ВСЕ НОВОСТИ

Новости от KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...

КАЛЕНДАРЬ НОВОСТЕЙ

«     Июль 2018    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
           
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
         

Валерій Дубіль: «Медична «реформа» від влади побудована на брехні»

  171   0 02.07.2018, 09:00 | Статьи, Политика
Валерій Дубіль: «Медична «реформа» від влади побудована на брехні»

Понад рік тому Україну облетіла радісна звістка про те, що вітчизняну медицину нарешті реформують і вона позбавиться корупційної складової. На підтримку медичної «реформи» розгорнули широку піар-кампанію: так звані «пацієнтські організації» розповідали, як же чудово заживуть українці, якщо т.в.о. міністра охорони здоров'я завершить розпочату справу. Тим часом справжні пацієнти волають, а лікарі в один голос запевняють: «реформа» медицини - це лишень лобіювання політики МОЗ, піар на камери, а за кадром залишається система охорони здоров'я в руїнах. Для чого це робиться та до чого призведе, виданню «Високий Вал» розповів народний депутат від фракції «Батьківщина» Валерій Дубіль.

- Валерію Олександровичу, українцям пообіцяли якісну й доступну медицину. Коли нарешті ми зможемо її випробувати?

- Те, що нині влада називає медичною реформою, українці - і лікарі, і пацієнти - називають медичним геноцидом. Адже що таке доступна медицина? Це коли бабуся з віддаленого села може у разі потреби одразу отримати медичну допомогу, а не трястися в автобусі 60 кілометрів, щоб у задусі відсидіти багатогодинну чергу до лікаря. Доступна медицина - це коли «екстренка» приїжджає до пенсіонерки вчасно, а не застрягає на розбитій дорозі, тобто фахівці встигають врятувати їй життя. А якщо потрібне хірургічне втручання, то бабусю оперують одразу, а не змушують місяцями збирати гроші.

Це я розповів, як має бути в нормальній країні, в якій влада ставить добробут своїх громадян понад усе. Хіба в нас така доступна медицина?

На жаль, діяльність «реформаторів» має за результат інші реалії - закриття лікарень і фельдшерсько-акушерських пунктів, масовий виїзд лікарів за кордон.

Тепер коротко про те, чому ми маємо таку сумну картину. Влада наголошує, що українська система охорони здоров'я перебудовується за прикладом медицини західних країн. Там кожен лікар отримує гроші за обслуговування певного числа пацієнтів. Людина дивиться, чи влаштовує її якість послуг, які надає спеціаліст, і самостійно обирає «свого» сімейного лікаря. Оскільки лікарів багато, то поміж ними є конкуренція. Відповідно, лікар мотивований працювати якнайкраще. Для України ж упровадження такої моделі фінансування медицини - самогубство.

- Подібна модель понад 10 років діє в Польщі. Чому її не можна впровадити в нас?

- Справді, цю модель хочуть перейняти в нашої сусідки. Проте кількість кадрів для проведення такої реформи в Україні й Польщі порівняти не можна. Спочатку розкажу про те, що нового вона собою несе.

Так, Закон України «Про державні фінансові гарантії» №2168-VIII змінює систему фінансування української медицини. Тепер медичні заклади отримуватимуть гроші не через субвенції, як це було раніше, а від Національної служби здоров'я. В Україні створюється орган, який у професійному середовищі називають єдиним національним закупником медичних послуг (до речі, подібний орган у Польщі існує вже 15 років).

Якщо раніше гроші зверху йшли на місця, то тепер у нас фактично відбудеться централізація - весь бюджет української медицини (а це понад 100 млрд грн на найближчий час) передадуть в одні «руки», які й визначатимуть, яким медзакладам і за що платити. Ми всі знаємо, як сьогодні працює правоохоронна система і як вона «відстежує», куди витрачаються бюджетні кошти. Схоже на те, що влада створює монополіста, через якого буде легше керувати українцями: один директор медзакладу симпатизує потрібному кандидату - значить, його заклад буде забезпечений грошима; інший не веде пропагандистської діяльності - отже, нехай шукає гроші сам. І все це під личиною реформи!

У Польщі така модель за десятиліття роботи довела свою тотальну неефективність. У рейтингу Європейського індексу споживачів охорони здоров'я за 2016 рік наша сусідка посіла 31-е місце серед 34 країн! Тепер країна відмовляється від єдиного закупника медичних послуг. І передусім тому, що цей орган - монополіст, який в односторонньому порядку визначає тарифи на медпослуги, зазвичай занижуючи їх. У такий спосіб зменшується річний обсяг фінансування системи охорони здоров'я. Цей орган допомагає економити бюджетні гроші, й у чиновників тепер не болить голова, де взяти кошти на охорону здоров'я населення. Але для пацієнтів ситуація зворотна.

В умовах у рази більшого фінансування медицини (більш ніж 600 євро на душу населення проти 90 євро в Україні) Польща все ж має суттєві (й подібні до українських) проблеми у цій сфері:

  • тривале (часом кількамісячне) очікування прийому лікарем на всіх етапах обслуговування - від первинного огляду до планового оперативного втручання;
  • жорстке обмеження обсягу та фінансування діагностичних заходів, а також візитів до лікаря, що ускладнює своєчасне виявлення захворювань і обмежує свободу медика в ухваленні рішень;
  • нетривала госпіталізація у зв'язку із нерегулярною оплатою перебування пацієнта в стаціонарі, через що хворого часто виписують передчасно, тощо.

Людина, яка потребує безоплатної меддопомоги, може її просто не отримати, бо бюджетні кошти на медичні послуги вичерпуються вже до середини року. Лишається платити самому. Так само може бути і в Україні.

- Але ж влада обіцяє безкоштовну й якісну медицину...

- Вся медична «реформа» від влади побудована на брехні. Ось ця впроваджувана в Україні модель фінансування працює там, де достатньо лікарів, де розвинена інфраструктура. А що в нас? У нас навіть не до всіх сіл дорога є! Влада при цьому перекладає всю відповідальність на громади: мовляв, ми зініціювали, провели презентацію, як має працювати система охорони здоров'я, а далі самі шукайте гроші на ремонт доріг і приміщень амбулаторій. Їм байдуже, що не всі громади однаково заможні. Розумієте? Це все політичний піар. Одні обіцяють, а інші мають думати, як ці обіцянки втілити в життя.

От є нова система: лікар отримує гроші за число пацієнтів, а не за якість обслуговування. Як його заохотити приїхати до пацієнта вщент розбитою дорогою на край світу? Потрібно створити конкуренцію серед медпрацівників. Та як її створити, якщо в Україні не вистачає 13,2 тисячі лікарів? Міністерство охорони здоров'я це питання не турбує - в 2017 році, коли МОЗ керувала команда Супрун, спеціалізацію «сімейний лікар» отримали менш ніж 500 медиків. Отже, конкуренції поміж медиками не існуватиме, і лікар обслуговуватиме не 2000, а всі 3000 чи навіть 4000 пацієнтів. Медпослуги стануть просто недоступними!

- Раніше ви сказали, що тепер гроші отримує медзаклад. А як же гасло «Гроші йдуть за пацієнтом»?

- У тому й справа, що це теж брехня. У МОЗ заявляють, ніби лікар отримуватиме понад 18 тис. грн щомісяця, бо гроші «підуть за пацієнтом». І ніби це «чистими» грошима, без оплати праці медсестри й інших витрат. Звісно, що більше пацієнтів, то більша заробітна плата.

Але є один дуже цікавий момент. Згідно з наказом МОЗ №503 про порядок вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, та відповідно до постанови КМУ №407 про порядок реалізації державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій  для первинної медичної допомоги на 2018 рік, гроші на підставі підписаних декларацій отримує не лікар, а медзаклад, у якому він працює. Розмір заробітної плати лікарю визначатиме директор державного підприємства, на яке має перетворитися медзаклад, щоб отримати гроші від Нацслужби здоров'я.

Тепер подивімося, як це вплине на ФАПи (фельдшерсько-акушерські пункти. - Прим. ред.) й у цілому на доступність меддопомоги. Центри первинної медико-санітарної допомоги після отримання ліцензії стануть монополістами на селі. Директору цього медзакладу приходять гроші, знову ж таки на підставі кількості укладених декларацій. Чи вигідно йому буде утримувати віддалені амбулаторії чи ФАПи, оплачувати енергопостачання в них, займатися логістикою препаратів? Навіщо це йому потрібно? Так само нуль мотивації приїжджати на виклик додому, якщо конкуренції немає і можна зекономити гроші. Чи витрачати час на лікування пацієнта, якого можна перенаправити до вузького спеціаліста в лікарню ще за 60 кілометрів?

До цього додам, що зона обслуговування деяких центрів первинної медико-санітарної допомоги буде значною. Наприклад, моя рідна Чернігівщина має найнижчу щільність населення. А умови для всіх однакові: гроші надаються за кількість пацієнтів, і нікого не цікавить, щільно населений край чи ні.

Так влада загнала медпрацівників у глухий кут. Їм доведеться вибирати: або жертвувати власним доходом і витрачати гроші на візит до пацієнта додому (або на утримання того ж ФАП), або економити. А люди для влади - це так, непотрібний ресурс.

- Сімейним лікарям, як ви вже зазначали, обіцяють справді високі зарплати. Звідки в бюджеті такі кошти?

- Це ще одна вміла маніпуляція. Для того, щоб зрозуміти, як влада вводить українців в оману, потрібно уважно розглянути цифри бюджету.

Почну здалека. Щоб медицина вижила в українському сьогоденні, її бюджет щороку має зростати. На скільки саме? Це залежить від низки факторів. По-перше, від інфляції. Так, інфляція за 2017 рік склала 13,7%. По-друге, від вартості лікарських засобів, яка за минулий рік зросла на 14,7%. Приріст фонду оплати праці через підвищення мінімальної заробітної плати з 3200 грн до 3723 грн становить 16,3%.

Забігаючи наперед, скажу, що прийнятий бюджет медицини потрібно збільшити мінімум на 15,6%, або на 7,5 млрд грн, щоб профінансувати заклади хоча б на рівні минулого року. Але в.о. міністра охорони здоров'я Уляна Супрун підписала недофінансований бюджет. І мало того, що грошей більше не стало - для того, щоб створити видимість реформи, влада перекинула гроші з багатьох важливих напрямів саме на первинну ланку (сімейні лікарі), де найлегше хизуватися реформами.

Щоб не наводити складні формули, назву відсотки збільшення фінансування медицини різних рівнів. Якщо екстрена медична допомога, районні та обласні лікарні й поліклініки в 2018 році отримали всього на 6% більше, то заклади «первинки», які з другого півріччя фінансуватимуться через новостворену Національну службу здоров'я, отримають фінансування, що перевищує минулорічне в 1,5 - 6,2 разу (в середньому в 2,4 разу)!

До речі, на всю Україну тільки 150 таких закладів встигли підписати договори з нацслужбою. На Чернігівщині, наприклад, таких лише один. Наступного разу договір із Національною службою здоров'я медзаклади зможуть укласти тільки в листопаді. Виходить, що менш ніж 15% пацієнтів мають змогу скористатися реформою «первинки» в цьому році. А держава на це за півріччя спрямує понад 2 млрд грн! На решту 85% пацієнтів, яких реформа цьогоріч не зачепить, держава витратить близько 8 млрд грн. Порівняйте 8 млрд грн на рік для 85% населення та 2 млрд грн на півріччя для 15% щасливчиків! Так клаптиково влада проводить свою «реформу».

Хто заплатить за нереформовані рівні, щоб вони вижили? Звичайно, пацієнти. Якщо проаналізувати весь бюджет лікарень у 2017-му, то 60% (109,1 млрд грн) склали прямі платежі українців («благодійні внески», купівля ліків, оплата послуг приватних лабораторій тощо), тоді як держава виділила тільки 68,3 млрд грн (40%) із бюджету. То за чий рахунок проводять «реформу»?

Найтрагічніше те, що перекидати кошти влада вічно не зможе, адже бюджет не гумовий. Гроші потрібно буде десь брати. Спадає на думку такий неймовірний сценарій. Після виборів уже колишні «реформатори» вийдуть і скажуть: ось ми провели реформу «первинки» для 10-20% населення, в нас усе чудово працювало, то чому нова влада не може її завершити? Бо, мовляв, непрофесійна!

Насправді ж відповідальність лежить на «реформаторах». Ще до початку реформи потрібно було заручитися джерелами фінансування. А краще було б ввести те саме медичне страхування, коли за працюючих сплачує роботодавець, а за решту - держава.

Результатом таких непродуманих дій стало скорочення лікарів і закриття лікарень. Приміром, у моїх рідних Прилуках, де скорочують медпрацівників лікарень, недофінансування склало 30 млн грн! Так само в Любечі закрили останнє відділення Ріпкинської центральної районної лікарні.

- Нещодавно ви заявили про те, що інформацією, яку пацієнти надають до системи eHealth, можуть скористатися шахраї. Як саме?

- Коли пацієнт підписує декларацію з медзакладом, то надає згоду на обробку своїх конфіденційних даних електронною системою охорони здоров'я.  А це паспортні дані, податковий номер, дата народження, телефон, а в деяких випадках - дані зі свідоцтва про народження дитини та копії паспорта та інших документів. Медичний заклад без згоди пацієнта передає його дані в іншу інформаційну систему - електронну систему обміну медичною інформацією.

Інформація до цієї останньої системи надходить через посередника, який підключив медичний заклад, - власника й оператора МІС (медичної інформаційної системи. - Прим. ред.). Зараз таких посередників, які МОЗ відібрало за незрозумілими критеріями, вісім.

Все ніби правильно. Та ось відповідальність за збереження конфіденційних даних, як і правила роботи цих посередників, не визначено. МОЗ не розробило типового договору між посередниками й медичними установами, в якому б чітко були прописані порядок доступу до інформації, відповідальність за її розголошення. Немає затвердженого регламенту роботи електронної системи охорони здоров'я, а той, який є, затверджений громадською організацією.

Подекуди конфіденційні дані українських пацієнтів у операторів МІС зберігаються за межами України.

Як можуть використовувати цю інформацію? Та як завгодно! Навіть із метою нав'язати вам свій товар за допомогою дзвінків, смс-повідомлень або ж особистих візитів продавців. Її можуть використати шахраї, і ви раптом станете поручителем за кредитом чи покупцем непотрібного вам товару, продавець якого вимагатиме оплату або неустойку за невиконання угоди. Шахрайських схем безліч.

- І все ж МОЗ бодай за кількома напрямами спрацювало! Взяти хоча б зникнення корупції у зв'язку із переходом до міжнародних закупівель ліків.

- Команда Супрун не має жодного відношення до запровадження міжнародних закупівель ліків, які ввели відповідно до Закону України №269-VIII від 09.03.2015 р.! Вона і її люди почали керувати МОЗ тільки на другий рік чинності міжнародних закупівель. І найганебніша їхня «заслуга» - прийняті зміни до правил закупівель, які дозволяють міжнародним організаціям здійснювати поставки впродовж півтора року після отримання авансу. І це констатувала Рахункова палата у своєму аудиті.

Уявіть! Україна надає безпроцентний кредит міжнародним закупівельним організаціям на півтора року! Водночас вона запозичує гроші на міжнародних ринках капіталу й сплачує утримувачам держоблігацій 7-9% річних у валюті! Цим безвідсотковим кредитом Україна фактично нівелює уявну економію від зниження цін на медпрепарати.

А що ми маємо натомість? Більше дешевших, але неякісних ліків. Наприклад, замість дорогих ацелюлярних (інактивованих) вакцин від провідних світових виробників міжнародні організації почали закуповувати величезні обсяги дешевших - іноді в десятки разів - вакцин виробництва Індії. А це цільноклітинні, «живі» вакцини, які можуть призвести до неочікуваних наслідків. У такий спосіб МОЗ змогло збільшити їхню кількість і показати «забезпеченість вакцинами в достатній кількості».

Раніше ліки поставлялися впродовж 90 днів і дуже рідко за передплатою. Якби зараз ліки закуповувалися через систему «Прозорро», держава платила б за них за фактом поставки, а не авансуючи їх наперед, і не була б у збитках.

Важливо підкреслити, що МОЗ закуповує препарати для лікування зовсім не нежиті чи ГРВІ, а важких захворювань. Через невчасне отримання необхідної медичної допомоги у зв'язку із затримкою поставок ліків людина може стати інвалідом або навіть померти! Людські життя - ось справжня ціна гонитви Міністерства охорони здоров'я за уявною економією від зниження цін на закуповувані препарати.

- Чи є у ВО «Батьківщина» план реформування медицини?

- Все можливо, якщо думати про інших людей, а не про власне збагачення. У нас є план, і він став частиною програми нашого лідера Юлії Володимирівни Тимошенко «Новий курс України».

Ми знаємо, як сформувати єдину комплексну політику у сфері охорони здоров'я, щоб забезпечити високу якість життя громадян і розвиток суспільства.

По-перше, потрібно зробити медичну допомогу доступною для всього населення незалежно від статків або місця проживання. Між державою, пацієнтом і медичними закладами слід запровадити такі відносини, які б забезпечили рівний доступ до якісної медичної допомоги в достатньому обсязі. Фундаментом справжньої медичної реформи стане нова система фінансування, яка зможе акумулювати необхідні фінансові ресурси.

Друге завдання - зменшити фінансовий тягар витрат на лікування, який лягає на домогосподарства, до посильного для них рівня. З цим у наших економічних реаліях впорається тільки обов'язкове медичне страхування як частина бюджетно-страхової моделі охорони здоров'я. При цьому страхові внески за працюючих має сплачувати роботодавець, а за непрацюючих (дітей, пенсіонерів, інвалідів тощо) -  держава.

Тільки система обов'язкового медичного страхування зможе врятувати медичні установи від закриття й зробити медичні послуги справді якісними. Водночас вона забезпечить гідні умови праці медикам і зробить медичні послуги доступними для пацієнтів. Своєю чергою громади отримають базу та ресурси для модернізації та розвитку медичних закладів. Тільки за умов її впровадження в Україні з'явиться справжня європейська медицина.

Розмовляла Ірена МАК

 

Погода;, Новости;, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...

АРХИВ НОВОСТЕЙ

Июль 2018 (723)
Июнь 2018 (1010)
Май 2018 (1065)
Апрель 2018 (1024)
Март 2018 (1047)
Февраль 2018 (813)

ФОТОАРХИВ

«     Декабрь 2014    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
   
беспроводной интернет киев и область wimax интернет в киеве и областиРадио интернет в киеве и области заказать
preMax интернет в киеве и области заказать
Интернет на дачу#/a# в киеве и области