ВСЕ НОВОСТИ

Новости от KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...

КАЛЕНДАРЬ НОВОСТЕЙ

«     Ноябрь 2017    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
         
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30

Козаки знали усе, що замислював король

  708   0 14.06.2012, 18:32 | Статьи, Культура
Козаки знали усе, що замислював король При Хмельницькому діяла розгалужена військова розвідка

У травні 1648 року під Корсунем (після розгрому Богданом авангарду шляхетської армії на Жовтих Водах) до командуючого польською армією коронного гетьмана Миколи Потоцького підвели полоненого запорожця Микиту Галагана. Його нещадно пекли вогнем, змушуючи розповісти про сили Хмеля. І нарешті козак почав говорити: «Нашим лічби я не знаю, та й знати неможливо, бо з кожною годиною їх стає все більше. А татар з Тугай-беєм — тисяч п’ятдесят, крім того, хан стоїть неподалік з ордою і скоро буде тут».

Потоцький вирішив відступити на Богуслав через урочище Горохова Діброва. Цього Богдан тільки й чекав. І для того дав згоду на подвиг героя-розвідника Микити Галагана, який добровільно віддався до рук ворога, щоб ввести його в оману. Як тільки польські загони ввійшли в Горохову Діброву, одразу ж попали в пастку. Попереду в глибокому яру вузька дорога була перекопана і завалена зрубаними деревами, а з двох боків у заздалегідь приготовлених шанцях засіли козаки з артилерією. За якихось кілька годин, завдяки блискуче проведеній операції молодої козацької розвідки, польсько-шляхетське військо перестало існувати. Хмельницький був талановитим стратегом і тактиком розвідки і сам її очолював. Ще в період підготовки до визвольної війни 1648–1654 років Богдан поставив перед собою завдання: використовуючи традиції розвідки Запорозької Січі і новітній досвід у цій галузі європейських країн, створити ефективну й розгалужену мережу інформаторів.

І ось сотні козаків, перевдягнених жебраками, кобзарями, лірниками, крамарями, ченцями, шляхтичами, біженцями з татарського полону, «пішли в народ»: розносили по всій Україні універсали Хмеля із закликом підніматися на боротьбу, збирали відомості про переміщення польсько-шляхетських військ, домовлялися з ремісниками про виготовлення зброї повстанцям. Дії розвідників Богдана були особливо ефективними завдяки всенародній підтримці. Їм допомагало навіть духовенство. Луцький і львівський православні єпископи, готуючись до приходу козацького війська, закуповували порох та зброю. Протопоп у Старому Костянтинові приймав і переховував у себе козацьких розвідників. Через священиків від церкви до церкви постійно передавалися потрібні Хмельницькому відомості.Надзвичайно цінна інформація надходила з оточення відомого дипломата й сенатора, київського воєводи Адама Киселя. У Генеральній козацькій канцелярії знали про секретні наміри ворогів, це дозволяло своєчасно вдатися до контрзаходів. Богдану в деталях було відомо, які напрямки для нанесення головного удару обирає шляхта, де й коли слід сподіватися десанту ворога, скільки той має гармат.

Дійшло до того, що вищі кола Польщі запідозрили Киселя у шпигунстві й перестали допускати його на особливо важливі наради. І тільки після його смерті в 1653 році стало відомо, що розвідником Хмеля був духовний отець воєводи — чернець Петроній Ласко, від якого Кисель не мав жодних таємниць.Одним із найголовніших обов’язків козацької старшини вважалася організація розвідки. Безпосереднім же керівником її був полковник Стасенко.

Цікаво, що ніхто, навіть найближчі соратники, не знали про справжні плани Богдана. Із уст в уста передавалися його слова: «Якби моя сорочка довідалася про те, що в мене в голові, я б кинув її у вогонь». Проте від підлеглих Богдан вимагав знати все, що робиться в Польщі. Вже через місяць після перемоги під Жовтими Водами посланці Стасенка добралися аж до Кракова. В Польщі була створена розгалужена розвідувальна система у складі 80 чоловіків, на чолі якої стояв Петро Грибовський. Щоб можна було безпомилково розпізнати один одного на чужині, розвідники випалювали розпеченим залізом на зап’ясті лівої руки таємні знаки — гасла. Група Грибовського активно взаємодіяла зі шведськими та трансільванськими розвідниками, ставлячи собі за мету організацію народного повстання у самій Польщі.

В 1651 році галицька шляхта засудила Войцеха Рокицького (маєтки його були під Перемишлем) за те, що він протягом двох років передавав цінну інформацію козакам. Служили Хмельницькому й офіцери Речі Посполитої. Один із них — поручик Волосовець — листувався з Богданом. А з’ясувалося це аж у 1654-му, коли до рук поляків потрапило послання з Чигирина, в якому поручику від імені гетьмана дякували за відомості з-під Жванця.Козацька розвідка діяла навіть у безпосередній близькості від королівського трону. У червні 1651 року польські гусари захопили в полон татарського мурзу, який на допиті розповів, ніби чув «про одну високопоставлену особу, ім’я якої ніколи не називають і яка перебуває біля короля. Порадами цієї особи Хмельницький керується в усьому...» На підставі донесень з Варшави у Генеральній козацькій канцелярії складалися стенографічні звіти обговорень стратегічних питань у польському сеймі і навіть засідань таємної королівської ради, де була присутня вкрай обмежена кількість осіб.

Коли, нарешті, вищі польські урядовці збагнули, що Богдану відомі всі військові й державні таємниці Польщі, стало зрозуміло, що суперсекретна інформація могла витікати тільки з найближчого оточення короля. Підозра впала на молодого камергера (придворний чин вищого рангу) українського шляхтича Василя Верещагу, який мав допуск до всіх нарад. В його покоях провели обшук, знайшли грамоти Богдана й шифровані записи.

Коли Василя заарештували, він заявив, що папери належать не йому, а київським монахам, які під час приїзду до Варшави зупинялися в нього. Король наказав звільнити Василя. Ще понад шість місяців працював молодик на користь України (усього ж він надсилав Хмелю донесення протягом трьох років).
Аби цілком повернути довіру короля, Василь незадовго до битви під Берестечком показав йому грамоту, нібито надіслану Богданом до семиградського князя й перехоплену Верещагою. Однак сенаторам удалося підкупити слугу Василя й довідатися, що цей лист підробив сам камергер, а свої таємні папери він ховає в ліжку. Після нового обшуку Верещаку схопили й ув’язнили в давній твердині хрестоносців — фортеці Мальборг. Згодом з цієї страшної темниці Василю пощастило втекти.

Розвідка Богдана при королівському дворі настільки вправно працювала, що навіть через 25 років після викриття Василя Верещаги шляхтичі скаржилися, буцімто козаки знають усе, замислене королем, і радили добре пошукати серед тих українців, які були наближеними до трону.
Військова розвідка — це завжди ризик, гра зі смертю, бо той, хто присвячує себе цій небезпечній, проте вкрай необхідній справі, не може не розуміти: у разі провалу на нього чекає страшна смерть. Історія зберегла пам’ять про безстрашних козацьких розвідників, які готові були за свободу батьківщини віддати своє життя (як Микита Галаган) і йшли на надзвичайно ризиковані акції. Так, улітку 1648 року було вчинено замах на ката українського народу князя Ярему Вишневецького (до речі, українця за походженням). Десять відважних молодців за наказом Богдана перейшли на бік Речі Посполитої й просили про зустріч з Вишневецьким. Але князь побоявся навіть підійти до них і наказав своїм слугам уважно стежити за перебіжчиками. На жаль, через необережність одного із козаків слугам Вишневецького стало відомо про справжні наміри посланців Хмеля, і за наказом Яреми всі вони загинули мученицькою смертю на палі. Та свого наміру розвідники Богдана в подальшому не облишили. Не випадково саме їм приписують раптову смерть Вишневецького 20 серпня 1651 року.

У цьому ж році, коли розпочалася підготовка до Берестецької кампанії, розвідка Хмельницького планувала навіть взяти у полон самого короля Речі Посполитої Яна Казимира. 10 травня 1651-го серед його оточення було викрито козацького розвідника, який під час катування розказав: він мав дізнатися для гетьмана, чи є король при війську і куди лежав його шлях, щоб зробити засідку. Це настільки злякало Яна Казимира, що він відіслав королеву Марію-Людвіку, яка була при війську, до Варшави.

Діяльність розгалуженої мережі розвідки Богдана в Польщі сприяла успіху в визвольній війні 1648–1654 років. Посланці Хмельницького постійно передавали цінну військову та дипломатичну інформацію з Криму, Молдавії, Чехії, Моравії, Сілезії, Пруссії, Австрії та навіть з Венеції, де їх налічувалося близько двох тисяч. Автором методу масового збору даних у тилу ворога окремі історики схильні вважати Бісмарка. Проте розвідники Богдана почали застосовувати цей метод на два століття раніше.

Едуард ПРИШУТОВ
"Вечерние Вести"
Погода;, Новости;, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...

АРХИВ НОВОСТЕЙ

Ноябрь 2017 (742)
Октябрь 2017 (272)
Сентябрь 2017 (2872)
Август 2017 (4339)
Июль 2017 (4499)
Июнь 2017 (4060)

ФОТОАРХИВ

«     Декабрь 2014    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
   
беспроводной интернет киев и область wimax интернет в киеве и областиРадио интернет в киеве и области заказать
preMax интернет в киеве и области заказать
Интернет на дачу#/a# в киеве и области