ВСЕ НОВОСТИ

Новости от KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...

КАЛЕНДАРЬ НОВОСТЕЙ

«     Декабрь 2017    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
   

Коли напруження наростає, несподіванки частішають

  87   0 27.06.2017, 15:15 | Статьи, Политика
Коли напруження наростає, несподіванки частішають

Політичне напруження в Україні має сягнути достатньо високої межі, щоб почалися серйозні зміни в структурі влади.

Поки що можна зафіксувати такі суттєві характеристики ситуації в Україні:
1) світ стомився від української влади, що не бажає вирішувати проблеми з війною і корупцією;
2) українська влада сконцентрувала свої зусилля на політичних репресіях опозиції, на тотальному контролі змісту ЗМІ, блокуванні доступу до ЗМІ чи прямому переслідуванні критиків влади;
3) середній клас в Україні щодалі біднішає, не маючи впевненості в завтрашньому розвиткові, і відтак соціально-політична активність громади не є достатньою, щоб суттєво впливати на владу.
Найбільше руйнівною є ригідність української влади в ситуації війни. Навіть інновація Олександра Турчинова про зміну формату війни між Росією та Україною спричинила лишень спробу внутрішнього політичного компромісу, а не закони про окупацію, військовий стан та дієву стратегію щодо окупованого Донбасу й Криму.

Ця інновація не призвела до широкої громадської дискусії чи навіть експертного обговорення. Ця інновація стала лише приводом до формування хоча б позірної єдності у питанні війни всередині України.
Компроміс за жодних обставин не може бути військовою стратегією. Війни не виграють компромісами. Будь-яка інновація може бути сприйнята і стати політичною платформою єдності в країні, коли вона вписана в масштабну стратегію. Нестратегічна і епізодична інновація вкупі з необхідністю політичного компромісу в ситуації війни нічого не дають і в кінцевому результаті стають лише не користь сильнішої сторони в цій війні. Допоки системна та інноваційна стратегія залишається неможливою, війна в Україні продовжуватиметься.
Нині в Україні починають з'являтися нові політики та експерти, які вже мислять стратегічно. Але поки що вони не спромоглися створити стратегічний центр впливу на ситуацію. Якщо ж говорити про стратегію української влади, то її час від часу можна угледіти в деяких документах, що за своєю функцією наближені до стратегічної позиції.
Якщо уважно подивитися на економічну стратегію української влади, то принаймні до 2020 року економічне падіння, корупція та гальмування реформ в Україні продовжуватимуться. Про це свідчить недавня Бюджетна резолюція, ухвалена в парламенті. Офіційно заплановано, що до 2020 року рівень інфляції перевищуватиме рівень зростання ВВП.
Тобто до 2020 року реального зростання економіки в Україні не очікується. А це означає продовження несправедливого перерозподілу українського ВВП - збагачення учасників олігархічного консенсусу та зубожіння середнього класу на тлі економічного падіння країни загалом.
Отже, бути представником українського середнього класу - це означає не мати перспективи, бути упослідженим олігархами та знехтуваним політичною владою. Цей прикрий висновок штовхатиме українців, принаймні до 2020 року, за межі своєї країни або у внутрішню еміграцію.
Ми всі забуваємо одну просту геополітичну обставину, яка вже не раз підтверджувалася історією. Коли Захід відвернеться від України, компроміс України з Росією буде неминучий. Спочатку до поступок вдасться Європа, а потім у них буде втягнута і Україна. Компроміс України з Росією за умови домінування олігархів означатиме повну втрату навіть тієї позірної суб'єктності, яку українська громада досягла в Україні протягом 2013-2015 років.

Наразі в Україні відбувається чергове загострення політичної боротьби. Особливість саме цього загострення у тому, що влада збільшила кількість конфліктів, водночас наростивши пропагандистську кампанію у ЗМІ проти політичних конкурентів. Українські ЗМІ все більше перетворюються на російські за схемою своєї пропагандистської роботи. Ганебні ситуації, коли журналісти дозволяють собі перебивати, коментувати, не давати змоги говорити запрошуваним критикам влади, все частіше можна бачити на деяких гібридних телеканалах.
Масштаб і цинізм цієї боротьби можна зрозуміти з локальної проблеми «львівського сміття», яка виросла до загальнонаціонального рівня. Суть проблеми в тому, що «львівське сміття» стало засобом політичного тиску влади на одну з опозиційних фракцій парламенту. Цинізм влади полягає у тому, що публічно вона нібито на боці очільників Львова, а приховано дає команду блокувати вирішення проблеми на всіх рівнях. Львів'яни стали заручниками та витратним матеріалом політичного переслідування опозиції. Отже, нинішня влада, в найгірших традиціях Кривавого президента, буде діяти лицемірно та по-людоїдському.
Можна зафіксувати причини цього: контрреволюція в Україні нині потужніша за революцію; корупція зростає швидше, ніж боротьба з нею; спротив реформам вищий, ніж енергія реформістських ініціатив; олігархи сильніші за громаду; політична влада на боці олігархів, а не громади.

Влада теж відчуває, що в повітрі запахло паленими шинами. Саме тому нині так поспішають - з фейковими та грабіжницькими реформами (земельною, медичною і пенсійною), з новим форматом війни, протягуючи під іншою назвою особливий статус Донбасу, та з оновленням ЦВК. Але для справжньої реформістської роботи та перемоги у війні бракує головного - довіри громади до влади. Відтак і соціальної енергії на позитивні зміни в країні просто не вистачає.
Особливість, чи навіть закономірність, будь-яких турбулентних процесів є такою, що чим вища турбулентність, тим більше значення похибки, несподіванки, випадковості, які призводять до катастрофічних наслідків. Саме тому ці похибки та несподіванки будуть усе частішими в ситуації наростаючого напруження в Україні.
Тобто до 2020 року на українську громаду чекає безперервна та, можливо, кривава боротьба з олігархами. Проблема олігархів навряд чи тягне на третій Майдан, але вона може вирішуватися не менше запекло як локалізована в різних регіонах через розподілену мережу протидії.
Коли настане найвищий рівень напруженості в Україні, важко спрогнозувати. Як і важко спрогнозувати ту похибку чи несподіванку, що призведе до зламу ситуації. Це може статися восени 2017-го чи навесні 2018-го. Навіть за умови надзвичайно вправних та інноваційних дій політтехнологів влади ситуацію навряд чи можна буде дотягнути до чергових президентських або парламентських виборів у 2019-му. Та жодними політтехнологіями війну й економічне падіння в Україні не вдасться дотягти до 2020-го. Україна та українські громадяни цього просто не витримають.
Тому українській громаді потрібно бути готовою не просто до несподіванок. Українській громаді потрібно бути готовою використати ці несподіванки, щоб перехопити ініціативу і започаткувати стратегічний розвиток України поза всевладдям олігархів та корупцією.

Сергій ДАЦЮК,

«Українська правда» 

Погода;, Новости;, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...

АРХИВ НОВОСТЕЙ

Декабрь 2017 (437)
Ноябрь 2017 (908)
Октябрь 2017 (272)
Сентябрь 2017 (2872)
Август 2017 (4339)
Июль 2017 (4499)

ФОТОАРХИВ

«     Декабрь 2014    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
   
беспроводной интернет киев и область wimax интернет в киеве и областиРадио интернет в киеве и области заказать
preMax интернет в киеве и области заказать
Интернет на дачу#/a# в киеве и области