ВСЕ НОВОСТИ

Новости от KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...

КАЛЕНДАРЬ НОВОСТЕЙ

«     Август 2017    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
       
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31

«Випийте за здоров’я Івана Костянтиновича!»

  637   0 19.07.2012, 14:11 | Статьи, Культура
«Випийте за здоров’я Івана Костянтиновича!» 195 років тому у Феодосії народився Іван Айвазовський — уславлений мариніст, пейзажист, археолог і щедрий благодійник

Він влаштовував благодійні виставки та аукціони, збирав гроші на допомогу постраждалим від епідемії холери, навіть намагався зупинити геноцид вірменів, заради чого їздив до Константинополя на зустріч із турецьким султаном. Крім того, художник провадив археологічні розкопки на околицях Феодосії.
Багато хто з дослідників творчості великого майстра вважає, що йому неабияк пощастило в житті. Вперше Іванові Айвазовському (Ованесові Айвазяну, бо походив він із вірменської родини, яка свого часу мешкала під Львовом, де Айвазяни і стали називатися на польський кшталт Гайвазовськими) поталанило в одинадцять років. Він мав музичний хист, дуже любив малювати, проте грошей на розвиток творчих здібностей сина в батьків не було. Адже народився Іван у сім’ї збіднілого торговця. Його мати, чудова майстриня-вишивальниця, щоб прогодувати п’ятьох дітей, наймалася на будь-яку роботу, а сам майбутній мариніст прислуговував у міській кав’ярні. Тож замість фарб Іван найчастіше використовував шматок вугілля, за аркуш паперу йому були стіни будинків. Якось ці малюнки помітив батьків приятель архітектор Яків Кох. Завдяки його клопотанню градоначальник Феодосії допоміг влаштувати хлопця до Симферопольської гімназії.

По закінченню навчання Івана відправили до Петербурзької художньої академії, куди зазвичай приймали лише дітей дворян. І тут Айвазовському теж пощастило, бо він студіював за державний кошт і потрапив до класу професора Максима Воробйова. В той час як у російському мистецтві найбільше цінувалися помпезні історичні полотна, Воробйов вчив учнів відтворювати красу природи, шукати романтику в рідних пейзажах. Майбутній художник копіював полотна голландських живописців і вітчизняних майстрів — Федора Матвєєва, Сильвестра Щедріна, але водночас вперто шукав власний стиль. І успіх не забарився. У вересні 1835 року 18-літній Айвазовський отримав срібну медаль академії за етюд «Повітря над морем». Взимку того ж року до Росії при-їхав популярний французький мариніст Філліп Таннер, і Івана відправили на навчання до іменитого майстра. Готувалася велика виставка робіт француза, до якої Айвазовський мав намалювати кілька етюдів з натури. Не витримавши напруження, юний митець захворів, проте продовжував працювати над картинами. Під час недуги його відвідав один із професорів академії і, захоплений роботами юнака, порадив йому віддати їх на виставку під своїм іменем. Картини Івана мали шалений успіх…

Це розлютило Таннера, який поскаржився особисто цареві: мовляв, зухвалий спудей навмисне вдавав із себе хворого, потай малюючи своє. Микола І наказав: «Картину Айвазовського з виставки прибрати!» Проте яку саме, не уточнив, а запитати про це в суворого самодержця ніхто не наважився. І роботи митця-початківця продовжували експонуватися. Через якийсь час їх навіть доправили до Зимового палацу. Коли цар побачив ці пейзажі — його захвату не було меж…Талановитого юнака відзначав і професор академії — уславлений Карл Брюллов. Саме він познайомив його з композитором Михайлом Глінкою, історичним романістом Нестором Кукольником, поетом Василем Жуковським. І новачок доволі швидко став бажаним гостем у цьому товаристві. До того ж Айвазовський не лише чудово малював, а й віртуозно грав на скрипці. Кілька його мелодій Глінка навіть включив до своєї опери «Руслан і Людмила».Незабаром художник отримав свою першу золоту медаль, деякі з його робіт придбали для імператорського палацу. За наказом царя юнака відправили на стажування за кордон. Німеччина, Англія, Франція — повсюди його супроводжувало визнання. Інколи навіть доходило до нісенітниці: одна з берлінських газет написала, що, мабуть, митець глухонімий, адже лише за відсутності слуху та здатності говорити може розвинутися такий гострий зір.
У 1840-му в Італії на нього теж чекав тріумф. Знаменита галерея Уфіцці у Флоренції замовила Айвазовському автопортрет. А сам папа римський придбав для Ватикану полотно під назвою «Хаос». Вода, густа темрява, а на небі — чи то комета, чи то величний, сяючий силует Бога… Понтифік, побачивши композицію, спочатку навіть засумнівався, чи немає у ній чого богохульного. До речі, за кордоном Іван вперше зрозумів, що феноменальна зорова пам’ять — його головний інструмент. Відтоді він майже не малював з натури. Під час прогулянок наче підглядав за природою і фіксував усі свої спостереження у записнику, схематично зображуючи той чи інший пейзаж, відзначаючи, де перебуває сонце, яких відтінків кольори. А за мольбертом уява домальовувала решту. Якось він сказав, що митець, який копіює природу, стає її рабом…
«Випийте за здоров’я Івана Костянтиновича!»
«Випийте за здоров’я Івана Костянтиновича!»
Після успіху за кордоном санкт-петербурзькі аристократи викладали за роботи Івана Костянтиновича до 2–3 тисяч золотих. Газети писали, що художнику варто лише взяти до рук пензля і наказати морським хвилям «Ані руш!» — як ті завмирають і наче самі з’являються на картині. Глибоко вразила Айвазовського зустріч з Олександром Пушкіним — звідси і задум полотна «Прощання з морем», яке він малював разом з Іллею Рєпіним.Микола І дуже шанував живописця і часто запитував своїх радників, чи вони знайомі з творами Айвазовського і чи мають їх у себе вдома. Після цього кожен, хто хотів догодити цареві, намагався побувати у знаменитого мариніста. Заздрісники ж продовжували лаяти художника за його незмінні прибої та місячні доріжки.
Невдовзі в життя Івана увійшло велике кохання. У Петербурзі він часто відвідував заможну родину, в якій були дві доньки на виданні. Проте митець освідчився не одній із них, а їхній гувернантці Юлії. Звістка про те, що славетний мариніст зробив пропозицію простій дівчині, здійняла в Петербурзі справжній скандал… Після весілля молодята переїхали до Феодосії. І Айвазовський одразу ж взявся за спорудження будинку із просторою майстернею, де згодом безкоштовно стажувалися художники. Зазвичай усі свої проекти Іван Костянтинович доводив до кінця, однак в особистому житті йому не щастило. Шлюб із красунею Юлею дав трі-щину…Перші чвари між чоловіком і дружиною спалахнули в Харкові, куди сім’я евакуювалася восени 1854 року після початку Кримської війни. Айвазовський рвався в оточений Севастополь, просив Юлію зрозуміти, що не може залишатися осторонь, адже він — живописець головного морського штабу… Остаточно їхній шлюб розпався у 1860-му, на дванадцятому році подружнього життя. Юлія Яківна з дітьми поїхала до Одеси і не повернулася... Вдруге художник одружився лише через двадцять два роки, коли йому було вже 65. Його обраницею стала Ганна Сахізова — молода вдова феодосійського комерсанта. Вона залишалася вірною та надійною супутницею життя Айвазовського до останніх його днів.А для рідної Феодосії великий художник був справжнім батьком. Саме завдяки йому в місті збудовано водопровід, порт, залізницю та картинну галерею.Вдячні феодосійці спорудили для свого благодійника неймовірної краси фонтан. А поряд над краном з питною водою з’явилося срібне горнятко з написом: «Випийте за здоров’я Івана Костянтиновича».Помер художник за мольбертом 2 травня 1900 року. Його останнє полотно «Вибух турецького корабля» залишилось незавершеним…

Ірина ГОЛОД
"Вечерние Вести"
Погода;, Новости;, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...

АРХИВ НОВОСТЕЙ

Август 2017 (2641)
Июль 2017 (4499)
Июнь 2017 (4060)
Май 2017 (4206)
Апрель 2017 (2361)
Март 2017 (2329)

ФОТОАРХИВ

«     Декабрь 2014    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
   
беспроводной интернет киев и область wimax интернет в киеве и областиРадио интернет в киеве и области заказать
preMax интернет в киеве и области заказать
Интернет на дачу#/a# в киеве и области