ВСЕ НОВОСТИ

Новости от KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...

КАЛЕНДАРЬ НОВОСТЕЙ

«     Май 2018    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
       

Запалімо свічку скорботи

  830   0 24.11.2011, 10:20 | Новости, Политика
Запалімо  свічку скорботи 26 листопада, в День пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій, в усіх містах і селах України будуть приспущені державні прапори, відбуватимуться мітинги-реквієми, скорботні та поминальні заходи

До меморіалів та пам’ятних знаків покладатимуть траурні вінки та композиції з житніх і пшеничних колосків. А о 16.00 на вшанування загиблих настане Хвилина мовчання. В цей час має зупинитися рух громадського та приватного транспорту з подаванням відповідних звукових сигналів. Буде обмежено проведення розважальних заходів. Священнослужителі відслужать панахиду за жертвами Голодомору. Долучімося ж і ми до щорічної загальноукраїнської акції «Засвіти свічку» — свічку скорботи, пам’яті, віри й надії! Віддамо шану тим, хто помер голодною смертю в далекі 30-ті роки минулого століття. Об’єднаймося словом і молитвою!

…Ніколи не народяться онуки і правнуки тих, чиє життя скінчилося на початку тридцятих. Геноцид проти селянства і всього українського народу, вчинений тоталітарним режимом, саме на це і був розрахований. За масштабністю і кількістю жертв (згідно з деякими підрахунками, від 7 до 10 мільйонів осіб) Великий Голодомор в Україні 1932–1933 років став однією з найтяжчих трагедій в історії людства. Правдивими свідченнями цього нечуваного злочину є спогади очевидців тих страшних років. Це голоси народного страждання. У них — біль і невимовна туга за померлими...

Один із найавторитетніших дослідників Голодомору Дмитро Соловей, який змушений був емігрувати з СРСР, писав не лише про соціально-економічні, а й про політичні причини цього явища. У своїй книзі «Сказати правду. Три праці про Голодомор 1932–1933 років» за редакцією Юрія Шаповала і Олександра Юренка він наводить, зокрема, такі свідчення людини, яку знав особисто і яка тривалий час працювала не керівній посаді у відділі демографічної статистики центрального статистичного органу України, а згодом в УНГО (управління народногосподарського обліку при Держплані УРСР):
«Вже року 1930 з’явилися перші ознаки підвищеної смертності та заборона у зв’язку з цим на будь-яке використання чи розголошення статистичних даних щодо руху населення.

Взимку 1933 року спустошення і здичавіння панують скрізь в українському селі. Цілі великі села перетворюються в пустелі. Численні комісії, які прямують до голодних сіл для «вивчення» стану смертності й обстеження санітарно-побутових та інших умов, спостерігають жахливу картину. Мало було хат, де б вони не знайшли одного-двох трупів, яких нікому було ховати, або напівтрупів, що майже не рухалися, але ще жили, кинуті напризволяще, і які поступово на самоті вмирали без будь-якого нагляду і допомоги. На вулицях і в хатах не видно жодної тварини: навіть коти й собаки знищені або розбіглися, як і люди, шукаючи порятунку свого життя».

Наказуючи дослідити дійсне становище українців, тогочасний уряд переймався не тим, щоб організувати якусь допомогу нещасним жертвам голоду — чоловікам і жінкам, старим і малим. Ні, метою цього завдання було всіляко маскувати наявність голоду й надати йому свідомо фальшивого тлумачення.

Багато хто однією з причин трагедії називає неврожай. Але ось що пише агроном С. Сосновий у своїй статті, котра була опублікована в Харкові 1942 року: «Ми категорично твердимо, що голод 1932–1933 рр. організовано штучно. Справді, за метеорологічними умовами, 1932 рік був неврожайним, подібним, наприклад, до 1921 року. У 1932 році подекуди була недостатня кількість опадів, місцева посуха, хоча в інших місцях опадів було досить. У всякому разі, з боку природних умов нічого катастрофічного в 1932 році не сталося».

Про глибину тієї нечуваної трагедії нашого народу розповідає Андрій Опанасенко з Києва: «Я бачив конаючих мешканців навколишніх сіл, які від голоду втратили людську подобу. Вони вже нічого не просили — просто сиділи чи лежали опухлими колодами під стінами будинків на Верхньому Валу на Подолі. Померлих звозили до Бабиного Яру і ховали. Інколи доправляли й напівживих, і вони вже там помирали».

А ось що згадує киянка Катерина Марченко, ветеран Другої світової війни, інвалід 1-ї групи: «Мені тринадцятий минало…», але я з братиком не пасла ягнят за селом, бо на той час вони в колгоспах всі повиздихали. Я є свідком і жертвою двох голодоморів: 1932–1933 років та 1946–1947. А мої бабуня, мама та рідні стверджували, що пережили фактично три голодомори. Бо ще на початку 20-х голод охопив Поволжя, затим всю Південну Україну і Уманщину, куди хлинув потік знедолених людей. В українських селян відбирали весь хліб. Пограбування і призвело до масового голоду на всій території. Це була нечувана війна проти українського народу в багатій Україні». Тривалий час слова «голод» і «голодомор» привселюдно не можна було проказувати без загрози для власного життя. Проте хоч би як замовчували страшні події, правду і пам’ять не знищити.


Зоряна Нагірняк
"Вечерние Вести"
Погода;, Новости;, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...

АРХИВ НОВОСТЕЙ

Май 2018 (980)
Апрель 2018 (1024)
Март 2018 (1047)
Февраль 2018 (813)
Январь 2018 (943)
Декабрь 2017 (989)

ФОТОАРХИВ

«     Декабрь 2014    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
   
беспроводной интернет киев и область wimax интернет в киеве и областиРадио интернет в киеве и области заказать
preMax интернет в киеве и области заказать
Интернет на дачу#/a# в киеве и области