрених випадках він зможе врятувати людині життя.

 

 

25 листопада 2015 року Кабінет міністрів України ухвалив постанову №1024 «Про затвердження нормативу забезпечення стаціонарними лікарняними ліжками».  Згідно з «оптимізованими» розрахунками, на 10 тисяч населення має бути не більше 60 лікарняних ліжок. Зазначимо, до цього часу діяла норма 80 ліжок на 10 тис. населення, затверджена ще у 1997 р. Таким чином, загальний ліжковий фонд хочуть  скоротити приблизно на 25%. 

 

 

Голова громадської ради при Міністерстві охорони здоров'я України Максим Іонов зазначає, що подібної практики щодо скорочення кількості ліжок у лікарнях немає у жодній країні світу. «Просто взяти і «відрубати сокирою» - це не метод реформування галузі, а хибна стратегія. Держава мотивує такий крок необхідністю економити бюджетні кошти. Мовляв, фінансування ліжкового фонду є нерентабельним. Однак навіть із цієї точки зору скорочення ліжкового фонду - вкрай непрофесійний крок. Адже лікарні так само потрібно буде оплачувати комунальні послуги, вирішувати господарчі питання. Тобто, чиновники прийняли найпростіше рішення, натомість з їхнього боку нічого не робиться задля впровадження прогресивних медичних технологій, закупівлі новітньої апаратури, яка б дозволяла надавати більш якісне медичне ослуговування - наприклад, робити не по 10, а 100 операцій на тиждень», - зазначає Максим Іонов у коментарі «ВВ».

 

 

Більш доречним, на думку експерта, було б перепрофілювати відділення, де є надлишок ліжкового фонду. «Наразі є відділення, які завжди переповнені. Таких чимало навіть у столиці, де люди змушені розміщуватися просто у коридорах, бо в палатах немає місця. А що вже говорити про лікарні в регіонах, - каже він. - Скільки можна закривати очі на те, що відбувається в медичній сфері насправді? Адже таким чином ми робимо медичну допомогу ще менш доступною. І вкрай цинічно виходити із того, що на сьогоднішній день люди, особливо в сільській місцевості, вже не можуть собі дозволити перебування в лікарні. Бо для стаціонарного лікування сьогодні самотужки треба купити медикаменти, матеріали для маніпуляцій. У лікарнях дають величезний список усього необхідного, і на це у більшості просто немає грошей».

 

 

Рішення уряду щодо скорочення лікарняних ліжок стало початком великої біди для жителів багатьох віддалених від районних центрів сіл. Адже це призвело до численних випадків закриття місцевих лікарень. Розв'язало руки чиновникам і зняття мораторію на ліквідацію та реорганізацію закладів охорони здоров'я з 1 січня 2015 року. Так, нещодавно медійний простір сколихнув скандал із ліквідацією лікарні в селі Іванопіль Чуднівського району Житомирської області. Районна рада прийняла рішення закрити терапевтичне відділення на 10 ліжок - єдине на 6,5 тисячі пацієнтів із Іванополя і п'яти навколишніх сіл. Чиновники вирішили «добити» останній острівець надання медичної допомоги в цьому регіоні, адже раніше тут був великий медичний заклад на 90 ліжок, зі своїм хірургічним та пологовим відділеннями. Отож жителям села, серед яких більшість - люди похилого віку, довелось би їздити по медичну допомогу за 30 км до районного центру. Натомість чиновники вирішили створити тут станцію швидкої допомоги, та автомобілі, які називають «швидкими», простояли без діла 16 років, їх притягнули сюди на буксирі, а водії власними силами почали збирати із двох машин одну. Чиновники пояснювали: на утримання лікарні йде 200 тисяч гривень на півроку, і таких коштів у сільському та районному бюджетах вже немає.  Однак після того, як місцеві жителі вийшли на масові пікети, сільській лікарні дали спокій і наразі вона продовжує працювати.

 

 

Експерт медичної групи «Реанімаційного пакету реформ» Зоряна Черненко у коментарі «ВВ» висловила думку, що випадки закриття сільських лікарень мають місце через неправильне виконання згаданої постанови Кабміну з боку чиновників обласних та районних адміністрацій.

 

 

«Наприклад, щоб вийти на необхідну кількість лікарняних ліжок по області, приймаються рішення максимально «вдарити» по віддалених селах, а центральну лікарню не чіпають узагалі. Тобто, має місце викривлення постанови Кабміну на користь районних чи обласних лікарень, адже повноваження приймати рішення мають місцеві чиновники. Адже постанова передбачала, що якщо у відділенні районної лікарні 25 ліжок, то їх мають скоротити, наприклад, до 21, пропорційно до кількості населення, яке обслуговується. А прямого наказу «зверху» закривати лікарні не було», - зазначає Зоряна Черненко.

 

 

Експерт акцентує, що витоки цієї проблеми слід шукати у децентралізації, яка проводиться неналежним чином: «Через те, що децентралізація зависла в повітрі, в системі охороні здоров'я повноваження так само сконцентровані на рівні областей. Натомість рішення стосовно реформування медичних закладів повинні прийматися повітами чи укрупненими районами. І якщо місцева влада обирає правильний шлях, то вона не повинна вдаватися до радикальних заходів - закриття медичних закладів, а переводити їх у зручний для населення формат роботи. Для сіл, в першу чергу, треба добре організувати первинну медичну допомогу. Так, наразі передбачається, що у сільській місцевості повинні діяти амбулаторії, сімейні лікарі та денний стаціонар».

 

У той же час Максим Іонов зазначає, що ефективність сімейної медицини викликає багато запитань. «Адже із її впровадженням практично витіснили педіатрію. Вузькопрофільних лікарів перевели на вторинний рівень допомоги, тобто вони у більшості випадків обслуговують стаціонарні відділення. Навіть лори або офтальмологи - проблема для деяких лікарень та поліклінік. Складається ситуація тотального непрофесіоналізму, недалекоглядності, нерозуміння того, що відбувається. Таке відчуття, що «реформи» в медичній сфері здійснюють дилетанти, які не розуміють реалій сьогодення», - підкреслює Іонов.

 

Зазначимо, наразі в системі наданні екстреної медичної допомоги в Україні планують впровадити парамедицину. «Раніше до складу бригади швидкої допомоги входив лікар, який мав право ставити попередній діагноз, призначити лікування, і загалом ніс відповідальність за свої дії, - пояснює Максим Іонов. - Нині ж планується, що у кращому варіанті на виклик приїжджатимуть  два фельдшери, один із яких муситиме виконувати функції водія. Це узагалі можуть бути не медики, а люди, які всього-навсього пройшли курси парамедицини. Тобто їх навчили проводити реанімаційні заходи, ставити крапельниці, стабілізувати пацієнта і відвозити до стаціонару. Але чи зможуть парамедики надати потрібну допомогу людині похилого  із гострим інфарктом міокарда чи інсультом? Що вони зможуть зробити із півторарічною дитиною, у якої анафілактичний шок? Знайдуть вену, вколють і повезуть до лікарні? Це зовсім не та допомога, яку треба надати дуже швидко. Це можна порівняти з послугами таксі, та чим завгодно, але тільки не з адекватною медичною допомогою».

 

 

Експерт додає: основний мотив, яким керується держава при створенні системи надання екстреної допомоги із залученням парамедиків, -  те, що утримання лікаря в бригаді швидкої допомоги обходиться надто дорого.

 

 

«Окрім того, такий механізм передбачає 100% госпіталізацію. Але наразі жодна лікарня до цього не готова. Пропрацювавши 13 років у швидкій допомозі, я можу сказати, що лікарі «швидкої», доставивши пацієнта до приймального відділення, і далі самі рятують людину. Бо більше нікому. Так, замість приймальних відділень планують впроваджувати центри екстреної допомоги. Але для цього мають бути колосальні бюджетні надходження. Чи знайдуть потрібні кошти наші чиновники, та ще й в умовах війни та кризи?» - каже Максим Іонов.

 

 

Проте експерти сходяться на думці, що єдина оперативно-диспетчерська служба, яку планують створити на рівні областей на базі обласних центрів екстреної допомоги, допоможе правильно розподіляти виклики та координувати виїзд бригад до пацієнтів.

 

 

«Раніше виїзд «швидких» координувався лише в межах району. Були ситуації, коли «швидка» стояла у сусідньому селі, але не могла приїхати до важкохворого, бо підпорядковувалась іншій територіальній одиниці. Наприклад, пацієнта із Глевахи «швидка» не могла привезти в столицю, хоча відстань - всього 7 км, - розповідає Зоряна Черненко. - Окрім того, має функціонувати центральний диспетчерський пункт, щоб покривати всю Україну, координувати роботу між областями. Наприклад, щоб встигла доїхати потрібна кількість карет медичної допомоги у випадку ДТП, в якому є багато постраждалих».

 

Кіра ВИНОГРАДОВА

Погода;, Новости;, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...

АРХИВ НОВОСТЕЙ

Декабрь 2017 (463)
Ноябрь 2017 (908)
Октябрь 2017 (272)
Сентябрь 2017 (2872)
Август 2017 (4339)
Июль 2017 (4499)

ФОТОАРХИВ

«     Декабрь 2014    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
   
беспроводной интернет киев и область wimax интернет в киеве и областиРадио интернет в киеве и области заказать
preMax интернет в киеве и области заказать
Интернет на дачу#/a# в киеве и области