ВСЕ НОВОСТИ

Новости от KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...

КАЛЕНДАРЬ НОВОСТЕЙ

«     Сентябрь 2017    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
           
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
           

Як зруйнувалася Січ

  593   0 05.06.2012, 15:33 | Статьи, Культура
Як зруйнувалася Січ 5 червня 1775 року за таємним указом Катерини ІІ російськими військами була зруйнована, а через два місяці офіційно ліквідована славнозвісна Запорозька Січ.

«...Заводя собственное хлебопашество, — вказано в маніфесті Катерини ІІ, — расторгали они... самое основание зависимости их от престола нашего и помышляли… ставить из себя посреди отечества область совершенно независимую под собственным своим… управлением…»Ось чого боялася імператриця і що стало головною політичною причиною знищення Січі (економічний мотив зрозумілий — бажання дворянства, російських поміщиків заволодіти родючими придніпровськими землями).Маніфест же Катерина ІІ видала, щоб якось виправдатися перед Європою за цю ганебну акцію. Саме ж знищення Запорозької Січі — носія української державності — не стало несподіванкою. Впродовж майже 20 років точилася героїчна боротьба Нової (Підпільненської) Січі з царським урядом за свої політичні та територіальні вольності, які не відповідали самим підвалинам абсолютистської монархії.

До того ж, з підписанням Кучук-Кайнарджійського договору закінчилася російсько-турецька війна 1769–1774 років. Внаслідок перемоги, у якій значна роль належала Війську Запорозькому, остаточно було покладено край нападам татар на українські землі. За таких умов вищі урядові кола Росії вважали, що Запорозька Січ уже втратила своє значення форпосту в боротьбі з агресією турків і татар. І запорожці, ці могутні, вправні й досвідчені воїни, які охороняли південні кордони імперії, стали не потрібні. Катерина ІІ вирішила покінчити з козацькою вольницею.Остаточно долю Січі було вирішено 23 квітня 1775 року на так званій раді при Високому дворі. На ній всесильний володар Південної України, новоросійський генерал-губернатор і фаворит цариці Григорій Потьомкін запропонував для знищення козацької держави використати війська, які поверталися з російсько-турецької війни.

Тут необхідно зазначити зрадницьку, підступну роль Потьомкіна. Якийсь час він загравав із козаками, хвалив їх за хоробрість, навіть записався до Кущівського куреня під прізвиськом Грицька Нечеси. Проте він же з особливою жорстокістю розправився із Січчю. Уряд схвалив проект Потьомкіна і для його здійснення виділив 8 полків регулярної кавалерії, 20 гусарських і 17 пікінерських ескадронів, 10 піхотних регулярних і 13 полків донських козаків — загалом близько 65 тисяч осіб. За висловом сучасника, цієї армії було достатньо для оголошення війни будь-якій європейській державі. Командувачем військ призначили генерал-поручика Петра Текелі, вихідця із Сербії.На той час на Січі, як і на паланках (округах), було небагато запорожців. Нічого не підозрюючи, більшість їх розійшлася на господарські роботи або подалася на промисли. Охороняли ж запорозькі землі близько 10 тисяч осіб, а січову фортецю — всього-на-всього 3 тисячі козаків із 20 невеликими гарматами.4 червня 1775 року, саме на Зелені свята, війська генерала Текелі, не зустрічаючи опору і ніким не помічені, підійшли до стін укріплення. Вартових було знято, артилерію захоплено, довкола виставлено власну охорону. Після цього була блокована січова гавань на річці Підпільній. Водночас інші військові формування генерала Текелі (ними командував князь Прозоровський) зайняли всі запоро-зькі паланки.
Як зруйнувалася Січ
На Січі зібралася остання рада. Кошовий отаман Петро Калнишевський звернувся до козаків: «А що, панове, будемо тепер робити? Чи віддамо Січ-матінку москалеві, чи не віддамо?!» Рядові вояки вирішили боротися. Але кошова старшина та запорозький архімандрит Володимир переконали військо не проливати марно християнську кров.Січ було окуповано, козаків роззброєно. 5 червня за наказом Текелі зі сховищ забрали й вивезли клейноди, прапори, боєприпаси, матеріальні цінності та архів запорозької військової канцелярії. Частину скарбу знищили, все інше відправили до Петербурга.Будівлі на Січі (крім укріплень) зруйнували, пушкарню засипали. На паланках усі зимівники стерли з лиця землі. Багату січову церкву пограбували донські козаки, а ризницю і коштовності відвезли Потьомкіну. Старшину, яка виїхала до генерала Текелі на переговори, підступно заарештували.Тільки кільком тисячам запорожців вдалося вийти з оточення і поселитися у гирлі Дунаю (на території Османської імперії), де вони згодом утворили Задунайську Січ.

Родючі землі колишньої запорозької вольниці, які простягалися в межах сучасних Запорізької, Дніпропетровської, Донецької, Кіровоградської, Луганської, Херсонської та Миколаївської областей, стали звичайною російською провінцією. Значну їх частину пізніше поділили між російськими вельможами, німецькими та сербськими колоністами.Жорстоко повелася імператриця з вищим січовим керівництвом. Військового писаря Івана Глобу заслали до Сибіру, де він і помер у Турханському монастирі. У довічне вигнання в Тобольський монастир відправили військового суддю Павла Головатого, причому навіть не дозволяли йому вийти до церкви.Особливо важка доля спіткала останнього кошового отамана Війська Запорозького Петра Калнишевського. У 85-річному віці він був засланий на Соловки, в місцевий монастир, де його, по суті, живцем замурували в кам’яному мішку без вікон і дверей (тільки маленька щілина була, щоб подавати їжу). Там він промучився 12 років. Після цього його перевели до іншого каземату, але розмовляти з ним було заборонено. Він помер 1803 року в 112-літньому віці. Рубежі трьох століть — ХVІІ, ХVІІІ і ХІХ — пройшли через його долю.

Запорозької Січі не стало. Минув час — і тільки вали, рови та козацькі могили нагадували про її легендарне минуле. Царський маніфест від 3 серпня 1775 року оголошував: «Нет теперь... Сечи Запорожской в политическом ее уродстве, следовательно же, и казаков сего имени». Отож, маніфест засвідчує прагнення царизму знищити навіть пам’ять про запорожців.Та ніколи народ наш не забуде свою національну гордість — героїчну козацьку республіку Запорозьку Січ, славних запорожців, невмируща слава яких пройшла крізь віки і житиме вічно.

Тарас Шевченко у вірші «До Осно-в’яненка» так написав про зруйнування Січі:
Б’ють пороги;
Місяць сходить,
Як і перше сходив...
Нема Січі; очерети
У Дніпра питають:
«Де то наші діти ділись,
Де вони гуляють?»
Проте у цьому творі є і сповнені оптимізму рядки:
Слава не поляже;
Не поляже, а розкаже,
Що діялось в світі,
Чия правда, чия кривда
І чиї ми діти.


Едуард ПРИШУТОВ
"Вечерние Вести"
Погода;, Новости;, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...

АРХИВ НОВОСТЕЙ

Сентябрь 2017 (2845)
Август 2017 (4339)
Июль 2017 (4499)
Июнь 2017 (4060)
Май 2017 (4206)
Апрель 2017 (2361)

ФОТОАРХИВ

«     Декабрь 2014    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
   
беспроводной интернет киев и область wimax интернет в киеве и областиРадио интернет в киеве и области заказать
preMax интернет в киеве и области заказать
Интернет на дачу#/a# в киеве и области