ВСЕ НОВОСТИ

Новости от KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...

КАЛЕНДАРЬ НОВОСТЕЙ

«     Август 2017    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
     

Фактотум Катерини й таємний радник Павла

  501   0 05.04.2012, 13:43 | Статьи, Культура
Фактотум Катерини й таємний радник Павла До 265-річчя від дня народження Олександра Безбородька

Зі своєю геніальністю він мав усе для того, щоб стати гетьманом України і примножити її славу. Але не судилося. Обдарований державний діяч, видатний дипломат і сенатор, він був, за висловом Катерини ІІ, її правою рукою. Водночас залишався патріотом свого краю, ніколи не втрачав зв’язків з Україною і сприяв її розвитку.

Народився Олександр Андрійович 25 березня 1747 року в селі Стольне за 50 верст від Чернігова. Його батько був генеральним писарем при гетьманові Кирилові Розумовському. (Безбородьки належали до козацької старшини. Одному з їхніх предків, Дем’янові Ксенжицькому, в битві з поляками ворожа шабля відсікла частину підборіддя, після чого його прозвали Безбородьком. Згодом, як це часто бувало в козаків, прізвисько стало прізвищем.)
Після закінчення Києво-Могилянської академії 19-річний і дуже обдарований Олександр розпочав службу в званні бунчукового товариша в канцелярії графа Петра Румянцева, генерал-губернатора України, яка на той час уже втратила гетьманське самоуправління. Невдовзі Олександр став улюбленцем графа, а через два роки очолив канцелярію.

З початком російсько-турецької війни (1768–1774 рр.), коли Румянцева призначили командувачем російської армії, Безбородько відбув разом із ним на театр воєнних дій, де виконував найвідповідальніші доручення фельдмаршала та вів його секретне листування. Одночасно він зарекомендував себе хоробрим офіцером, здатним стратегічно мислити. Навпереміну командуючи Ніжинським, Лубенським та Миргородським полками, він відзначився у битвах при Ларзі та Кагулі, при штурмі Сілістрійських укріплень, за що був нагороджений орденом святого Георгія і одержав чин полковника.

Бути б Олександру визначним армійцем, але війна скінчилася, і рішучий поворот у його долі стався не на військовій ниві. Саме в цей період Катерина ІІ потребувала для свого кабінету нових, молодих і здібних працівників, здатних обійняти посади статс-секретарів її канцелярії. Румянцев, знаючи унікальні здібності, всебічні знання та бездоганну службу Безбородька і рекомендуючи його цариці, сказав: «Представляю Вашій Величності діамант у шкаралупі. Ваш розум складе йому ціну».Катерина дуже скоро переконалася у правдивості характеристики, пересвідчилася у винятковості обдарувань Безбородька, зокрема його феноменальній пам’яті. Якось він отримав від неї усний наказ написати важливого листа, але внаслідок завантаженості поточними справами, які вимагали негайного вирішення, не зміг виконати волю імператриці. При першій же доповіді Катерина наказала прочитати те, що він написав за її розпорядженням. Безбородько нітрохи не розгубився, дістав аркуш паперу зі свого портфеля і впевненим голосом, жодного разу не затнувшись, виголосив те, що треба було підготувати. Катерина погодилася з прочитаним і наказала дати їй папір на підпис. Яким же було її здивування, коли вона побачила чистий аркуш! Задоволення монархині такою унікальною здібністю викладати легко, логічно та красномовно важливі думки стали підставою для виправдання винуватця. Цей випадок навіть посприяв його підвищенню.

Безбородько став першим секретарем імператриці й одержав право робити доповіді від її імені. Катерина доручала йому особливо важливі справи. Майже всі її іменні укази та маніфести впродовж 1776–1792 років виходили з-під його пера, а імператрицею лише підписувались.Безбородько залишався головним доповідачем Катерини ІІ майже 20 років! І суміщав цю роботу з іншими важливими державними справами. У 1780-му, підвищений до чину генерал-майора, він увійшов до складу Державної колегії закордонних справ, а згодом став її керівником, по суті, визначаючи російську зовнішню політику. Саме тоді Катерина почала жартома називати його «мій фактотум», тобто довірена особа, правиця. Підтриманий всемогутнім Потьомкіним, Безбородько у 1783 році домігся згоди Туреччини на приєднання до Росії Кримського ханства. Про це 8 квітня того ж року сповіщав царський маніфест, ним же й написаний. Один із тогочасних авторів з цього приводу слушно зазначив, що саме «українцю Безбородьку належить думка про приборкання татар, які так довго спустошували своїми набігами його батьківщину...»

Найбільшим досягненням Безбородька в галузі дипломатії став Ясський мир з Туреччиною, підписаний 29 грудня 1791 року. Будучи представником Росії на переговорах (після раптової смерті Потьомкіна), він швидко розгадав тактику турецьких дипломатів, які намагалися виграти час, щоб втягнути в перемовини країни Західної Європи, та висунули до російської сторони низку вимог. Безбородько рішуче відмовився обговорювати їх. Він діяв зважено, обережно й водночас рішуче — і мирний договір був підписаний. До Росії відійшла територія між Південним Бугом і Дністром.

За активну і плідну дипломатичну діяльність Олександр Андрійович Безбородько отримав титул графа Священної Римської імперії і чин дійсного таємного радника (другий в Табелі про ранги). Він був відзначений найвищою нагородою Російської імперії — орденом Андрія Первозванного, одержав придворне звання обергофмейстера. Він став членом ради при Її Імператорській Величності, куди входили найдовіреніші особи цариці, які розглядали питання війни та миру, головні законоположення та надзвичайні ситуації в державі.Здавалося, ніщо не затьмарить долі Олександра Андрійовича… Але першу хмару помітив він сам, знаючи усі таємниці двору. Тією загрозою став 22-річний караульний офіцер секунд-ротмістр Платон Зубов, який почав дедалі частіше затримуватися в покоях імператриці. Стрімка «зміна караулу» була проти ще вчора всесильного Безбородька. Юність — козир великий. Тим паче, що Зубов був молодший за царицю майже на сорок років. Катерина почала забувати і про державу, і про державних стовпів, до яких належав Безбородько.

Тоді незамінний досі Олександр Андрійович запитав листовно імператрицю: може, вона воліє, щоб він пішов на заслужений відпочинок? У нього ще жевріла надія, що Катерина не відпустить його. Проте вона нагадала: він сам скаржився на погіршення здоров’я, тому вона не випроваджуватиме його у відставку, але й не завантажуватиме, як раніше, значною кількістю різноманітних справ. Безбородько був розгублений: всього себе віддав державній службі, навіть сім’ї не мав, тож тепер не знав, де себе подіти.Однак 5 листопада 1796 року апоплексичний удар обірвав земний шлях Катерини. Тепер Зубов був ніхто. Прибувши до Зимового палацу відразу після смерті матері, престолона-слідник Павло взявся у її кабінеті разом із Безбородьком за розбір паперів. Відомо, що син та мати дуже не любили одне одного. Катерина хотіла передати престол своєму онукові — майбутньому імператору Олександру І, про що й написала в заповіті, який вклала в пакет з написом: «Відкрити після моєї смерті в Сенаті».Павло знав про це і шукав пакунок. Його знайшов Безбородько. Павло розкрив пакет не в Сенаті, а одразу в кабінеті. Почав читати. Безбородько мовчки спостерігав за ним й очима показав на вогонь у каміні. Павло рішучим жестом кинув заповіт у полум’я...

У перші ж дні після сходження на престол Павло І надав Безбородьку титул таємного радника І класу і нагородив своїм портретом для носіння на шиї та хрестом святого Іоанна Єрусалимського, оздобленим великими діамантами. Трохи пізніше Олександр Андрійович одержав звання сенатора і титул світлійшого князя. (До нього світлійшими були тільки Олександр Меньшиков і Дмитро Кантемир. Потьомкін і Зубов були князями Римської імперії, що вважалося значно нижчим рангом.)У Безбородька не було тільки звання канцлера. Тоді Павло відправив у відставку графа Остермана, який обіймав цю посаду, і канцлером Російської імперії призначив Олександра Андрійовича. Він став найвпливовішою після царя людиною в країні. Його боялися, йому заздрили, йому лестили. В його руках було керівництво зовнішньою і внутрішньою політикою Росії.

Одначе, вірно слугуючи російській монархії і отримуючи за це від неї велику шану та багатство, Безбородько ніколи не втрачав зв’язків з Україною. Навіть відверта прихильність Катерини ІІ до Києво-Могилянської академії (на відміну від інших вищих закладів освіти) стала результатом саме його впливу на царицю. Безбородько був у близьких стосунках з відомими українськими літераторами, митцями і вченими. Він спонукав письменника та історика Василя Рубана до видання першої історії України і став його співавтором: описав період, що охоплює події від гетьманування Данила Апостола до першої російсько-турецької війни. Він прагнув поліпшити адміністративно-судову систему в Україні, відродити деякі державні інститути Гетьманщини. У 1788 році (в умовах російсько-турецької війни) підтримав проект Капніста про створення козацького охочого війська. На жаль, у зеніті слави й могутності канцлера і світлійшого князя наздогнали тяжкі хвороби. Він взяв відпустку, намагався лікуватися, але задуха та біль у грудях не минали. Із горла йшла кров. Його розбив параліч. Він втратив мову й рухомість правої руки, йому зрадила пам’ять. 16 квітня 1799 року Олександра Андрійовича Безбородька не стало. Йому не сповнилося і п’ятдесяти трьох…

Едуард ПРИШУТОВ
"Вечерние Вести"
Погода;, Новости;, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Погода, Новости, загрузка...

АРХИВ НОВОСТЕЙ

Август 2017 (3138)
Июль 2017 (4499)
Июнь 2017 (4060)
Май 2017 (4206)
Апрель 2017 (2361)
Март 2017 (2329)

ФОТОАРХИВ

«     Декабрь 2014    »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
   
беспроводной интернет киев и область wimax интернет в киеве и областиРадио интернет в киеве и области заказать
preMax интернет в киеве и области заказать
Интернет на дачу#/a# в киеве и области