ВСЕ НОВОСТИ

Новости от KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...

КАЛЕНДАРЬ НОВОСТЕЙ

«     Декабрь 2017    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
           
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
         

Політичне мовознавство

  162   0 30.01.2017, 12:00 | Статьи, Политика
Політичне мовознавство

За 26 років незалежності в Україні не вдалося врегулювати мовну політику. Українська мова в нашій державі продовжує почуватися не як удома, а як у приймах. Мовне питання взагалі перейшло в політичну площину. І останнім часом довкола нього розгораються нові пристрасті.

За період від 19 грудня до 19 січня у Верховній Раді було зареєстровано одразу три проекти закону про державну мову. Це законопроект №5556 «Про мови в Україні», законопроект №5669 «Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні», а також проект закону №5670 «Про державну мову». Документи подані на розгляд до Комітету з питань культури і духовності. Постає питання: чому саме зараз в Україні відновлюють непросту мовну дискусію?

Кандидат історичних наук, керівник «Центру політичної розвідки» Олег Постернак нагадує: у Конституційному суді України наразі розглядається представлення про неконституційність Закону України «Про засади державної мовної політики» - так званого закону Колісніченка-Ківалова, ухваленого за президентства Януковича.

«Відповідно до цього закону, згідно з Європейською хартією регіональних мов і мов меншин, російській мові був наданий статус регіональної. Водночас було значно розширено використання регіональних мов на територіях, де кількість їх носіїв становить не менше як 10% від населення цих регіонів. Існує велика вірогідність того, що Конституційний суд скасує дію цього закону або принаймні частину його положень. Тож необхідність врегулювання мовного законодавства актуалізується», - пояснює Олег Постернак у коментарі «ВВ».

За його словами, причини відновлення мовної дискусії також варто шукати в політичній площині: «Напередодні можливих парламентських виборів політичним силам важливо знайти свою нішу та інструментарій позиціонування, який є безпрограшним для отримання електорального капіталу. Мовні законопроекти є вкрай зручним методом для реалізації інтересів політичних сил - «Самопомочі», «Народного Фронту», «Свободи». Так вони отримують шанс «засвітитися».

Політолог, викладач Київського Національного університету імені Т.Г. Шевченка Петро Олещук пов'язує актуалізацію мовного питання із недієздатністю Мінських угод.

«Закон про мову в Україні міг бути ухвалений ще два роки тому. Можливо, тоді суспільство сприйняло б його прихильніше. Однак можна припустити, що закон відклали в довгу шухляду, бо між рядками так званих Мінських домовленостях містилися певні неофіційні норми. Оскільки ці угоди неформально передбачають, що не треба загострювати ситуацію у зоні конфлікту, відверто розривати відносини з Росією. Мовляв, варто згладжувати гострі кути, зокрема в резонансному мовному питанні. А нині надій на мирне врегулювання конфлікту на Донбасі залишається усе менше. Керівництво держави починає розуміти, що потрібно відходити від миротворчої політики і готуватися до затяжного протистояння. А для цього необхідно мобілізувати і переорієнтувати суспільство, найпростіше - довкола мовних питань», - зазначає Олещук у коментарі «ВВ».

Усі подані законопроекти посилюють статус української мови. Найбільшу увагу громадськості привернув проект закону №5670 «Про державну мову», головним ініціатором якого називають першу заступницю голови Комітету з питань культури і духовності Ірину Подоляк. Документ, зокрема, передбачає, що належний рівень знання української мови має засвідчити особа, яка хоче отримати громадянство України. Вільно володіти українською мусять усі державні високопосадовці, народні депутати, міністри, судді, державні службовці всіх рівнів, керівники навчальних закладів, медичні працівники.

Зазначимо, до чиновників і раніше висувалася вимога щодо знання державної мови. Проте її легко можна було оминути, що довів, наприклад, прем'єр-міністр режиму Януковича Микола Азаров. Певно, не склала б тест на вільне володіння українською і значна кількість чинних чиновників, зокрема, російськомовний міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Із ухваленням цього документу високопосадовці змушені будуть уважніше поставитися до цього питання, бо їм доведеться складати іспити в Центрі української мови.

До слова, це має бути новостворений орган, так само, як і Національна комісія зі стандартів державної мови, мета якої - прописувати вимоги щодо належного рівня володіння українською. Нацкомісія, до того ж, має утворити Термінологічний центр, покликаний опрацьовувати зміни до правопису, прописувати стандарти термінології. Також хочуть запровадити посаду уповноваженого із захисту мови, при якому діятиме служба із 27 мовних інспекторів. Громадяни мають звертатися до цієї структури зі скаргами щодо порушення прав використання української мови.

Петро Олещук зазначає, що в цьому ми переймаємо досвід балтійських країн.

«У Латвії, до прикладу, мовні інспекції були створені ще 1992 року. Сфера вжитку латвійської мови в країні відтоді значно розширилася, тож можна стверджувати, що вони діють успішно. Та в умовах тотальної української корупції ці органи можуть перетворитися на чергову годівничку для чиновників. А от щодо регулятивних функцій мови, то їх мають здійснювати академічні органи. Тобто було б доречніше, якби зміни до правопису вносив, наприклад, Інститут української мови. Адже це - завдання для науковців, а не для чиновників», - зазначає Олещук.

Законопроект передбачає, що українська має стати мовою судочинства, нею також мусять послуговуватися у лавах Збройних сил України. Українською належить розмовляти прикордонникам, які провадять митний контроль під час перетину державного кордону громадянами України. Зазначається, що державна мова є мовою навчально-виховного процесу в школах та дитсадках. У загальноосвітніх навчальних закладах, де навчаються представники національних меншин, навчально-виховний процес, поряд із державною, здійснюється також мовою національної меншини. Так само українська має стати основною у вишах. Наукові видання також повинні публікуватися державною мовою.

Читайте також: Українці просять проголосити десятиріччя повернення Україні української мови

Посилюється роль української мови в культурній сфері. Її слід застосовувати під час культурно-мистецьких, розважальних та видовищних заходів. Російськомовні фільми, вироблені в Україні, а також іноземні стрічки демонструватимуться у дублюванні або озвученні українською. Передбачено, що кінотеатри можуть демонструвати іноземні кінокартини мовою оригіналу, супроводжуючи українським субтитруванням. Однак кількість сеансів таких фільмів не повинна перевищувати 10% від загальної кількості сеансів у місяць. Газети та журнали також мають видаватися державною мовою. Якщо ж видаються іншими мовами, то тираж української мовної версії має становити не менше як 50% сукупного тиражу.

Петро Олещук зазначає, що в переважній більшості країн світу питання, якою мовою користуватися у тих чи інших сферах життя, носить практичний характер.

«Люди, наприклад, вимагають, щоб газети виходили тією мовою, яку їм простіше сприймати. В Україні ж це питання на 5% - лінгвістичне і на 95% - політичне. Воно стосується насамперед позиціонування громадянина України як українця. Люди з радянською чи російською ідентичністю завжди виступатимуть проти посилення ролі української мови в суспільстві. Інша сторона домагатиметься її тотального вживання. Якби це питання було суто лінгвістичним, можна було б прийти до компромісного аспекту і співіснування різних мов на території України», - вважає Олещук.

Законопроект також передбачає, що в інтернет-магазинах, кав'ярнях, перукарнях та інших громадських закладах, зокрема приватних, до клієнта мають звертатися українською мовою. За бажанням споживача, можлива інша мова спілкування, прийнятна для обох сторін.

Згадується нещодавня історія із дитячою письменницею Ларисою Ніцой, яка влаштувала скандал у магазині через те, що її відмовилися обслуговувати українською. Цей випадок набув широкого розголосу в ЗМІ. Так, наразі українська мова не є обов'язковою для послуговування у громадських закладах, але в разі ухвалення нового мовного закону громадяни матимуть повне право вимагати, щоб до них зверталися державною.

Це єдиний законопроект, який запроваджує штрафи і покарання за невикористання української мови в прописаних випадках. Так, у кодексі про адміністративне порушення вперше має бути передбачена відповідальність за невикористання державної мови. До прикладу, засідання місцевої влади або робоче спілкування у Збройних силах російською мовою може потягнути за собою штраф від 3 400 грн до 6 800 грн, а за проведення російськомовного наукового заходу чи публікацію реклами - від 3400 грн до 5100 грн.

Окрім того, до Кримінального кодексу вносяться зміни, згідно з якими публічне приниження чи зневажання державної мови прирівнюється до публічної наруги над Державним прапором, гербом України чи гімном і карається штрафом до 850 грн, або арештом до півроку, або тюремним строком до трьох років.

Олег Постернак зазначає, що Україні потрібне нове мовне законодавство, однак його ухвалення нині може призвести до непередбачуваних наслідків.

«Нонсенс, що в Україні досі діють норми Закону «Про мови в українській РСР» від 1989 року, хоча його невідповідність до українських реалій очевидна. Тобто мотивація ініціаторів мовних законопроектів є логічною. Та очевидно, що з обговоренням цих документів підвищиться градус напруження.

Вдаючись у мовні авантюри, політичні сили мають усвідомлювати, що в умовах зміни геополітичної кон'юнктури і з огляду на ситуацію на фронті будь-яке загострення мовного питання може бути використане агресором для посилення інформаційно-психологічних операцій впливу. І російсько-український конфлікт ризикує спалахнути з новою силою», - вважає Постернак.

Депутат від фракції «Батьківщина» Іван Крулько зазначає, що Закон «Про державну мову» треба було ухвалити одразу після проголошення незалежності України.

«На початку дев'яностих влада зробила помилку, коли пішла на компроміс у мовному питанні та не подбала про національно-патріотичне виховання молоді, вшанування українських героїв і відновлення історичної справедливості. Це б не лише зміцнило нашу державність, а й погасило б «мовні сварки», нав'язані ззовні, розставило усі крапки над «і», - вважає Крулько. - Усі роки незалежності «рупори Кремля» поширювали міфи про утиски російської мови в Україні, при цьому здійснюючи тотальну русифікацію в інформаційному просторі. Кремль провадив свою політику на нашій території, тримаючи лінію: «де звучить російська - там інтерес Росії», заповнюючи нею теле- і радіоефіри, вітчизняні медіа, книжки тощо, не покидаючи при цьому мети відновити Російську імперію з Україною в її складі. Тепер пожинаємо плоди цього, зокрема на Донбасі. Питання мови в Україні - не просто проблема комунікації. Це насамперед політичне, національне питання. Врешті-решт, це питання культури і вияв поваги до себе».

Кіра ВИНОГРАДОВА 

"Вечірні Вісті" 

Погода;, Новости;, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...

АРХИВ НОВОСТЕЙ

Декабрь 2017 (532)
Ноябрь 2017 (908)
Октябрь 2017 (272)
Сентябрь 2017 (2872)
Август 2017 (4339)
Июль 2017 (4499)

ФОТОАРХИВ

«     Декабрь 2014    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
   
беспроводной интернет киев и область wimax интернет в киеве и областиРадио интернет в киеве и области заказать
preMax интернет в киеве и области заказать
Интернет на дачу#/a# в киеве и области