ВСЕ НОВОСТИ

Новости от KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...

КАЛЕНДАРЬ НОВОСТЕЙ

«     Ноябрь 2017    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
       

Дещо з життя та смерті монументів столиці України

  685   0 25.08.2011, 11:16 | Новости, Политика
Дещо з життя та смерті монументів столиці України «Нет, это не Маркс, это что­то другое!»

В новітній українській державності виповнилося двадцять років. Для історії це дуже короткий відтинок часу. Тим абсурднішим на цьому тлі видається прагнення нинішньої, тимчасової, по сутi, влади вкотре перейменовувати вулиці міст та селищ, споруджувати дорогі й помпезні пам’ятники діячам недавнього минулого. Особливо жорстоко та недбало сучасні ідеологи України обходяться з монументами видатних співвітчизників, що з різних причин їх не задовольняють. Втім, історія знає безліч прикладів, коли ті, хто ставав до державного керма, негайно оголошували війну своїм попередникам. Діставали всіх. «І мертвих, і живих, і ненароджених…» Зробімо невеличкий екскурс в минувшину, аби переконатися в цьому.

«Останньому витязю імперії»

Сто років тому, 1 вересня 1911 року, в Київському міському театрі було смертельно поранено статс­секретаря Російської імперії Петра Аркадійовича Столипіна. Його поховали в Києво­Печерській лаврі. Незабаром вся країна почала збирати кошти на спорудження монументу цьому видатному діячеві.

6 вересня 1913 року на Думській площі міста (сучасний Майдан Незалежності) пам’ятник було урочисто відкрито у присутності багатьох впливових осіб держави. Постать «останнього витязя імперії» автор композиції — відомий італійський скульптор Етторе Ксіменес — встановив на високому п’єдесталі. З обох боків під ним сиділи алегоричні фігури засмученої Росії та богатиря у скорботі.

Цей пам’ятник історії і загалом непоганий витвір мистецтва проіснував лише до 16 березня 1917 року. Того дня люмпен­пролетаріат скинув постать Столипіна з п’єдесталу. Всі металеві частини монументу були вивезені до ливарних майстерень заводу «Арсенал». Згодом знищили і сам постамент.

«Дядя Карла. Церный»

«Святе місце» в самісінькому центрі міста недовго існувало без пам’ятника бодай якомусь видатному діячеві. У 1922 році тут «оселився» німецький вчений та політик Карл Маркс. Автором нового витвору майданного мистецтва став скульптор Йосип Чайков, який спеціалізувався на створенні погрудь вождів революції. Ось що сказав Михаїл Булгаков про цей «шедевр»: «Слов для описания черного бюста Карла Маркса, поставленного перед Думой в обрамлении белой арки, у меня нет. Я не знаю, какой художник сотворил его, но это недопустимо. Необходимо отказаться от мысли, что изображение знаменитого германского ученого может вылепить всякий, кому не лень. Трехлетняя племянница моя, указав на памятник, нежно говорила: — Дядя Карла. Церный».

«Нет, это не Маркс, это что­то другое! Может быть, это чудесный прораб или гениальный бухгалтер? Нет, это не Маркс», — стверджував Осип Мандельштам. Існували й інші думки киян з приводу цього монументу, проте навести їх на сторінках цієї газети неможливо з огляду на ненормативну лексику…

Пам’ятник простояв трохи більше десяти років. Однієї ночі 1933­го його розібрали. Вранці кияни змогли побачити на його місці лише клаптик новенького асфальту.
Гадаєте, на цьому все скінчилося?

Ленін під конвоєм

22 жовтня 1977 року з протилежного боку площі ( під готелем «Україна») було урочисто відкрито монумент на честь Великої Жовтневої соціалістичної революції. На пілоні з граніту заввишки понад вісімнадцять метрів завмер дев’ятиметровий керманич. Леніна оточували масивні п’ятиметрові постаті озброєних до зубів матроса, робітника, селянина та селянки.

Настав 1991 рік… Звісно, цей зразок монументальної пропаганди часів СРСР було знищено.
Згодом на багатостраждальному майдані з’являлися (а інколи так само зникали) інші пам’ятники та скульптури. Наразі тут розмістилося кілька витворів пластичного мистецтва, деякі з яких не зовсім приятелюють з архітектурною естетикою площі.

Історія Києва знає й інші примітні випадки того, як глумилися над минувшиною. Так, приміром, на п’єдесталі поблизу станції метро «Арсенальна», де з 1914 року височів пам’ятник Кочубею та Іскрі — головним мазепинським опозиціонерам, — після утвердження радянської влади поставили гармату, яка «погрожує» й донині. Місце царя Миколи I у 1939 році посів Тарас Шевченко. Скульптуру підприємця та мецената графа Олексія Бобринського змінили на кінну статую «українського Чапая» Миколи Щорса. Подейкують, що невдовзі там піднесеться Симон Петлюра. До речі, свого часу більшовицькі вандали хотіли знищити навіть постать князя Володимира на знаменитій гірці. Передбачалося, що постамент мав зайняти інший Володимир — Ульянов­Ленін. Отакої…

Замість післямови

Однією з найодіозніших постатей державних начальників початку позаминулого сторіччя в безсмертному творі Михайла Салтикова­Щедріна «Історія одного міста» був міський голова Глупова Онуфрій Іванович Нєгодяєв. Зокрема, він, здобувши владу, знищив усю міську бруківку, а з того каменю спорудив пам’ятники всіляким вождям, серед них і собі. Втім, наступні керманичі міста їх зруйнували. Натомість не створивши нічого нового…

Олександр Анісімов,
"Вечерние Вести"

Погода;, Новости;, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...

АРХИВ НОВОСТЕЙ

Ноябрь 2017 (629)
Октябрь 2017 (272)
Сентябрь 2017 (2872)
Август 2017 (4339)
Июль 2017 (4499)
Июнь 2017 (4060)

ФОТОАРХИВ

«     Декабрь 2014    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
   
беспроводной интернет киев и область wimax интернет в киеве и областиРадио интернет в киеве и области заказать
preMax интернет в киеве и области заказать
Интернет на дачу#/a# в киеве и области