ВСЕ НОВОСТИ

Новости от KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...

КАЛЕНДАРЬ НОВОСТЕЙ

«     Июль 2018    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
       

Поліський Орфей

  590   0 23.07.2012, 16:04 | Статьи, Культура
Поліський Орфей Самобутній український поет, журналіст, перекладач, поляк за походженням Валентин Грабовський, якому цьогоріч виповнилося б 75, долав мовні бар’єри між народами

«Він не хотів ні на кого бути схожим. Та й, власне, і не був таким. За це його і цінували…» Так згадує Грабовського його дружина — Раїса Євгенівна на численних вечорах, присвячених пам’яті чоловіка.

Активний, діяльний, закоханий у життя, у рідний край, митець дебютував 1965 року поетичною збіркою «Ключі» й одразу здобув неабияку популярність серед читачів. А невдовзі став лауреатом обласної комсомольської премії імені Миколи Шпака та літературної премії Українського фонду культури імені Лесі
Українки.
Натхненний успіхом, за першою збіркою одну за одною видає наступні: «Наснилась матері вишня», «Над Тетеревом», «Грім-дерево», «Лісові цимбали», «Поезії», «Квітка на камені». І щоразу вірші Грабовського захоплювали тонким ліризмом, пластичністю рядка, глибинною народністю. У них відчутне тяжіння до рідної природи, людини праці, щирих почуттів, ограненої мовної чистоти.
Все частіше поезії Грабовського лунали на шкільних і студентських вечорах, по радіо, їх публікували газета «Літературна Україна», часописи «Донбас», «Життя і слово» (Канада), «Ukrainskie wiersze milosne» (Варшава), «Роднасць» (Мінськ) та інші.
Але творчий шлях Валентина Болеславовича був не таким уже легким і безхмарним. Змалку доля щоразу випробовувала його на міцність. Ще у передвоєнні роки родина Грабовських перебралася із Харківської області до села Вірівці на Житомирщині. Батько з фронту не повернувся, і хлопець рано залишився сиротою. Тож із семи років допомагав мамі годувати сім’ю — двох молодших сестричок та брата. Влітку доводилося тяжко працювати разом із нею на колгоспному полі, у зимові морози — збирати в лісі дрова. Якось вони застудилися. Він одужав, а мама так і не піднялася…
Та попри все Валентин успішно закінчив середню школу, здобув вищу філологічну освіту в Житомирському державному педагогічному інституті ім. І. Франка (тепер ЖДУ
ім. І. Франка) і почав працювати журналістом у районних газетах Володарська-Волинського, Черняхова. Понад два десятка років професійної діяльності Грабовський віддав газеті «Радянська Житомирщина». Пізніше редагував всеукраїнський часопис «Народний лікар України». Водночас очолював обласне літературне об’єднання імені Бориса Тена, а також організував літературну студію імені Михайла Клименка…
«Свого часу в Житомирській області, мабуть, не було таких майстрів пера, котрим не допоміг Грабовський», — зауважує Раїса Євгенівна. Вона згадує, що за майже 40 років їхнього спільного життя родина лише двічі відпочивала — через шалений робочий графік Валентина Болеславовича.
Мрією ще юного поета було потрапити до лабораторії справжнього митця. І сувора доля змилосердилася, подарувавши таку можливість. Він надзвичайно пишався тим, що спілкувався з Борисом Теном, Михайлом Клименком, Василем Земляком.
«Валентин неабияк дорожив тим, що в редакції «Радянської Житомирщини» сидів за столом Земляка. І коли в його кабінеті хотіли поставити нові меблі, він цього стола замінити не дав», — згадує Раїса
Євгенівна.
Також Грабовський надзвичайно шанував Павла Загребельного, був близько знайомий з Олесем Гончарем, Борисом Олійником, Миколою Вінграновським, які часто гостювали в нього.
«Пригадую, як до нас вперше завітав Борис Олійник. Для мене це було чимось неймовірним! Ми сіли вечеряти о шостій вечора, а розійшлися о такій же годині ранку. Ніяк не могли наговоритись, так було цікаво. І таких зустрічей пам’ятаю безліч», — розповідає дружина.
Слухаючи видатних митців, Валентин вбирав у себе все нове, неординарне, але при цьому зберігав свій особливий оригінальний поетичний голос.
Його закоханість у життя, у природу, багатство лексики та різнобарв’я тем вражає. За словами літературознавця Степана Крижанівського, у віршах Грабовського «постає якась чудова, не відкрита для людського ока країна зі своєю історією, географією, лісами й озерами, хлібом і каменем, хмелем і самоцвітами. Поет уміє занурюватися у народне життя і видобувати звідти вічну правду і красу». До цього хочеться додати: він досконало володів мовою поліської землі, яка так щедро йому відкрилася. Кожне слово, словосполучення — як соковитий акварельний мазок.
Поет оспівує у своїх творах пересічну людину, яка за умов радянської дійсності не надто була наділена увагою. З малишківським теплом змальовує багатьох своїх знайомих: дівчину з села Копищ, поліського шахтаря Миколу Новака, тракториста Леоніда Карповця, Антіна з Мальованки та інших.
Та раптом, мов грім, прекрасний край струснула жахлива трагедія. Чорнобиль… На тлі загальної тривоги з’являються нові, різко відмінні від попередніх поезії Валентина Грабовського. Щемкий біль пронизав усю його творчість. Що буде з українською землею, з поліським генофондом? З цього сум’яття, з усвідомлення, що не можна більше мовчати, одна за одною народжуються поетичні збірки — «Лесин заповіт», «Передчуття», «На цьому березі»
та інші.
Він кричить, коли, здавалося, усі оніміли. Характерно, що в творах «дочорнобильської доби» теж чувся гучний голос Грабовського: він потужно заговорив про підтримку української культури в ті часи, коли мало хто на це наважувався. Вірші-присвяти О. Довженкові, М. Рильському, Лесі Українці, Борисові Тену, Василю Земляку, М. Максименку, М. Вінграновському, В. Стусу, А. Авдієвському підкреслюють важливість їхньої творчості для самоствердження нашої нації.
Ще однією частиною літературної діяльності Валентина Грабовського є переклади. Йдеться про останню книгу «Розмова з каменем» (2005 р.). Адже вибрати собі автора для перекладу, за словами поета, означало помірятися з ним у майстерності, викликати на своєрідний творчий ґерць!
У такий спосіб Грабовський позмагався у володінні пером із Адамом Міцкевичем, Густавом Олізаром, Віславою Шимборською. Також він наблизив до українців твори білоруських поетів Максима Танка і Ніла Гілевича, болгарів Димитра Младенова та Сніжани Горянової, яка, до речі, тривалий час із ним листувалася. У його списку є переклади з грузинської (Йосиф Нонешвілі), російської
(Ю. Пашкова, О. Мішина), чуваської (О. Галкіна), бурятської (А. Жамболона) та багато інших.
Завдяки своїй майстерності та творчому таланту Валентин Грабовський, за життя названий поліським Орфеєм, — доводив, що мовні бар’єри не можуть постати між людьми, яких об’єднують загальні цінності, прагнення до любові й добра.

Ольга МОСЬОНДЗ
Погода;, Новости;, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...

АРХИВ НОВОСТЕЙ

Июль 2018 (530)
Июнь 2018 (1010)
Май 2018 (1065)
Апрель 2018 (1024)
Март 2018 (1047)
Февраль 2018 (813)

ФОТОАРХИВ

«     Декабрь 2014    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
   
беспроводной интернет киев и область wimax интернет в киеве и областиРадио интернет в киеве и области заказать
preMax интернет в киеве и области заказать
Интернет на дачу#/a# в киеве и области