ВСЕ НОВОСТИ

Новости от KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...

КАЛЕНДАРЬ НОВОСТЕЙ

«     Декабрь 2017    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
   

Україна на межі, але вихід є!

  518   0 19.07.2016, 10:50 | Статьи, Политика
Україна на межі, але вихід є!

Упродовж своєї новітньої історії Україна кілька разів подавала неймовірні приклади суспільної солідарності, громадянської сміливості та самопожертви. Ідеться передусім про дві переможні революції, про добровольчий та волонтерський рухи в умовах нинішньої війни Росії проти України.

Постає закономірне питання: чому народ, здатний до таких потужних соціокультурних кроків, сьогодні нидіє у злиднях, дедалі швидше втрачаючи перспективи розвитку? 

 

При всій багатоманітності можливих відповідей є один спільний знаменник, який визначає головну причину хронічної кризи сучасної форми української державності. Як це не парадоксально, джерелом наших нещасть є неймовірні багатства України. Вони, мов магніт, притягують до себе авантюристів і пройдисвітів як «вітчизняного виробництва», так і з-за кордону.

 

Перша генерація управлінців та депутатів у незалежній Україні початку 1990-х була найменше підвладна меркантильним і здирницьким інтересам. Однак романтиків-державників (або їхні моральні цінності) швидко змінили ті, хто прийшов до влади разом із Леонідом Кучмою. Результатом десятиліття його правління стала сформована і злагоджена олігархічна машина з утилізації національного багатства України в інтересах кількох родин, міцно пов'язаних між собою, зокрема й кримінальними зв'язками.

 

Тих, хто намагався публічно та легально поставати проти влади олігархату, просто вбивали, як це сталося із Георгієм Гонгадзе, В'ячеславом Чорноволом, Ігорем Олександровим та багатьма іншими. Коли ж політичне вбивство мало б для режиму зовсім уже неприйнятні наслідки, тоді небезпечних опонентів кидали до в'язниці за сфабрикованими звинуваченнями або намагалися цілковито дискредитувати в очах суспільства.

 

Однак перед сучасною генерацією «господарів життя» в Україні постали значно складніші проблеми в задоволенні своїх здирницьких інтересів порівняно з їхніми попередниками. З одного боку, пасіонарний заряд Революції повсякчас змушує корупціонерів злякано озиратися на реакцію активної частини суспільства, представники якого час від часу навіть вдаються до «люстрації у сміттєвих баках» найбільш безсоромних чиновників. З іншого боку, якими б значними не були багатства України, але два з половиною десятиліття розкрадання таки вкрай негативно позначилися на їхньому стані.

 

Сьогодні головними активами в нас залишаються: родючі землі; надра та інші сировинні джерела; стратегічні виробництва, включно з енергогенеруючими потужностями; підприємства транспортної інфраструктури, зокрема система трубопроводів та газових сховищ; державні банки; заощадження, житло та інші активи, що безпосередньо належать громадянам.

У порядку внутрішньовидової боротьби представники нинішньої владної верхівки також вряди-годи намагаються відбирати одне в одного особливо ласі шматки власності, як то, наприклад, підприємство «Житомирські ласощі».

 

Не можна не бачити певної системності у «важкій та копіткій роботі», яку широким фронтом провадять нинішні утилізатори національного багатства України. Вони послідовно діють у кількох напрямах. Почали з найпростішого, нишком відмовившись виконувати норму законодавства щодо неодмінної індексації - відповідно до рівня інфляції - пенсій, стипендій, коштів допомоги по догляду за дітьми, виплат інвалідам, інших соціальних зобов'язань держави, а також заробітної платні працівникам державних установ.

 

«Економія» не вдовольнила ініціаторів. Тоді додумалися запровадити податок на пенсії. За час дії цього податку (більше як півтора року) до бюджету стягли близько мільярда гривень. Дефіцит Пенсійного фонду, який покривається з Державного бюджету, тим часом зріс майже удвічі - з 81 млрд грн до майже 145 млрд. Це у 64 рази більше, ніж вдалося зібрати з оподаткованих пенсіонерів. При цьому кількість пенсіонерів в Україні скоротилася більше як на один мільйон осіб - з 13 553 000 осіб на 1 січня 2014 року до 12 312 000 на 1 січня 2016-го.  

 

Наступним напрямом потужного удару по життєвих інтересах громадян стали, звісно, тарифи на комунальні послуги. Упродовж перебування при владі урядів Яценюка та Гройсмана вартість комунальних послуг загалом зросла в 5-10 разів (залежно від місцевості) й продовжує збільшуватися.

Внаслідок цих дій обох урядів загальне падіння купівельної спроможності громадян України перевищило 30%. Це вочевидь ще не «дно», але вже сьогодні за таких обставин втрачається саме середовище для існування малого і середнього бізнесу в Україні. Він зникає через неспроможність громадян оплатити його товари і послуги - зростають безробіття, злочинність та соціальна депресія.

 

Тим часом політ творчої думки українських урядовців не зупиняється. Наступним «верстовим стовпом на шляху реформ» стає запровадження державних субсидій на житлово-комунальні тарифи. Загальний обсяг таких виплат становить 40 млрд грн, що майже дорівнює бюджету Міністерства оборони (44 млрд грн). За прогнозом Мінсоцполітики, до кінця поточного року кількість домогосподарств, які оформлять субсидії, становитиме 8 млн з 15 млн наявних в Україні загалом.

 

За прогнозом Мінрегіонбуду, через різко завищені тарифи, навіть за наявності субсидій, рівень оплати комунальних послуг впаде на 30%. Це своєю чергою спричинить кризу ЖКГ - іншими словами, в домівках українців стане холодно і темно, не буде водопостачання та каналізації. Водночас бюджетні субсидії перетворюються на джерело прибутків підприємств-постачальників комунальних послуг, які належать олігархам, зокрема російським.

Це тоді, коли фактично припинено, наприклад, фінансування медичних установ бодай на мінімально необхідному рівні, включно з наданням медичної допомоги дітям. Це вже направду виглядає як «зачистка України від українців».

 

Щоб зняти із себе ще й витрати на утримання житлового фонду, в акурат зі зростанням комунальних тарифів, уряд заходився реформувати систему власності у багатоквартирних житлових будинках. Для влади це гра без програшу. Коли мешканці багатоквартирних будинків не зможуть юридично створити об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, то влада нав'яже їм власну управляючу компанію, яка монопольно диктуватиме свої ціни на обслуговування. Коли ж таке об'єднання буде утворено, тоді воно отримає у власність часто старий, зношений будинок, що потребує капітального ремонту, коштів на який ні в кого немає. В результаті люди опиняться сам на сам із проблемою утримання житла, що призведе до стрімкого занепаду житлової інфраструктури.    

Разом з тим нинішній уряд не забуває про інтереси чиновного прошарку. Так, на початку червня Кабінет міністрів ухвалив постанову, якою скасував обмеження на заробітну платню урядовців, а також на придбання ними меблів, автомобілів та побутового обладнання, ремонти їхніх офісів. Це при тому, що Україна посідає одне з чільних місць у світі за кількістю установ влади та чиновників, а також за обсягами коштів, що витрачаються на них.

Усі ці факти свідчать про втрату нинішнім урядом адекватного сприйняття економічної та соціальної реальності, про його цілковиту безвідповідальність і некомпетентність.

 

За таких умов Верховна Рада мала б негайно відправити уряд, що навіть не намагається виконувати своїх обов'язків, у відставку та призначити новий склад Кабінету міністрів.  Однак - не з цією Верховною Радою. У парламенті сьогодні склалася стійка більшість із двох «партій Майдану» - БПП та «Народного фронту», з одного боку, та колишніх членів Партії регіонів - з іншого. Разом вони діють у інтересах розкрадачів національного багатства, вигадуючи для цього найрізноманітніші інструменти - від завищених під субсидії комунальних тарифів до штучного банкрутства банків та державних підприємств з подальшим їхнім перепродажем за безцінь самим собі. Господь уже покарав цих «діячів», відібравши в них не лише розум, а й совість і навіть інстинкт самозбереження. Немає жодних надій на те, що вони прийдуть до тями, подолають власну корупційну ненажерливість та заходяться сумлінно виконувати обов'язки в парламенті, уряді, Національному банку, інших державних інституціях.

 

Вихід - у дочасних виборах до Верховної Ради. Станом на сьогодні не виконано важливої вимоги Конституції щодо формування протягом місяця після припинення існування правлячої парламентської коаліції нової урядової більшості у складі не менше як 226 народних депутатів. Отже, уряд Гройсмана є «безкоаліційним», а президент набув законного права будь-якої миті видати Указ про призначення виборів до Верховної Ради. Це стало б найкращим способом подолати цуґцванґ, у який загнали країну її нинішні «користувачі».

 

Аргументом проти нових виборів парламенту виступає їхня вартість - близько 1 млрд грн, але ця сума є незрівнянно меншою за ту, яку країна втрачає внаслідок корупції нинішньої влади. Лише в держзакупівлі, за компетентним зізнанням Яценюка (17 січня ц.р.), ми втрачаємо не менше як 50 млрд грн щороку.  

Противники термінового проведення виборів також вказують на те, що до парламенту потрапить більше «вати», маючи на увазі проросійські сили. Не потрапить, бо в суспільстві сумарна кількість тих, хто орієнтований на європейську та євроатлантичну інтеграцію, на українські та європейські цивілізаційні цінності, є щонайменше втричі вищою за число тих, хто підтримує «вату». Певна річ, пристойні політичні сили мали б докласти максимальних зусиль для спільного походу на вибори або принаймні союзних дій під час кампанії проти політичних спільників Путіна в Україні. Сьогодні є всі передумови для таких домовленостей.

 

Кажуть, що вибори не можна проводити, «бо війна». Так, війна! Але саме нинішня влада так і не спромоглася назвати війну війною. У нас вона досі сором'язливо зветься «АТО».

 

Не дістали належної оцінки корупція при здійсненні військових закупівель, причини дефіциту боєприпасів та спорядження, а також дії командування під час бойових операцій в Іловайську, Дебальцевому та багатьох інших.  

 

Можна вигадати ще багато причин для того, щоб не проводити цілковито і очевидно необхідних дочасних виборів до парламенту. Однак якщо їх не буде проведено, альтернативою стане Майдан. З усіма його революційними наслідками. За цим - дестабілізація і без того немічної державної машини, розвал платіжної системи та інфраструктурної зв'язності країни. Це відкриє для ворога широкий спектр можливостей взяти Україну, так би мовити, голими руками. Тільки дострокові парламентські вибори ще залишають шанс врятувати країну від цих небезпек.   

 

Іван ГОСТРИЙ

 «Вечірні Вісті» 

Погода;, Новости;, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...

АРХИВ НОВОСТЕЙ

Декабрь 2017 (403)
Ноябрь 2017 (908)
Октябрь 2017 (272)
Сентябрь 2017 (2872)
Август 2017 (4339)
Июль 2017 (4499)

ФОТОАРХИВ

«     Декабрь 2014    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
   
беспроводной интернет киев и область wimax интернет в киеве и областиРадио интернет в киеве и области заказать
preMax интернет в киеве и области заказать
Интернет на дачу#/a# в киеве и области