ВСЕ НОВОСТИ

Новости от KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...

КАЛЕНДАРЬ НОВОСТЕЙ

«     Февраль 2018    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
           

«Ми тут навіть не уявляємо, як їм там важко...»

  205   0 09.03.2015, 16:42 | Статьи, Общество
«Ми тут навіть не уявляємо, як їм там важко...»

 

В їдальні вінницького мобільного госпіталю за одним великим столом по-сімейному обідають люди в білих халатах і поранені бійці - всі ті, кого звела війна у зоні АТО. Перед жінкою-лікарем сидить хлопчина із задумливим поглядом і щось бурмоче собі під ніс.

 

«Як тобі вечеря, синку?» - питається лікар. У відповідь: «Їсти не можу, холодно, дуже холодно... А вам холодно?» - «Та ні... тепло, пічка ж гріє...» Розуміє, що хлопець не в собі, перепитує: «Що з тобою?» А він тремтить і те саме повторює... Вона подивилася на нього, підійшла ближче і обійняла міцно-міцно, немов сина. Намагаючись зцілити поранену душу, ковтаючи сльози, вимовила: «Все позаду. Тепер тепла вистачить всім...»

 

Пізніше лікар дізналась, що боєць разом з іншими хлопцями тривалий час пробув в оточенні - без тепла та їжі, переховувався в лісопосадках, аби залишитися живим.

 

- Я навіть в їдальню не могла заходити тривалий час після тієї розмови, так мені шкода було наших змучених бійців, - згадує лікар-терапевт Ольга Волошина. - Можемо перев'язати, дати ліки, але найважче піддаються лікуванню душевні рани. Страшно, коли діти бачать жах війни. Ви знаєте, я не люблю, коли скаржаться на життя: грошей не вистачає чи ціни зросли. У цей нелегкий для нашої країни час у першу чергу подорожчало саме людське життя - безцінне життя наших хлопців.

 

На буремному сході за себе лікарю Волошиній страшно не було. Вона просила Бога про одне: аби ніхто не помер у неї на руках - дуже боялася, що не встигне надати потрібну допомогу.

 

- Приїхали ми і побачили, що там працює велика родина доброзичливих людей, яких здружила війна. Всі були раді один одному, тож і діяли, як одна команда, - згадує Ольга. - Ви знаєте, ніколи не забуду день народження однієї нашої медсестрички. Весь госпіталь вітав її, а поранені зібрали кошти і подарували плюшевого ведмедя. Він був настільки великим, що ледве вміщувався в нашій спільній палаті. Одним словом, діти: з одного боку - хлопці, що ніби грають у війну, з другого - молоді дівчатка, що примчали на фронт їх рятувати.

 

Нині лікар продовжує працювати - тут, де вже не чути пострілів, але говорити про роботу в зоні АТО не любить. Перед її очима й досі десятки поранених. Вона звикла вірити словам своїх пацієнтів; та хоча вони й не скаржилися на біль, розуміла, що рани не дають їм спокою.

 

- Душа болить за них за всіх, адже, попри біль, всі, як один, рвуться в бій. Мені цікава доля кожного: чи повернувся він додому?.. Часом зустрічаю людей у коридорі поліклініки, де працюю, і шукаю знайомі обличчя. Думки тільки одні: аби всі живі залишились, - говорить з тремтінням в голосі лікар. - Ми тут навіть не уявляємо, як їм там важко...

 

Тетяна МОРОЗ
«Народна Армія»

Погода;, Новости;, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...

АРХИВ НОВОСТЕЙ

Февраль 2018 (587)
Январь 2018 (943)
Декабрь 2017 (989)
Ноябрь 2017 (908)
Октябрь 2017 (272)
Сентябрь 2017 (2872)

ФОТОАРХИВ

«     Декабрь 2014    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
   
беспроводной интернет киев и область wimax интернет в киеве и областиРадио интернет в киеве и области заказать
preMax интернет в киеве и области заказать
Интернет на дачу#/a# в киеве и области