ВСЕ НОВОСТИ

Новости от KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...

КАЛЕНДАРЬ НОВОСТЕЙ

«     Апрель 2018    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
     
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
   

«Беріть золото, хай діти ваші вдома не плачуть»

  671   0 09.04.2012, 17:12 | Статьи, Культура
«Беріть золото, хай діти ваші вдома не плачуть» Все конфісковане у багатіїв український Робін Гуд роздавав знедоленим і скривдженим

Є люди, імена яких навічно вписані в історію, непідвладні часу. Серед них — легендарний Устим Кармалюк, від дня народження якого минуло 225 років.

«Як мене десь вб’ють, споминайте Кармалюка»
Пам’ятаю, як ще зовсім малим, у післявоєнні голодні роки, в хаті при світлі каганця я зачаровано слухав розповіді дорослих і пісні про славетного земляка (село наше в минулому входило до складу Подільської губернії, де 10 березня 1787 року в Головчинцях Літинського повіту — нині Кармалюкове на Вінниччині — народився народний ватажок). І чомусь мою дитячу душу особливо хвилювали слова:
Маю жінку, маю діти,
Та я їх не бачу!
Як згадаю про їх долю,
Сам гірко заплачу!

У 10–30-х роках ХІХ століття на Поділлі перед цим борцем із кріпосництвом тремтіло чимало можновладців. Ще за життя Устим Кармалюк став символом нескореності та героїзму. «Славним лицарем» називав його Великий Кобзар.Він пізнав радість перемог і біль поразок (арешти, кайдани, тюрми, канчуки, таврування). Але дивовижна сила характеру, витривалість, залізне здоров’я допомогли йому мужньо перенести навіть покарання шпіцрутенами, після яких мало хто залишався живий. Тричі його засуджували до довічної сибірської каторги, і тричі він тікав звідти, пішки долаючи тисячі й тисячі верст. І знову вертався Устим на Поділля, незнищенний, як дух свободи, і знову палали панські палаци, садиби, гуральні. А все конфісковане у гнобителів український Робін Гуд роздавав знедоленим і скривдженим. Один із селян згадував, що якось Кармалюк відібрав багато золота у місцевого здирника і обдарував ним бідних, обірваних жінок, які йшли по дорозі. На прощання сказав: «Беріть золото, хай діти ваші вдома не плачуть… Як мене десь вб’ють, споминайте Кармалюка».

Про жодного з героїв селянських повстань не було складено стільки дум, переказів, оповідань, як про Кармалюка. Взяти хоча б пісню «За Сибіром сонце сходить...». Кожен регіон України вніс у неї щось своє, і ось уже десятки варіантів цього твору гуляють нашими просторами. Але усі вони обов’язково містять слова:
Ви на мене, Кармалюка,
Всю надію майте.

«Лица круглого, носа умеренного»
Ось як описує образ народного месника його сучасник — Г. Риндик з-під Кам’янця-Подільського (запис І. Ф. Єрофеєва, зроблений 1908 року): «Дуже добрий був, що пішов би, здається, за ним у світ... Був кремезний, дуже широкий у плечах. Голова стрижена «під макітру». Був прозорливець, розумів людей». Цей портрет багато в чому підтверджується офіційними документами, бо прикмети Кармалюка неодноразово оповіщалися, щоб полегшити розшуки втікача з каторги: «...роста 2-х аршин 6,5 вершков, лица круглого, носа умеренного, волос на голове, бровях, усах и бороде светло-русых, глаз голубых, бороду бреет, говорит по-русски чисто».

З огляду на ці оприлюднені прикмети постає питання: чи дійшло до нас правдиве живописне зображення героя?З дитинства, зі шкільної парти ми знаємо чимало портретів Кармалюка. Їх малювали Амвросій Ждаха, Антон Манастирський, Олександр Сиротенко, Віктор Савін та інші. Але ці художники жили порівняно недавно, вони не бачили бунтаря ніколи. На жаль, доводиться констатувати: сьогодні взагалі немає портрета, на який було би документальне підтвердження, що на ньому справді зображений Кармалюк. І все ж один із них дозволяє зробити припущення, що його намалювали за життя народного ватажка. Належить він пензлю видатного російського живописця Василя Тропініна, який малював Олександра Пушкіна, Карла Брюллова, Петра Багратіона, Івана Айвазовського та інших видатних людей.

Граф Морков тримав живописця за лакея
Василь Тропінін теж був кріпаком і «вольную» отримав на 47-му році життя, вже будучи уславленим митцем. Цілком вірогідно, що втікача-бунтаря він мав за справжнього героя… Але як їх могла звести доля?Василь Тропінін кріпачив на суворовського генерала графа Іраклія Моркова, який за бойові заслуги одержав у власність маєтки, що розкинулися в околицях Могилева-Подільського. 1804 року Морков переїхав з сім’єю на Поділля і забрав з собою Тропініна, перериваючи його навчання у художній академії. Талановитий мистець змушений був виконувати обов’язки і кухаря, і особистого лакея графа, доки пан не наказав йому накреслити проект церкви і збудувати її у селі Кукавка. А коли храм постав, художник намалював для нього іконостас. А потім обвінчався тут з гарною дівчиною Ганною (її портрет також існує). Саме тоді, починаючи з 1813 року, в цих краях часто нападав на панські маєтки Устим Кармалюк зі своїми надзвичайно мобільними загонами.

Існує кілька версій про те, як відбулася зустріч Тропініна і народного ватажка, але найімовірнішим є переказ жителів Кукавки, який передається від покоління до покоління. У часи, коли Тропінін жив і творив у цьому селі, туди було доставлено ще одного кріпака графа — Прокопа Данилевського, вихідця з місцевих селян. Морков забрав його до свого двору, а потім відправив до Петербурга для навчання медицини, вирішивши зробити з юнака особистого фельдшера. У Петербурзі Данилевський вступив до медико-хірургічної академії і закінчив її з дипломом першого ступеня. Мріяв стати професором на кафедрі хірургії, але Морков, який добре знав про успіхи свого кріпака, вимагав повернення його в маєток. І бідолашного хірурга було відправлено етапом із Петербурга на Поділля... Він почувався у Кукавці гірше за будь-якого кріпака і почав з горя пити. А як напивався, вибігав на вулицю і погрожував графові та його прихвосням Устимом Кармалюком.Данилевський неодноразово тікав від Моркова до народного ватажка, лікував у його загонах хворих і поранених, перев’язував їм рани. За спогадами сучасників, під час однієї такої втечі Прокіп і познайомив Тропініна з народним героєм. Тоді й намалював митець портрет Устима.

«На Україні я без спочину писав з натури»
Дослідники, знавці живопису, погоджуючись, що так воно й було, звично вивчають кілька дуже схожих портретів селян-кріпаків, яких намалював Тропінін у кукавський період творчості. На кожному з них зображено вродливого чоловіка середніх літ, підстриженого кружальцем, з невеликими звислими вусами, у вишитій сорочці зі стоячим коміром і подільському кобеняку. Композиція творів однакова. Нині один із них знаходиться у Третьяковській галереї в Москві, другий — у Нижньо-Тагільському художньому музеї, ще один — у Російському музеї в Петербурзі, є також така робота у Національному музеї у Львові.На думку фахівців, Кармалюк зображений найдостовірніше на тому з портретів, що нині перебуває у Нижньо-Тагільському художньому музеї.

Те, що позував для нього дійсно Кармалюк, мистецтвознавці намагаються підтвердити на підставі порівняння з портретом, який експонувався у Кам’янець-Подільському історико-краєзнавчому музеї-заповіднику і зник під час Великої Вітчизняної війни (зараз там є лише його чорно-біла графічна копія, зроблена наприкінці 20-х років минулого століття).Перша згадка про цей портрет припадає на 1909 рік, коли подільський краєзнавець Ю. Сіцинський опублікував «Опись предметов старины» музею Подільського історико-археологічного товариства. У цьому реєстрі є запис за номером 53, де читаємо: «Портрет Кармалюка, 35х35 см...». Після роз’яснення, ким був Кармалюк, коли народився, коли загинув (1835 року його підступно застрелив, причому, за переказами, не кулею, а срібним ґудзиком, панич Рутковський), записано: «...Портрет принадлежал жительнице гор. Бара (Могилевского уезда), знавшей лично Кармалюка».

Твердження цієї жінки про знайомство з Кармалюком, а також про те, що художник намалював саме його, є єдиним документальним свідченням, на основі якого можна пов’язати реальну особу з її живописним зображенням. Крім того, на звороті картини було записано пісню про Кармалюка «Породила мене мати», що також опосередковано ідентифікує героя портрета. Втім, дослідники мистецької спадщини Тропініна вважають, що цей доробок за майстерністю виконання не відповідає більшості живописних творів художника. Тобто навіть якщо на цьому портреті намальований саме Устим, це ще не означає, що автор картини — Тропінін. Отже, питання залишається відкритим. І пошук триває...Вже на схилі літ, підбиваючи підсумки своєї творчості, Василь Тропінін згадував: «Я мало вчився в Академії, зате навчався... на Україні: я там без спочину писав з натури. І ці мої роботи, здається, кращі від усіх, досі мною писаних».

Серед них — і портрет нашого легендарного героя, пам’ять про якого збереглася в чудових народних піснях. Його образ і надалі оживатиме в тривожні часи, що вимагають від людей особливої стійкості та мужності, якими був так щедро наділений Устим Кармалюк.

Едуард ПРИШУТОВ
"Вечерние Вести"
Погода;, Новости;, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...

АРХИВ НОВОСТЕЙ

Апрель 2018 (643)
Март 2018 (1047)
Февраль 2018 (813)
Январь 2018 (943)
Декабрь 2017 (989)
Ноябрь 2017 (908)

ФОТОАРХИВ

«     Декабрь 2014    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
   
беспроводной интернет киев и область wimax интернет в киеве и областиРадио интернет в киеве и области заказать
preMax интернет в киеве и области заказать
Интернет на дачу#/a# в киеве и области