ВСЕ НОВОСТИ

Новости от KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...

КАЛЕНДАРЬ НОВОСТЕЙ

«     Декабрь 2017    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
   

Михайло — «останній із могікан» Терещенків

  883   0 15.08.2011, 15:49 | Новости, Политика
Михайло — «останній із могікан» Терещенків Мало кому відомо, що нащадок славетного козацького роду всіляко сприяв отриманню Україною автономії

За радянських часів про родину славнозвісних промисловців, меценатів та благодійників Терещенків згадували здебільшого негативно.

Мовляв, то були глитаї та багатії, власники мільйонних статків, що їх надбали, грабуючи трудящих та використовуючи дешеву робочу силу. Однак це нітрохи не відповідає дійсності.

Так, родина Терещенків належала до найбагатших у тодішній імперії, водночас чимало коштів вона спрямовувала на покращення життя простих людей. І це не було технічним гаслом, щось на кшталт міфічного «покращення вже сьогодні».

Усі Терещенки вважали справою честі службу на користь людям і, відповідно, вітчизні.

Неординарний юнак


Не став винятком і Михайло Іванович Терещенко — «останній із могікан» цієї славетної родини. З багатьох причин він змушений був виїхати за кордон. Проте, як і всі інші його родичі, встиг прислужитися батьківщині.

Змалку Михайло багатьох захоплював своєю неординарністю. Він легко опановував мови, знав французьку, німецьку, італійську, давньогрецьку та латину.

З допомогою вихователів і запрошених учителів він вдома здобув середню освіту і екстерном блискуче склав випускні іспити у привілейованій Першій Київській дворянській гімназії.

Це дало йому змогу продовжити навчання у престижному на той час Лейпцизькому університеті. Згодом екстерном успішно захистив диплом юриста в Київському Імператорському університеті імені святого Володимира (нині КНУ ім. Тараса Шевченка), викладав на юридичному факультеті в Московському університеті.

Звісно, можливості здобути освіту найвищого ґатунку юнак завдячував не лише своїм природним здібностям, але й, не в останню чергу, матеріальному становищу.

Адже його дід Нікола Артемович, який був неабияким трударем та меценатом, заповів онукові 600 тисяч рублів — величезну на ті часи суму. Щоправда, з умовою використати їх для успішного господарювання на кількох заводах, які належали родині.

Та цього не сталося, бо завзятий юнак вирішив присвятити життя служінню музам. Він захоплювався театром, поезією та живописом, мріяв про важливі просвітницькі справи, частину з яких реалізував.

Якби не події кривавого 1917 року, напевне, встиг би здійснити значно більше. Результатом його дружби з поетом Олександром Блоком та белетристом Олексієм Ремізовим (відповідно представниками дворянської та купецької родин) стало заснування у Петербурзі приватного видавництва «Сірін».

Коштом Терещенка там друкувалися твори багатьох чудових літераторів, представників Срібного віку, які, до речі, отримували ще й непогані гонорари.

Статки в 70 мільйонів рублів

До Терещенка, добродія з туго набитим гаманцем, часто зверталися за допомогою. Михайло Іванович не відмовляв, але й про власні інтереси не забував. Країною ширилися чутки, що він належить до таємної масонської ложі.

Свій капітал Терещенко значно збільшив на посаді члена правління Всеросійського товариства цукрозаводчиків, впливаючи на долю підприємств та їх розвиток. Також Михайло Терещенко був причетний до діяльності кількох провідних банків Росії.

Невдовзі статок його оцінювався у близько 70 мільйонів рублів. На ті часи це були шалені гроші! Достатньо сказати, що кілограм відбірної яловичини в 1910-ті роки коштував тридцять копійок…

З-поміж тих великих справ, завдяки яким наш земляк назавжди увійшов до української історії як благодійник, варто відзначити його визначальну роль у заснуванні в Києві консерваторії (до 1913 року в «матері міст руських» діяло лише музичне училище).

На утримання майбутнього вищого навчального закладу він подарував місту 50 тисяч рублів.

Ці та інші пожертви вирішили долю «музичного університету». За роки існування консерваторія виховала сотні видатних діячів мистецтва, які є гордістю країни.
А потім почалася Перша світова війна… Вона не залишила осторонь і нашого героя, який став уповноваженим Російського Червоного Хреста на Південно-західному фронті.

Також активно співпрацював із Всеросійським союзом міст та Земським союзом.
Не оминула Михайла Терещенка й велика політика. Його було обрано депутатом IV Державної думи Росії, хоч він дуже цього не хо-
тів.
Під час Лютневої революції

1917 року молодий, енергійний Михайло, якому виповнилося лише тридцять років, несподівано для багатьох (і, мабуть, для самого себе) очолив міністерство фінансів у Тимчасовому уряді Олександра Керенського, а незабаром став міністром закордонних справ. Саме обіймаючи цю посаду, він приїздив до Києва для зустрічей із керівниками Центральної Ради.

Метою перемовин було визначення подальшої долі молодої держави. Зокрема, Михайло Терещенко всіляко сприяв отриманню Україною автономії. Більшовики не вибачили Терещенку його «сепаратизму».

Після жовтневих подій 1917 року його разом з іншими міністрами Тимчасового уряду заарештували, кинули до Петропавлівської фортеці, але згодом звільнили за чималий викуп. Йому вдалося виїхати за кордон: спершу опинився у Норвегії, потім у Франції, Англії і зрештою остаточно осів у Монако.

Незважаючи на те, що на батьківщині Михайло Іванович втратив усе своє майно, на чужині він спромігся стати співвласником кількох фінансових установ. Активно підтримував Білий Рух, а також емігрантів із українських земель — надавав їм благодійну допомогу, створював притулки. Проте цей бік свого життя він волів не афішувати.

І лише в незалежній Україні про Терещенків згадали як про щедрих і щирих меценатів. Їхнім коштом будувалися та утримувалися безліч благодійних закладів, народних училищ, зводилися величні церкви.

Зокрема, неоціненний спадок ця родина залишила по собі в Глухові. Також непересічним став її внесок до культурної скарбниці Києва.

Нині в українській столиці колишня Терещенківська вулиця, що за радянського періоду мала іншу назву, знову отримала своє первісне і справедливе ім’я.
Народившись у Києві 18 березня 1886 року, гідний «терещенківець» Михайло Іванович помер у Монако 1 квітня 1956-го.

Між цими датами — довге, сповнене різноманітними яскравими подіями життя надзвичайно цікавої особистості.

Олександр АНIСIМОВ
Погода;, Новости;, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...

АРХИВ НОВОСТЕЙ

Декабрь 2017 (437)
Ноябрь 2017 (908)
Октябрь 2017 (272)
Сентябрь 2017 (2872)
Август 2017 (4339)
Июль 2017 (4499)

ФОТОАРХИВ

«     Декабрь 2014    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
   
беспроводной интернет киев и область wimax интернет в киеве и областиРадио интернет в киеве и области заказать
preMax интернет в киеве и области заказать
Интернет на дачу#/a# в киеве и области